Подруга Віолетти, Таміла прямо заскочила в її квартиру.
– Віолочко, мені треба заспокоїтися! – порога почала вона.
– А що трапилося? – Віолетта ледве стримувалася, щоб не розсміятися.
– Я свою машину зламала, – сказала та.
– Що-о-о?! – ахнула Віола. – Другу за літо?
– На тій першій, я майже рік їздила, – важко зітхнула Таміла. – А на цій всього два місяці.
– А ти волосся в чорний колір перефарбуй, може розуму додасться.
– Як ці мужики знають, де головна дорога, де неголовна. Та ще й ці розділові смуги…
– У тебе вже права більше року. Таміло, як ти їздиш?
– Досить мораль читати! Діставай ігристе.
Подруга трохи заспокоїлася, і Віола продовжила розмову:
– Арсеній буде дуже сваритися…
– Трохи побурчить, обійму, поцілую. Ось тільки як на нову машину гроші випросити?
– А та, що зовсім?
– Не буду ж я на такій їздити.
– Ой, як чоловік тебе терпить? – похитала головою Віолетта.
– Якщо йому хочеться мати гарну дружину, то він повинен усі примхи виконувати.
– Колись і в нього терпець закінчиться.
– Не скінчиться, – на обличчі Таміли з’явилася горда усмішка. – Я в нього назавжди. Ти бачила його? Яка недолуга за нього з кохання заміж піде. Хіба що через гроші.
– Ой, можна подумати, ти за нього з кохання пішла.
– Принаймні майже два роки з ним живу. Можу в будь який час піти, у нас у шлюбному договорі записано, що у разі розлучення він мені кругленьку суму повинен виплатити. Там ще щось було написано, я не вникала…
– Там, мабуть, написано, – Віола посміхнулася. – Що у разі зради, ти нічого не отримаєш.
– Так я йому й не зраджувала!
– Ой, мені тільки не розказуй!
– Ну, майже не зраджувала, – Таміла захихотіла. – Мого Арсенія такі дрібниці не цікавлять.
– Ну, подруго, знайдеш ти ще собі пригод…
– Гаразд, давай, ще ігристого. Я вже не за кермом. Треба остаточно заспокоїтися. Мене сьогодні чекає серйозна розмова з моїм любим чоловічком…
…Арсеній прийшов додому пізно. Він відкрив двері своїм ключем, зайшов у коридор і озирнувся навкруги.
На пуфику лежала сумочка Таміли, а на підлозі валялись недбало кинуті, її модні червоні черевички.
Арсеній важко зітхнув, зрозумівши, що дружина вже вдома.
– Таміло, ти де там?! – гукнув він.
За мить з кімнати в рожевому халатику випурхнула Таміла.
– Арсенчику! – зі сльозами на очах кинулася вона до чоловіка.
– Що вже трапилося? – ахнув Арсеній.
Чоловік дивився на Тамілу, не розуміючи, що відбувається.
– Я зламала машину… Не помітила бордюр і…
– Що, знову? – якось байдуже запитав чоловік. – Я вже подумав, бозна що…
– Арсенчику, ну так вийшло, – на очах Таміли знову з’явилися сльози.
– Не можу зрозуміти, чому в тебе досі права не забрали? – сказав він і принюхався. – Ти що ще й гульбанила десь?
– Це вже потім. Ми з Віолою трохи посиділи.
– Щось часто ви з нею останнім часом «сидите».
– Любий мій, що тепер робити з машиною?
– Та все нормально, – у голосі чоловіка відчувалося роздратування. – На маршрутці їздитимеш. Чи ти думаєш, що я тобі знову нову машину куплю?
– Арсенчику, ну що ти прямо так аж?
– Набридла ти мені вже.
– Я?! Набридла?! – очі Таміли зло заблищали.
– Від тебе ніякої користі немає, – схоже, у чоловіка давно вже накипіло. – Два роки ми з тобою живемо. Допомоги в бізнесі від тебе немає, дітей ти не хочеш. Навіть квартиру в чистоті тримати не можеш. Одні розтрати, розтрати… Хіба я про таку дружину мріяв?
– Зате з якою заздрістю дивляться на тебе друзі, коли я поряд з тобою йду.
– А ти не думала, скільки на тебе грошей йде? Половина всього прибутку з мого бізнесу.
– Прекрасно! – рішуче сказала Таміла. – З тебе гроші і йди на всі чотири сторони!
– Он, як ти заговорила? Тоді завтра подаємо заяву на розлучення, і це ти підеш на всі чотири сторони, але без ніяких грошей. Не захочеш через ЗАГС розлучатися, то розлучимося через суд.
– Ти забув про наш шлюбний договір, любчику.
– По-перше, там ні про яку нерухомість і слова не сказано. А також прописані деякі обов’язки з твого боку. Завтра вивченням цього договору займеться мій адвокат, – Арсен попрямував до дверей. – Сьогодні я ночую в іншому місці.
– До коханки пішов?
– Завтра адвокат із твоїми коханцями розбереться…
…Чоловік пішов. Трохи охолонувши, Таміла зрозуміла, що погарячкувала. Вона швидко дістала телефон, набрала номер Арсенія і, шморгаючи носом, спробувала його розчулити:
– Арсенчику, мені одній недобре, адже я люблю тебе! Пробач мені, я буду в усьому тебе слухатися!
– Таміло, колись це повинно було закінчиться, – його голос був твердим. – Завтра ми подаємо заяву у ЗАГС. Сподіваюся, у тебе вистачить розуму не доводити цю справу до суду.
І чоловік поклав слухавку.
– Ну, я йому влаштую! Пробачення ще проситиме! – і Таміла почала планувати майбутнє розлучення.
Щоправда, уявляла, що і як робити, вона погано, тож дістала телефон і зателефонувала подрузі.
– Віоло, приходь негайно!
– Що трапилося? – у голосі подруги відчувалася зацікавленість.
– Мій збирається розлучатися.
– Біжу!
…Через якихось пів години подруга залетіла в квартиру і з порога сказала:
– Розповідай!
Таміла яскраво і з прикрасами, почала переказувати подрузі свою розмову з чоловіком. Закінчивши розповідь, вона поставила головне питання:
– Віоло, що мені робити?
– Я не зрозуміла, так ти збираєшся з ним розлучатись чи ні?
– Не хотілося б, але…
– Ти йому так набридла, що він зважився на розлучення, – закінчила Віола фразу подруги. – Схоже на це… Ану, покажи вас весільний договір!
Таміла довго порпалася в шафі і нарешті знайшла:
– Ось.
Подруга почала читати:
– Так тобі гроші тут прописані.
– Я з нього вдвічі більше хочу. Я ж два роки тому не знала, що в нього справи так добре підуть.
– Ну, це ти перебільшуєш… Ось дивись! – подруга тицьнула пальцем у документ. – Всі речі, які тобі належать, залишаються в тебе. У тебе золоті прикраси, як у магазині. І машина також твоя.
– Але вона зламана.
– Відремонтують і буде, як нова, але дивись, – знову тицьнула подруга пальцем у договір. – Тут якраз про зраду написано. У тебе можуть виникнути проблеми.
– Які проблеми?
– Таміло, мені вже локшину на вуха не розвішуй. Ось що я тобі скажу. Якщо розлучатимешся через суд, потрібно шукати адвоката. Вмикай свій ноутбук! Зараз знайдемо.
Після недовгого пошуку вони знайшли.
– Ти дивися, Таміло, тільки за онлайн-консультацію дві тисячі.
– Гаразд, зараз перекажу гроші.
Після недовгої спроби переказати гроші, виявилося на картці недостатньо коштів. Таміла відразу набрала номер телефону чоловіка:
– Арсенчику, а чому на моїй картці недостатньо грошей?
– Мабуть, тому, що ти їх витратила, а нові забула покласти.
– Так поклади!
– Ні, люба, тепер сама вирішуй свої грошові проблеми.
І розмова закінчилась.
– Так, Таміло, а це вже серйозно! – похитала головою подруга…
…Наступного дня Арсеній повернувся, але разом зі своїм адвокатом.
– Таміло, – сказав чоловік дуже неласково. – Зараз із тобою поговорить Іван Давидович. Потім ми підемо подавати заяву на розлучення.
Адвокат сів навпроти жінки:
– Одразу перейдемо до справи. Що записано у шлюбному договорі ви знаєте?
– Так.
– Тепер зверніть увагу на цей пункт: «У разі зради…»
– Я не зраджувала!
– Тоді подивимося ось це, – він дістав телефон, увімкнув відео і поклав перед Тамілою. – Це ви гуляєте з оцим чоловіком?
– Я, – погодилася Таміла, відсунувши телефон. – Але я не бачу тут жодної зради.
– А ви далі дивіться! – і він знову поклав перед Тамілою телефон.
Жінка глянула на екран, потім злими очима на адвоката. На відео вона цілувалася з тим чоловіком…
А юрист почав роз’яснювати далі:
– Якщо справа вирішуватиметься в суді, то Арсеній дасть вам лише житло, тобто однокімнатну квартиру на околиці й особисті речі.
Золоті прикраси і розкіш в особисті речі не входять.
Інший варіант – справа вирішується через ЗАГС. Ви забираєте усі свої коштовності, машину. Отримуєте від Арсенія двокімнатну квартиру і пʼятдесят тисяч гривень для спочатку і тихо-мирно розходьтеся. Подумайте і їдемо!
Через місяць Арсенія й Тамілу розлучили у ЗАГСі. Колишня дружина отримала все, як їй було обіцяно, навіть свою машину після ремонту.
Арсеній, через три місяці одружився з простою дівчиною, яка народила йому сина. Вона чекала на нього з роботи в чистій квартирі з гарячою вечерею. І чоловік був щасливим.
Таміла всі гроші витратила за місяць, а через два знову вийшла заміж за самотнього чоловіка, якому вже було за шістдесят, але гроші в нього були. й чималі…
