Історії жінок

У Лариси не стало чоловіка Олега. Вона була вдома, як раптом у двері наполегливо подзвонили. – Вже йду, – пробурмотіла Лариса і пішла відкривати. На порозі стояла її мати, а поряд із нею якась незнайома жінка… Незнайомка уважно глянула на Ларису і раптом, усміхнувшись, сказала до матері Лариси: – Вам нічого переживати, у вашої дочки все чудово! – Чудово?! Вона он як змарніла, практично не виходить з дому. Що в неї може бути хорошого? – Її дитина, – незворушно продовжила жінка. – Що?! Хто? Яка дитина? – мати Лариси оторопіла від несподіванки

Так, чотири місяці тому Лариса хотіла, щоб Олег пішов… Пішов назавжди…

Вона вже навіть уявляла це все собі. Але вона й подумати не могла, що бажанням судилося збуватися так швидко! Особливо таким грішним…

Та це було не від Бога, а від лукавого, який заволодів її думками і серцем у той найнеприємніший для неї момент.

Це побажання Лариса висловила після того, як вона почула від Олега ті слова, які змінили її життя.

– Вибач, але я покохав іншу… Прощавай, – сказав він тоді.

Це було так несподівано, що вона й досі не оговталася.

А ще все посилилося, після того, як Олега дійсно не стало два місяці тому.

Як вона йому й бажала…

А вони ж іще недавно готувалися до весілля, яке мало бути восени.

Та дата реєстрації, обрана ними, давно вже минула. Все пройшло, все скінчено! Лариса сиділа в кріслі–гойдалці вже кілька годин і все гойдалася, гойдалася…

Вона сама себе картала, за те, що хотіла йому такого… Кажуть же, що якщо справді любиш, відпусти з миром і радуйся тому, що предмет твоєї пристрасті та любові – щасливий.

Значить, вона його не любила, а він був просто її власністю. Інакше як назвати її поведінку щодо нього?

Лариса мала просто відпустити Олега, і він був би живий. Але це було вище її сил на той момент. А тепер його просто нема.

До речі, Лариса навіть не знала, хто та жінка, котра відібрала в неї Олега, яку він так несподівано полюбив. Лариса ж навіть на поминки тоді не ходила і навіть не знає досі, чому не стало Олега…

Раптом Ларису охопила якась слабість. Вона поклала руку на живіт і раптом все зрозуміла. Від несподіванки Лариса аж підскочила, встала, здивовано прислухаючись до себе.

А потім її серце наповнила нечувана радість! Лариса зрозуміла, що вагітна!

Останні місяці вона не дуже стежила за своїм самопочуттям і жила як у сні.

Так, Олег залишив за собою продовження і це було велике диво!

І тут вона знову засоромилася своїх минулих страшних думок. Це вона винна… Вона наврочила. От Олега й не стало…

Раптом у двері наполегливо подзвонили. Лариса спочатку нікому не хотіла відкривати. Але тут завібрував її телефон.

Дзвонила мама. Лариса взяла слухавку.

– Ларисо, відкрий двері негайно! – вигукнула жінка у слухавку.

– Вже йду, – пробурмотіла Лариса і пішла відкривати.

На порозі стояла її мама, а поряд із нею якась незнайома жінка.

Незнайомка уважно глянула на Ларису і раптом, усміхнувшись, сказала до матері Лариси:

– Вам нічого переживати, у вашої дочки все чудово!

– Чудово?! Та її хочуть звільнити з роботи, вона он як змарніла, практично не виходить з дому. Що в неї хорошого?! Я ж не для того запросила вас, щоб ви говорили нісенітниці. Нічого хорошого я зараз не бачу, тільки кола під очима.

– Її дитина. Ви скоро станете бабусею, – продовжила незворушно жінка.

– Що? Хто? Яка дитина? – мати Лариси оторопіла від несподіванки. – Ларисо, поясни мені нарешті, про що говорить Світлана Кирилівна? До речі вона раніше була лікаркою твого Олега…

– Може ви спочатку зайдете в квартиру? – запитала Лариса. – Щоб не збирати на майданчику сусідів, які пхають свій ніс не в свою справу.

Вони зайшли в квартиру і Лариса запросила їх у кімнату.

– Світлано Кирилівно, про яку дитину ви говорили? – запитала мати Лариси.

– А давайте дамо слово майбутній матусі, – сказала та, киваючи на Ларису.

– Мамо, та я сама тільки пів години тому зрозуміла, що вагітна. І це дитина Олега…

– Чи можна я візьму тебе за руку? – запитала Ларису Світлана Кирилівна.

Та машинально простягла долоню.

– А ти знаєш, чому Олега не стало? – запитала Світлана.

– Ні і на поминки його я не ходила. Він покинув мене заради іншої жінки…

– Він останнім часом ніколи тобі не скаржився на здоровʼя?

– Кілька разів казав, що голова крутиться… Збирався на обстеження в якийсь центр…

– Він уже дізнався перед вашою розлукою, що дуже заслаб і обманув тебе, сказавши, що любить іншу, щоб тебе не засмучувати.

Його не стало за пару місяців. А тебе він завжди любив. І до речі, перестань звинувачувати себе в його відході. Звичайно, такого бажати не можна нікому, але це було на емоціях…

– Ларисо, ти народжуватимеш цю дитину? – раптом запитала мати. – Олега ж нема, хто тобі допоможе його виховувати? Та й як ти потім із дитиною на руках вийдеш заміж?

– Мамо, як ти можеш! Ти хочеш щоб я її не залишала? Запам’ятай – цього не буде. Я звісно ж, народжуватиму дитину Олега, я її вже люблю!

Лариса подякувала Світлані Кирилівні. Заспокоїла маму, сказала, що вона зараз найщасливіша людина на світі.

Через кілька днів, коли вона вже стала на облік в жіночу консультацію, Лариса поїхала до батьків Олега.

Її зустріли тепло, бо знали від сина, що він спеціально розійшовся з нею.

А коли батькам Олега, які аж постаріли від горя, Лариса сказала про дитину Олега, вони так само, як і вона, раділи, сміялися й плакали одночасно.

У термін Лариса народила здорового хлопчика, якого назвала ім’ям, яке колись, чи то жартома, чи серйозно сказав Олег. Він казав, що назве свого першого сина Михайлом.

Тож отак на світ і зʼявився Михайло Олегович…

Вам також має сподобатись...

Поліна зустріла свою однокласницю, яку давно не бачила. Вони трохи побалакали і та їй розповіла, хто заміж вийшов, хто розлучився. Поліна слухала одним вухом. Раптом однокласниця назвала ім’я Віктора. – А що Віктор? – стрепенулась Поліна. – Та кажу тобі – одружився. А вона така собі. Зате її тато дуже багатий! Додому Поліна не памʼятала, як дійшла. А залишившись одна – розплакалась

Ольга прибирала на кухні, як раптом побачила на столі телефон чоловіка. Геннадій часто їздив у відрядження, але зараз був удома і дивився телевізор в кімнаті. Вона увімкнула телефон і ахнула! Ольга прочитала повідомлення і застигла від побаченого. Вона раптом зрозуміла – в ніякі відрядження її чоловік не їздить

Марія зайшла в квартиру, зняла мокре взуття і раптом зрозуміла – приїхав її коханий Андрій. Двері на кухню були відкриті і звідти чувся легкий аромат його парфумів. Марія зняла плащ і тихенько зайшла на кухню. Біля вікна стояв Андрій, на підвіконні у вазі красувалися тюльпани, а на столі стояло ігристе й лежала коробка цукерок. – Набір чоловіка для примирення з коханою жінкою, – подумала Марія. Андрій підійшов і обійняв її. Він шепотів ніжні слова, просив вибачити за довгу відсутність… Аж раптом Марія глянула на його руку й застигла від побаченого

Іван зробив Тетяні пропозицію. Дівчина спочатку задумалася, але все ж таки погодилася. Батьки Івана, Наталія Львівна й Петро Григорович, прийняли дівчину дуже привітно. Квартира у них була величезна. А щастя сина для них було найголовніше! З того часу свекруха завжди була на боці невістки. Це було приємно. Тані дуже подобалося, що вони так дружно живуть. Але одного разу вона йшла по коридору на кухню, як раптом почула якісь голоси з кімнати. Таня зупинилася. Наталія Львівна говорила із сином. І говорили явно про неї! Таня прислухалася й застигла від почутого