Життєві історії

Арсеній прийшов додому пізно. Він відкрив двері своїм ключем, зайшов у коридор і озирнувся навкруги. На пуфику лежала сумочка його дружини Таміли, а на підлозі валялись, недбало кинуті, її модні червоні черевички… Арсеній важко зітхнув, зрозумівши, що дружина вже вдома. – Таміло, ти де там?! – гукнув він кудись углиб квартири. За мить з кімнати, в домашньому рожевому халатику, випурхнула його кохана Таміла. – Арсенчику, любий мій! – зі сльозами на очах кинулася вона до свого чоловіка. – Що там в тебе вже трапилося? – ахнув Арсеній. Чоловік дивився на Тамілу, не розуміючи, що відбувається

Подруга Віолетти, Таміла прямо заскочила в її квартиру.

– Віолочко, мені треба заспокоїтися! – порога почала вона.

– А що трапилося? – Віолетта ледве стримувалася, щоб не розсміятися.

– Я свою машину зламала, – сказала та.

– Що-о-о?! – ахнула Віола. – Другу за літо?

– На тій першій, я майже рік їздила, – важко зітхнула Таміла. – А на цій всього два місяці.

– А ти волосся в чорний колір перефарбуй, може розуму додасться.

– Як ці мужики знають, де головна дорога, де неголовна. Та ще й ці розділові смуги…

– У тебе вже права більше року. Таміло, як ти їздиш?

– Досить мораль читати! Діставай ігристе.

Подруга трохи заспокоїлася, і Віола продовжила розмову:

– Арсеній буде дуже сваритися…

– Трохи побурчить, обійму, поцілую. Ось тільки як на нову машину гроші випросити?

– А та, що зовсім?

– Не буду ж я на такій їздити.

– Ой, як чоловік тебе терпить? – похитала головою Віолетта.

– Якщо йому хочеться мати гарну дружину, то він повинен усі примхи виконувати.

– Колись і в нього терпець закінчиться.

– Не скінчиться, – на обличчі Таміли з’явилася горда усмішка. – Я в нього назавжди. Ти бачила його? Яка недолуга за нього з кохання заміж піде. Хіба що через гроші.

– Ой, можна подумати, ти за нього з кохання пішла.

– Принаймні майже два роки з ним живу. Можу в будь який час піти, у нас у шлюбному договорі записано, що у разі розлучення він мені кругленьку суму повинен виплатити. Там ще щось було написано, я не вникала…

– Там, мабуть, написано, – Віола посміхнулася. – Що у разі зради, ти нічого не отримаєш.

– Так я йому й не зраджувала!

– Ой, мені тільки не розказуй!

– Ну, майже не зраджувала, – Таміла захихотіла. – Мого Арсенія такі дрібниці не цікавлять.

– Ну, подруго, знайдеш ти ще собі пригод…

– Гаразд, давай, ще ігристого. Я вже не за кермом. Треба остаточно заспокоїтися. Мене сьогодні чекає серйозна розмова з моїм любим чоловічком…

…Арсеній прийшов додому пізно. Він відкрив двері своїм ключем, зайшов у коридор і озирнувся навкруги.

На пуфику лежала сумочка Таміли, а на підлозі валялись недбало кинуті, її модні червоні черевички.

Арсеній важко зітхнув, зрозумівши, що дружина вже вдома.

– Таміло, ти де там?! – гукнув він.

За мить з кімнати в рожевому халатику випурхнула Таміла.

– Арсенчику! – зі сльозами на очах кинулася вона до чоловіка.

– Що вже трапилося? – ахнув Арсеній.

Чоловік дивився на Тамілу, не розуміючи, що відбувається.

– Я зламала машину… Не помітила бордюр і…

– Що, знову? – якось байдуже запитав чоловік. – Я вже подумав, бозна що…

– Арсенчику, ну так вийшло, – на очах Таміли знову з’явилися сльози.

– Не можу зрозуміти, чому в тебе досі права не забрали? – сказав він і принюхався. – Ти що ще й гульбанила десь?

– Це вже потім. Ми з Віолою трохи посиділи.

– Щось часто ви з нею останнім часом «сидите».

– Любий мій, що тепер робити з машиною?

– Та все нормально, – у голосі чоловіка відчувалося роздратування. – На маршрутці їздитимеш. Чи ти думаєш, що я тобі знову нову машину куплю?

– Арсенчику, ну що ти прямо так аж?

– Набридла ти мені вже.

– Я?! Набридла?! – очі Таміли зло заблищали.

– Від тебе ніякої користі немає, – схоже, у чоловіка давно вже накипіло. – Два роки ми з тобою живемо. Допомоги в бізнесі від тебе немає, дітей ти не хочеш. Навіть квартиру в чистоті тримати не можеш. Одні розтрати, розтрати… Хіба я про таку дружину мріяв?

– Зате з якою заздрістю дивляться на тебе друзі, коли я поряд з тобою йду.

– А ти не думала, скільки на тебе грошей йде? Половина всього прибутку з мого бізнесу.

– Прекрасно! – рішуче сказала Таміла. – З тебе гроші і йди на всі чотири сторони!

– Он, як ти заговорила? Тоді завтра подаємо заяву на розлучення, і це ти підеш на всі чотири сторони, але без ніяких грошей. Не захочеш через ЗАГС розлучатися, то розлучимося через суд.

– Ти забув про наш шлюбний договір, любчику.

– По-перше, там ні про яку нерухомість і слова не сказано. А також прописані деякі обов’язки з твого боку. Завтра вивченням цього договору займеться мій адвокат, – Арсен попрямував до дверей. – Сьогодні я ночую в іншому місці.

– До коханки пішов?

– Завтра адвокат із твоїми коханцями розбереться…

…Чоловік пішов. Трохи охолонувши, Таміла зрозуміла, що погарячкувала. Вона швидко дістала телефон, набрала номер Арсенія і, шморгаючи носом, спробувала його розчулити:

– Арсенчику, мені одній недобре, адже я люблю тебе! Пробач мені, я буду в усьому тебе слухатися!

– Таміло, колись це повинно було закінчиться, – його голос був твердим. – Завтра ми подаємо заяву у ЗАГС. Сподіваюся, у тебе вистачить розуму не доводити цю справу до суду.

І чоловік поклав слухавку.

– Ну, я йому влаштую! Пробачення ще проситиме! – і Таміла почала планувати майбутнє розлучення.

Щоправда, уявляла, що і як робити, вона погано, тож дістала телефон і зателефонувала подрузі.

– Віоло, приходь негайно!

– Що трапилося? – у голосі подруги відчувалася зацікавленість.

– Мій збирається розлучатися.

– Біжу!

…Через якихось пів години подруга залетіла в квартиру і з порога сказала:

– Розповідай!

Таміла яскраво і з прикрасами, почала переказувати подрузі свою розмову з чоловіком. Закінчивши розповідь, вона поставила головне питання:

– Віоло, що мені робити?

– Я не зрозуміла, так ти збираєшся з ним розлучатись чи ні?

– Не хотілося б, але…

– Ти йому так набридла, що він зважився на розлучення, – закінчила Віола фразу подруги. – Схоже на це… Ану, покажи вас весільний договір!

Таміла довго порпалася в шафі і нарешті знайшла:

– Ось.

Подруга почала читати:

– Так тобі гроші тут прописані.

– Я з нього вдвічі більше хочу. Я ж два роки тому не знала, що в нього справи так добре підуть.

– Ну, це ти перебільшуєш… Ось дивись! – подруга тицьнула пальцем у документ. – Всі речі, які тобі належать, залишаються в тебе. У тебе золоті прикраси, як у магазині. І машина також твоя.

– Але вона зламана.

– Відремонтують і буде, як нова, але дивись, – знову тицьнула подруга пальцем у договір. – Тут якраз про зраду написано. У тебе можуть виникнути проблеми.

– Які проблеми?

– Таміло, мені вже локшину на вуха не розвішуй. Ось що я тобі скажу. Якщо розлучатимешся через суд, потрібно шукати адвоката. Вмикай свій ноутбук! Зараз знайдемо.

Після недовгого пошуку вони знайшли.

– Ти дивися, Таміло, тільки за онлайн-консультацію дві тисячі.

– Гаразд, зараз перекажу гроші.

Після недовгої спроби переказати гроші, виявилося на картці недостатньо коштів. Таміла відразу набрала номер телефону чоловіка:

– Арсенчику, а чому на моїй картці недостатньо грошей?

– Мабуть, тому, що ти їх витратила, а нові забула покласти.

– Так поклади!

– Ні, люба, тепер сама вирішуй свої грошові проблеми.

І розмова закінчилась.

– Так, Таміло, а це вже серйозно! – похитала головою подруга…

…Наступного дня Арсеній повернувся, але разом зі своїм адвокатом.

– Таміло, – сказав чоловік дуже неласково. – Зараз із тобою поговорить Іван Давидович. Потім ми підемо подавати заяву на розлучення.

Адвокат сів навпроти жінки:

– Одразу перейдемо до справи. Що записано у шлюбному договорі ви знаєте?

– Так.

– Тепер зверніть увагу на цей пункт: «У разі зради…»

– Я не зраджувала!

– Тоді подивимося ось це, – він дістав телефон, увімкнув відео і поклав перед Тамілою. – Це ви гуляєте з оцим чоловіком?

– Я, – погодилася Таміла, відсунувши телефон. – Але я не бачу тут жодної зради.

– А ви далі дивіться! – і він знову поклав перед Тамілою телефон.

Жінка глянула на екран, потім злими очима на адвоката. На відео вона цілувалася з тим чоловіком…

А юрист почав роз’яснювати далі:

– Якщо справа вирішуватиметься в суді, то Арсеній дасть вам лише житло, тобто однокімнатну квартиру на околиці й особисті речі.

Золоті прикраси і розкіш в особисті речі не входять.

Інший варіант – справа вирішується через ЗАГС. Ви забираєте усі свої коштовності, машину. Отримуєте від Арсенія двокімнатну квартиру і пʼятдесят тисяч гривень для спочатку і тихо-мирно розходьтеся. Подумайте і їдемо!

Через місяць Арсенія й Тамілу розлучили у ЗАГСі. Колишня дружина отримала все, як їй було обіцяно, навіть свою машину після ремонту.

Арсеній, через три місяці одружився з простою дівчиною, яка народила йому сина. Вона чекала на нього з роботи в чистій квартирі з гарячою вечерею. І чоловік був щасливим.

Таміла всі гроші витратила за місяць, а через два знову вийшла заміж за самотнього чоловіка, якому вже було за шістдесят, але гроші в нього були. й чималі…

Вам також має сподобатись...

Ганна була вдома сама, коли у двері подзвонили. На порозі стояла свекруха. – Здрастуйте, – сказала Ганна, відчинивши двері. – Привіт, Ганно, – єхидно посміхнулася свекруха. – Як ти себе почуваєш? – Дякую добре, – відповіла невістка. – Ось і чудово. Я поговорити прийшла з тобою, та дещо обговорити, – підозріло сказала Світлана Максимівна. Ганна провела свекруху на кухню. – То що ви хотіли? – перепитала вона. – Григорій сказав, що ти збираєшся назвати сина Іваном, – почала свекруха. – Так, – посміхнулася невсітка. – Навіть не вздумай цього робити! – раптом вигукнула Світлана Максимівна. – Але чому? – Ганна здивовано дивилася на свекруху, не розуміючи, що відбувається

У Наталі не стало чоловіка Андрія. Залишилась вона з чотирма дітьми… А потім зійшлась з Василем. Він був розлучений. Діти Наталі його полюбили. Коли син Наталі Сашко одружувався, Василь йому квартиру подарував. – Ти найкращий батько у світі! – плакав Сашко. – Хоч і називав я тебе дядьком Василем. Василь тоді дуже розчулився… А невдовзі він дізнався, що наречена Сашка вагітна. – Хоч діти й без мене народилися, але тепер я законний дід! – зрадів чоловік. А потім Наталя раптом заслабла. Вони з Василем, як почули у чому річ, то вухам своїм не повірили

Михайло вирішив свататися до своєї сусідки. – Але з чого ж почати, – міркував він. Зранку Михайло набрав у тачку дров і підкотив до воріт молодої жінки. – Лідочко, ось, тримай дрова. А то в тебе зовсім бачу нема, – сказав він. – Ой, то я гроші віддам, – заметушилася жінка. Михайло обурено замахав руками: – Не вигадуй, не візьму! Ліда стояла здивована. – Ну, дякую, дядько Михайло, вже не знаю, чим і віддячити, – сказала вона. Почувши слово «дядько» Михайло застиг з тачкою в руках

У Миколи оселилася сестра його тещі, Вікторія Федорівна. Її син не хотів жити з матірʼю, і Микола з дружиною вирішили прихистити стареньку. – Миколо, нам треба обговорити одне питання, – якось підійшла до зятя своєї сестри Вікторія Федорівна. – Це стосується мого сина Петра. Микола скривився, Петра він не любив і чути про нього не хотів. Але вигляд у Вікторії Федорівни був дуже таємничий. – Миколо, у мене дещо є… З цими словами Вікторія Федорівна полізла в свою валізу, дістала якийсь згорток і простягнула Миколі. Чоловік здивовано розгорнув його і остовпів від побаченого