Іван одразу відчув, що на цей раз дочка Ірина приїхала до них не просто так. Судячи з її хитренького і в той же час рішучого …
Алла цілий день крутилася біля плити, накришила салатів, зварила холодець, накрутила голубців. Аякже ж?! Сьогодні син приведе свою наречену, знайомитися. Пролунав дзвінок у двері. – Прийшли! – вигукнув батько і вийшов зустрічати гостей. – Це Наталка! Моя наречена! – представив дівчину Віктор. – Дуже приємно! Ходімо за стіл, – усміхнулася Алла. Посиділи трохи за столом, поговорили. – Наталці вже час додому. Я проведу її, – ближче вечора сказав син і молоді вийшли з квартири. Як тільки за гостею закрилися двері Алла вигукнула до чоловіка: – Ні, ти це бачив?! – Що бачив? – чоловік здивовано дивився на дружину, нічого не розуміючи
Представивши батькам свою дівчину, Віктор заявив. – Я зробив Наталці пропозицію. – Молодець! – підтримав сина батько. І це виглядало цілком природно, адже Віктору днями …
У Люди з Ігорем було весілля. Зіграти вирішили в селі у батьків нареченої. Вечоріло, почалися танці. Раптом Ігор помітив, що якийсь хлопець щось тихо говорить на вухо Люді. Та раптом спохмурніла, а потім кудись пішла… – Це ж Василько з Качкарівки, – сказав хтось із гостей. – Не до добра це все… Ігор скочив з-за столу. – Людо, Людо! – гукав він, оминаючи гостей, які танцювали. І тут він почув голос нареченої десь біля хвіртки… Ігор кинувся на звук. Він глянув, що ж там відбувається й оторопів від несподіванки
– Я хочу весілля як у всіх! – заявила Люда і надула губки. – Із сукнею, машинами і веселощами! – Ну, тоді ми не поїдемо …
Марійка досмажила котлетки, поставила на стіл картоплю. – Грицю, ходи снідати! – гукнула вона чоловіка. Через хвилину на кухню зайшов Грицько. – Ой яка смакота! – потер він руки і сів за стіл біля дружини. Раптом на вулиці почувся якийсь шум. Відкрилася хвіртка і на подвірʼя почали заходити якісь люди. Марійка аж підскочила від несподіванки. – Це хто такі? – тільки й спитала вона в чоловіка, нічого не розуміючи
Після того, як не стало діда Степана залишився в селі будинок і велика ділянка. Родичів, які претендували б на цю спадщину було небагато. Молоді село …
Зіна лежала в палаті, коли відчинилися двері і на порозі зʼявився її син Олег. – Ой синку, – ахнула Зіна. – Я тут заслабла трохи… Олег якось дивно зиркнув на матір і став біля ліжка. Зіна помітила, що він їй нічого не приніс… – Мамо, я до тебе маю дуже важливе питання, – нарешті почав молодик. – Я бачу що ти слаба… Тож хотів запитати – а ти заповіт написала? Мало що там може бути. Я ж тобі рідний! А Андрію твоєму пасинку і так вистачить. Він тобі ніхто! Зіна не повірила своїм вухам
Зіна дуже заслабла, приїхала швидка. Після того, як не стало її чоловіка, почав скакати тиск. Тепер тільки пігулки пити і не хвилюватися. Жити можна довго …
Марія пішла у ванну, залишивши свій телефон на дивані біля чоловіка. Повернулася за 10 хвилин. Андрій тримав у руках її телефон. – Марія, у тебе серйозно все з цим Віктором? – запитав він. – Ой, та пише якийсь, ніяк спровадити не можу, – відповіла вона. – Не зідзвонювалися ще? – навіщось запитав чоловік. – Ні, навіщо мені це. Просто з ввічливості відповідаю, – пояснила дружина. Марія вже зібралася у всьому зізнатися Андрію, що це Віка підговорила її влаштувати цю сцену з перепискою, щоб він трохи приревнував. Як раптом Андрій видав таке, що Марія аж присіла від здивування
Марія скаржилася подрузі на чоловіка – Андрій останнім часом став дивний якийсь. На мене зовсім не звертає уваги. Я вже подумала на фітнес записатися, підтягнути …
Ліза з Вадимом познайомилася ще в університеті. Вона була на два роки молодшою за хлопця. Молодий чоловік не поспішав знайомити кохану з батьками, хоча з мамою Лізи був знайомий давно. Вона була повною протилежністю його матері! Добра й привітна. Але молодята вирішили розписатися, і знайомитися таки довелося… Аліса Адамівна не соромлячись почала пліткувати про Лізу прямо при дівчині! – Ну, і що ти в ній знайшов? – просто запитала вона сина. Ліза очі витріщила від такого нахабства
Ліза від самого початку не сподобалася своїй свекрусі. Аліса Адамівна була строгою жінкою, зарозумілою та прямолінійною. Вона навіть до сина і свого чоловіка ставилася дуже …
Таня варила суп, коли пролунав телефонний дзвінок. – Таню, мені потрібна твоя допомога. Я хочу, щоб ти поїхала зі мною в одне місце, – затараторила подруга Віра. – Допоможеш? – За годину підійде? – погодилася Тетяна. – Добре, за годину заїду за тобою, – сказала Віра. Закінчивши з обідом, Таня швидко зібралася, і дочекавшись Віру вони вирушили в дорогу. – А куди ми їдемо, якщо не секрет? – усміхнулася Таня. – Навіть і не знаю, як сказати, – спробувала ухилитися від відповіді Віра. – Та кажи, як є! – наполягла Таня. І Віра все розповіла подрузі. Тетяна вислухала її і застигла від почутого
– Скажіть, у чоловіка є хтось на стороні? – Запитала Таня. – В нього ні. А от у вас -є, -сива жінка, здавалося, тільки вдавала, …
Віталіна смажила чебуреки, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила сестра чоловіка. – Віталіно, приїжджай до нас в суботу, у мого чоловіка день народження! – якось підозріло сказала сестра Андрія. – Звісно пам’ятаю. Буду, – відповіла Віталіна, і закінчила виклик. У суботу Віталіна збиралася на день народження, зробила макіяж, вклала феном волосся, одягла нову сукню, і вийшла з квартири, і несподівано згадала що забула в кімнаті подарунок. Віта швидко повернулася, забрала подарунок, ще раз мигцем глянула на себе у дзеркало, як раптом дещо помітила. Жінка придивилася у дзеркало і застигла від побаченого
– Як швидко летить час! Начебто ще вчора я виходила заміж. А і ще один рік пролетів, – дивлячись у вікно на хуртовину, думала Віталіна. …
Ніна зустрілася із своєю подругою Лілею у кафе. Жінки зробили замовлення і поки чекали, зав’язалася розмова. – Ну що там у тебе з твоїм Сергієм? – запитала Ліля. – Не питай, – тихо сказала Ніна. – Як не питай, щось сталося? – захвилювалася Ліля, як раптом помітила, що Ніна змінилася на обличчі. – Ніно, давай розповідай! Ніна важко видихнула, і все розповіла подрузі. Ліля вислухала її і застигла від почутого. – Боже, як ти живеш? В голові не вкладається! Ти чому досі не розлучилася? – тільки й сказала здивована Ліля
– Ніно, все, що ти називаєш жіночими обов’язками, чоловік має рахувати за щастя, коли дружина це робить, – навчала Ніну подруга Ліля. – Як це? …