Життєві історії

Мар’яна Олегівна гуляла з онуком у парку. Раптом вона побачила свого колишнього зятя Сашка. Той був з якоюсь жінкою і хлопчиком. Мар’яна Олегівна дочекалася, коли Сашко залишиться сам, взяла онука й сіла поряд із ним на лавку. – Сашко, це ти, чи що?! – запитала вона. – І вам, здрастуйте, – сказав Сашко. – В тебе, я дивлюся, є дитина, – сказала жінка. – Великий хлопчик, напевно, непросто тобі з ним… Сашко не одразу зрозумів, на що йому натякає його колишня теща. Він глянув на жінку і раптом посміхнувся від несподіваної думки

Розлучення було важким і довгим. Юля й Сашко прожили у шлюбі майже п’ять років. До цього зустрічалися два роки.

Весілля було скромне – тільки близькі друзі й батьки. Батькам вибір сина не подобався, але вони мовчали.

Дівчина була ніби й нормальна, але її мати їм одразу здалася зарозумілою. І запити у неї були великі.

Мати Юлії сприйняла їхній шлюб погано. Її дочці потрібна була окрема квартира, а оселилися вони в орендованій.

Мати постійно казала дочці: поганий зять, квартири немає, зарплата маленька, погано одягається.

Юлю спочатку все влаштовувало, можливо і далі все було б добре, але постійні докори й розмови матері зробили свою справу.

Юля, приходячи від матері, стала сама бурчати на чоловіка.

Вона і слів не підбирала. Сварки виникали на порожньому місці прямо з самого ранку.

Сашко почав гульбанити. Це ще додало сварок. Тепер уже й він не соромився у своїх висловлюваннях.

Ображена Юля йшла до матері, але там довго вона бути теж не могла. Два-три дні, і вона поверталася. Все починалося знову.

З її поверненням починалися нові сварки. Юля п’ять разів збиралася подавати на розлучення.

Сашко гульбанив уже часто, і зрештою втратив роботу. Платити за квартиру стало нічим. І в цей момент Юля просто втекла зі своїми речами на іншу квартиру.

Сашко вже сам подав на розлучення.

Теща ж раділа – у неї все вийшло.

Сашко повертався до нормального життя довго. За весь час у нього назбиралося боргів, довелося шукати нову роботу, нове орендоване житло.

Гульбанити вже не було коли, та й не було причини – сварливої жінки поряд.

Життя почало налагоджуватися. Через пів року у Сашка з’явилася подруга Олена.

Ще через рік вони одружилися.

В Олени ще був молодший брат. Різниця у віці між ними була вісімнадцять років. Можна було подумати, що хлопчик її син.

Він часто залишався в них і вони іноді всі разом гуляли на вихідних. На той момент йому було 10 років, Олені 28, а Сашку 30. Чим не батьки?

…А одного разу вони зустріли в парку Юлю і її матір.

Вони гуляли з хлопчиком, на вигляд якому було півтора роки. Дитиною Сашка він не міг бути. Розлучилися вони три роки тому.

Колишня теща довго дивилася на Сашка. Але він не звертав на них уваги, а тільки щось розповідав Олені. Дівчина ж весело сміялася.

Юля також звернула увагу на колишнього чоловіка. Вона думала, що він остаточно пустився берега.

А тут гарно одягнений чоловік, чистий, красивий, і… З якимось хлопчиком і дівчиною.

Швидше за все, він дружину взяв з дитиною.

А Юля одна виховувала дитину. Її хлопець втік, щойно дізнався про її вагітність.

У головах Юлі та її матері промайнула одна й та сама думка. От якби Сашко був… От якби тоді трохи зачекали… От якби…

Юля відкинула ці думки, а колишня теща ніяк не могла. Її дочка з дитиною одна, а колишній чоловік виховує чужу дитину!

Міг і з її донькою знову зійтися. Яка різниця, чия дитина?

Мар’яна Олегівна дуже зраділа, коли помітила, що дівчина з хлопчиком відійшли від колишнього зятя і пішли на каруселі.

Мар’яна Олегівна взяла онука й сіла поряд із Олександром на лавку.

– Сашко, чи це ти чи що?! – запитала вона. – Добре виглядаєш.

– І вам, здрастуйте, Мар’яно Олегівно, – сказав Сашко. – Вас можна мабуть, як я бачу, привітати. Ви тепер бабуся…

– Так, дякую, – відповіла колишня теща. – Тільки Юлечка моя одна без чоловіка сина виховує. А в тебе теж я дивлюся є дитина. Великий хлопчик, напевно, непросто тобі з ним. А у Юлечки ще маленький синочок. Знайти з ним спільну мову легше.

Сашко не одразу зрозумів, на що йому натякає колишня теща.

Він глянув на жінку і раптом посміхнувся від несподіваної думки.

Вона вирішила, що брат дружини це її син!

– У нас все добре, – сказав Сашко. – Мені ваше життя нецікаве. Все в минулому.

– Мамо, ходімо, нам пора вже спати! Привіт, Сашко, – Підійшла Юля.

– Привіт.

– А я тут тебе сватаю знову, – сказала Марʼяна Олегівна.

– Мамо, перестань! – сказала Юля. – Вставай і ходімо.

– Мар’яно Олегівно, до побачення!

– Ні, почекай! Ми не договорили…

– Договорили.

– Ні!

– Ну якщо ні, то нехай Юля знає, що це ви доклали всіх зусиль, щоб нас розлучити, – сказав Сашко. – Хто говорив дочці різні вигадки про мене? Хто наливав мені біленької і ще давав із собою? Ви ж хотіли нас посварити. Ви зробили це!

Доньці життя псували і мені. А я ж тоді не розумів, молодий був. А тепер маєте те, що маєте. У мене все добре, кохана дружина, чудова теща. Вибачте, мені пора, мої йдуть. Прощавайте…

Юля стояла, відкривши рота і дивилася на матір. Тепер вона все зрозуміла…

Тільки Сашко вже був зовсім недоступний для неї.

– Мамо, це правда?! Ти все робила спеціально?!

– Кому ти віриш! Я ж твоя мати!

Юля мовчки взяла дитину і пішла, не чекаючи матір. По її щоках текли сльози…

…– Хто це був? – запитала Олена в Сашка.

– Колишня теща з онуком. Я тобі якось розповідав. Все в минулому. Їх для мене більше не існує…

Вам також має сподобатись...

Настя прокинулася рано, посмажила млинці на сніданок. – Мамо, йди снідати! – гукнула жінка до матері, яка гостювала в них. Жінки поснідали. – Доню, може з`їздиш сьогодні до мене, квіти підлєш? – запитала мама. – Так, звісно. Зараз помию посуд і поїду. За годину Настя вже була біля квартири матері. Жінка відкрила двері своїм ключем, зайшла в коридор. Раптом вона почула якісь звуки, які долинали з кухні. Настя зайшла на кухню і застигла від побаченого

Віра була на роботі, коли пролунав телефонний дзвінок. – Віро, приїжджай. Твоєї мами не стало, – почула жінка в слухавці голос сусідки мами. Віра приїхала, як тільки змогла, але на прощання вона так і не встигла. Жінка зайшла в квартиру мами, навела порядок. – Так, треба залагодити всі справи, – вирішила жінка, взяла документи матері b вирішила до нотаріуса. Але яке ж було її здивування, коли Віра дізналася, що заповіла їй мама

Михайло з Вірою приїхали в гості до тещі. – Я трохи побуду, Віро, і поїду. Дуже багато роботи. Добре? – сказав по дорозі Михайло. – Звісно, – погодилася дружина. Приїхавши, вони попили чаю, і Михайло зазбирався. Вже на виїзді з села, він зрозумів, що забув телефон на маленькому столику, що стояв неподалік альтанки. Він розвернувся і під’їхав до будинку тещі. Жінки так і сиділи у садку. Він вирішив забрати телефон і непомітно піти, як раптом почув і голоси тещі та дружини. Вони розмовляли. Михайло прислухався до розмови і застиг від почутого

Була неділя і Микола сидів сам удома. Його дочка Олеся пішла у гості до подружки. Чоловік пішов на кухню, відкрив холодильних і дістав варену ковбасу. – Зараз посмажу собі яєшню з ковбаскою! – вирішив Микола. Він дістав з кухонної шафки сковорідку, як раптом за вхідними дверима почувся якийсь шум. Хтось ніби шкрібся… Микола насторожено пішов у коридор. Він відкрив вхідні двері й оторопів від несподіваного видовища