Життєві історії

Мар’яна Олегівна гуляла з онуком у парку. Раптом вона побачила свого колишнього зятя Сашка. Той був з якоюсь жінкою і хлопчиком. Мар’яна Олегівна дочекалася, коли Сашко залишиться сам, взяла онука й сіла поряд із ним на лавку. – Сашко, це ти, чи що?! – запитала вона. – І вам, здрастуйте, – сказав Сашко. – В тебе, я дивлюся, є дитина, – сказала жінка. – Великий хлопчик, напевно, непросто тобі з ним… Сашко не одразу зрозумів, на що йому натякає його колишня теща. Він глянув на жінку і раптом посміхнувся від несподіваної думки

Розлучення було важким і довгим. Юля й Сашко прожили у шлюбі майже п’ять років. До цього зустрічалися два роки.

Весілля було скромне – тільки близькі друзі й батьки. Батькам вибір сина не подобався, але вони мовчали.

Дівчина була ніби й нормальна, але її мати їм одразу здалася зарозумілою. І запити у неї були великі.

Мати Юлії сприйняла їхній шлюб погано. Її дочці потрібна була окрема квартира, а оселилися вони в орендованій.

Мати постійно казала дочці: поганий зять, квартири немає, зарплата маленька, погано одягається.

Юлю спочатку все влаштовувало, можливо і далі все було б добре, але постійні докори й розмови матері зробили свою справу.

Юля, приходячи від матері, стала сама бурчати на чоловіка.

Вона і слів не підбирала. Сварки виникали на порожньому місці прямо з самого ранку.

Сашко почав гульбанити. Це ще додало сварок. Тепер уже й він не соромився у своїх висловлюваннях.

Ображена Юля йшла до матері, але там довго вона бути теж не могла. Два-три дні, і вона поверталася. Все починалося знову.

З її поверненням починалися нові сварки. Юля п’ять разів збиралася подавати на розлучення.

Сашко гульбанив уже часто, і зрештою втратив роботу. Платити за квартиру стало нічим. І в цей момент Юля просто втекла зі своїми речами на іншу квартиру.

Сашко вже сам подав на розлучення.

Теща ж раділа – у неї все вийшло.

Сашко повертався до нормального життя довго. За весь час у нього назбиралося боргів, довелося шукати нову роботу, нове орендоване житло.

Гульбанити вже не було коли, та й не було причини – сварливої жінки поряд.

Життя почало налагоджуватися. Через пів року у Сашка з’явилася подруга Олена.

Ще через рік вони одружилися.

В Олени ще був молодший брат. Різниця у віці між ними була вісімнадцять років. Можна було подумати, що хлопчик її син.

Він часто залишався в них і вони іноді всі разом гуляли на вихідних. На той момент йому було 10 років, Олені 28, а Сашку 30. Чим не батьки?

…А одного разу вони зустріли в парку Юлю і її матір.

Вони гуляли з хлопчиком, на вигляд якому було півтора роки. Дитиною Сашка він не міг бути. Розлучилися вони три роки тому.

Колишня теща довго дивилася на Сашка. Але він не звертав на них уваги, а тільки щось розповідав Олені. Дівчина ж весело сміялася.

Юля також звернула увагу на колишнього чоловіка. Вона думала, що він остаточно пустився берега.

А тут гарно одягнений чоловік, чистий, красивий, і… З якимось хлопчиком і дівчиною.

Швидше за все, він дружину взяв з дитиною.

А Юля одна виховувала дитину. Її хлопець втік, щойно дізнався про її вагітність.

У головах Юлі та її матері промайнула одна й та сама думка. От якби Сашко був… От якби тоді трохи зачекали… От якби…

Юля відкинула ці думки, а колишня теща ніяк не могла. Її дочка з дитиною одна, а колишній чоловік виховує чужу дитину!

Міг і з її донькою знову зійтися. Яка різниця, чия дитина?

Мар’яна Олегівна дуже зраділа, коли помітила, що дівчина з хлопчиком відійшли від колишнього зятя і пішли на каруселі.

Мар’яна Олегівна взяла онука й сіла поряд із Олександром на лавку.

– Сашко, чи це ти чи що?! – запитала вона. – Добре виглядаєш.

– І вам, здрастуйте, Мар’яно Олегівно, – сказав Сашко. – Вас можна мабуть, як я бачу, привітати. Ви тепер бабуся…

– Так, дякую, – відповіла колишня теща. – Тільки Юлечка моя одна без чоловіка сина виховує. А в тебе теж я дивлюся є дитина. Великий хлопчик, напевно, непросто тобі з ним. А у Юлечки ще маленький синочок. Знайти з ним спільну мову легше.

Сашко не одразу зрозумів, на що йому натякає колишня теща.

Він глянув на жінку і раптом посміхнувся від несподіваної думки.

Вона вирішила, що брат дружини це її син!

– У нас все добре, – сказав Сашко. – Мені ваше життя нецікаве. Все в минулому.

– Мамо, ходімо, нам пора вже спати! Привіт, Сашко, – Підійшла Юля.

– Привіт.

– А я тут тебе сватаю знову, – сказала Марʼяна Олегівна.

– Мамо, перестань! – сказала Юля. – Вставай і ходімо.

– Мар’яно Олегівно, до побачення!

– Ні, почекай! Ми не договорили…

– Договорили.

– Ні!

– Ну якщо ні, то нехай Юля знає, що це ви доклали всіх зусиль, щоб нас розлучити, – сказав Сашко. – Хто говорив дочці різні вигадки про мене? Хто наливав мені біленької і ще давав із собою? Ви ж хотіли нас посварити. Ви зробили це!

Доньці життя псували і мені. А я ж тоді не розумів, молодий був. А тепер маєте те, що маєте. У мене все добре, кохана дружина, чудова теща. Вибачте, мені пора, мої йдуть. Прощавайте…

Юля стояла, відкривши рота і дивилася на матір. Тепер вона все зрозуміла…

Тільки Сашко вже був зовсім недоступний для неї.

– Мамо, це правда?! Ти все робила спеціально?!

– Кому ти віриш! Я ж твоя мати!

Юля мовчки взяла дитину і пішла, не чекаючи матір. По її щоках текли сльози…

…– Хто це був? – запитала Олена в Сашка.

– Колишня теща з онуком. Я тобі якось розповідав. Все в минулому. Їх для мене більше не існує…

Вам також має сподобатись...

– Таня, не відволікаю? – у слухавці почувся трохи схвильований голос Ліди. – Лідо, все гаразд? – Таня захвилювалася. – Все добре. Але тобі варто мене привітати. У Галини Ігорівни я тепер теж погана невістка, – промовила Ліда і розсміялася в слухавку. – А ти за що? – здивувалася Таня, адже Галина Ігорівна обожнювала другу невістку. – Що там у вас сталося? – Ой Таню, навіть не знаю, чи таке можна розповідати, – раптом сказала Ліда. – А ти спробуй, – наполягла Тетяна. І Ліда все їй розповіла. Таня вислухала Ліду і застигла від почутого

Діана чистила картоплю, коли додому повернувся чоловік. Максим зайшов на кухню, сів за стіл. – Нам треба поговорити, – сказав чоловік не дивлячись в очі дружині. – Про що? – усміхнулася Діана. – Я йду від тебе! Я покохав іншу жінку, у нас буде дитина! – раптом сказав чоловік. – Якщо ти вже все вирішив, то я тебе не зупинятиму, – спокійно відреагувала дружина. – Гаразд, отже, зараз з тобою обговоримо другу частину історії, – якось підозріло додав Максим. – Другу частину? Ще є щось? – не розуміла Діана. Але жінка навіть уявити не могла, який ще «сюрприз» підготував їй чоловік

Василь прийшов додому пізно. Він відкрив двері своїм ключем й увімкнув світло у коридорі. – Юлю, Вірочко, я вже вдома! – гукнув він дружину і доньку. – Я тут зайшов по дорозі в магазин, купив продуктів, смачненького… – Василю, нам треба поговорити, – раптом зупинила його Юля, яка вийшла з кімнати. – Ходімо на кухню, Вірочка спить… Василь здивовано пішов за дружиною. – Ну, говори, що сталося? – сказав він Юлі. – Сталося дещо незвичайне, – якось дивно промовила дружина. – Ось дививсь сам… Юля простягнула чоловікові якийсь аркуш паперу. Василь швидко прочитав, що там написано і оторопів від несподіванки

Олексій повернувся додому, дружина якраз готувала вечерю. – Ще трохи і будемо вечеряти? – сказала Олена. – Добре, я поки з Дімою привітаюся, – відповів Олексій і пішов в кімнату до сина. -Тату, тату, привіт! – вибіг йому назустріч маленький Дмитрик. -Привіт, синку. Ну, як у тебе справи? Чим займався? – усміхнувся Олексій. – Ми з мамою на дитячий майданчик ходили. Там був дядько Андрій. Він мені шоколадку купив. І сік! – весело промовив хлопчик. – Який ще дядько Андрій? – здивувався чоловік. – Мамин друг! – пояснив Дмитрик. – Друг? – повторив Олексій і раптом застиг від несподіваного здогаду