Життєві історії

Ігор повернувся додому, посмажив картоплі та покликав доньку вечеряти. – Оленка, ходи їсти, – гукнув він. Дівчинка не йшла. Ігор пішов у кімнату доньки та побачив, що вона плаче, відвернувшись до стіни. – Що сталося? – захвилювався він. – Бабуся, бабуся мені все розповіла, – крізь сльози сказала Олена. – Що розповіла? Ти про що? – здивувався чоловік. Оленка із викликом розповіла все, що казала їй бабуся. Ігор вислухав доньку, і застиг від почутого

У Ігоря півроку тому не стало дружини. Прожили вони щасливо п’ятнадцять років. Два роки тому дружина занедужала. Ігор старався, робив все, щоб дружині стало краще — возив її на різні процедури, купував все необхідне, купував путівки до спеціалізованих санаторіїв. Але всі спроби виявилися марними, дружини не стало.

Залишилися вони вдвох — батько та тринадцятирічна дочка. Сумували, звичайно, але останнім часом розуміли, що мама скоро піде в інший світ.

Провели в останню путь, почали налагоджувати життя.

Але не тут було. Тепер вже колишня теща почала дзвонити внучці і плакати в трубку:

– Сирітка, ти моя! Залишилася бідненька без мами. Батьку-то що, одружиться ще, приведе в дім тобі недобру мачуху. Народять вони собі ще дітей, нікому ти не потрібна. Виставлять вони тебе або в дитбудинок віддадуть. Переїдь до мене, твоя мама хотіла б цього.

Спочатку донька просто засмучувалася після таких дзвінків, потім перестала розмовляти з батьком.

Ігор посадив Оленку за «стіл переговорів»:

– Давай, ти розкажеш, чим не задоволена. Потім ми з тобою вирішуватимемо ці проблеми.

Оленка із викликом розповіла все, що казала їй бабуся.

– Я хочу переїхати до бабусі, не чекати, коли ви мене виставите, – завершила вона свою розповідь.

– По-перше, я не збираюся одружуватися, – почав батько. – Але, звісно, життя – штука складна, і я не виключаю такої можливості. Я тебе люблю і ніколи не лишу тебе. По-друге, якщо ти хочеш переїхати до бабусі, їдь поки що на літо. Але дзвонитимеш щодня!

Влітку колишня теща жила на дачі. Ігор купив продуктів та відвіз доньку до бабусі. Бабуся традиційно зустріла внучку голосіннями:

– Сирітка ти моя, нікому ти не потрібна. От і батько випровадив тебе з дому.

Слухати це Ігор не міг, поцілував дочку та поїхав.

За тиждень пізно ввечері дочка зателефонувала:

– Тату, забери мене, – майже плачучи сказала Оленка.

Ігор помчав. А потім півночі втішав дочку після того, як вона розповіла, як прожила цей тиждень з бабусею.

Гуляти бабуся не відпускала, читати не дозволяла. Цілими днями знаходила роботу для онуки — полоти грядки, поливати, вся домашня робота лягла на плечі онуки. Бабуся вдавала нездужу і лежала на дивані, дивилася телевізор. Коли онука відмовлялася виконувати якусь роботу, сварилася:

– Вся в батька. Невміха. Нахлібниця. Хто тільки з тебе виросте? По кривій доріжці підеш. Була б жива моя дочка, вона не дозволила б тобі так розмовляти зі мною.

Оленка плакала, обіймаючи батька:

– Ти точно мене не лишиш?

– Не лишу, – заспокоював Ігор.

А вранці зателефонувала колишня теща. Дочка дивилася на телефон і не наважувалася підняти трубку.

– Тату, а якщо я взагалі не відповідатиму їй?

– Це твоя бабуся, тобі вирішувати. Я прийму будь-яке твоє рішення, – відповів Ігор.

Дочка заблокувала номер бабусиного телефону

Вам також має сподобатись...

Катя виходила заміж. Перед весіллям доньки, Алла Михайлівна та Валерій Іванович поїхали в гості до батьків майбутнього зятя. Батьки нареченого були старші і жили в селі. Їм зайвий раз у місто їхати було важко… Вони вийшли зустрічати сватів аж за хвіртку і були дуже раді, що до них завітали такі люди. – Проходьте, любі гості! – сказала Антоніна Василівна, а батько нареченого якось дивно примружився, розглядаючи Аллу Михайлівну. Він трохи подумав і раптом здивовано запитав: – Аллочко, то це ти, чи що?! Алла Михайлівна глянула на нього, придивилася ще уважніше, й ахнула

Сергій зупинився біля під’їзду матері, вийшов з машини і побачив свою сестру. – Соня? – здивувався віна. – Тебе, мама теж покликала до себе? – Так. Написала, терміново приїхати, – відповіла жінка. – Дивно…Невже щось сталося? – сказав Сергій і вони з сестрою вирушили у квартиру матері. Ганна Володимирівна зустріла дітей, запросила на кухню. – Мамо, ти занедужала? – одразу запитала Соня. – Ні, – відповіла мати. – Тоді для чого, ти нас викликали? – спитала Соня. – Мені потрібно вам дещо сказати, – почала мама, на секунду осіклася, зібралася з духом, і виклала свою “новину”. Сергій та Соня вислухали маму і…остовпіли від почутого

Віталій позичив Сергію перфоратор. Той довго його не віддавав. Після робочого дня він вирішив зазирнути в гараж до друга. – Сергію, ну скільки можна?! – обурено вигукнув Віталій. – Я ж просив повернути інструмент через тиждень! – Пробач, друже, справи закрутилися… Поверну, чесне слово! – Сергій здивовано знизав плечима. Минуло вже два тижні, а Сергій навіть не дзвонив. Віталій вирішив відвідати його. Йому набридло чути нескінченні обіцянки, і чоловік вирушив до нього прямо на роботу. – Сергію, я більше не можу чекати! Де мій перфоратор? – вигукнув чоловік. – Ох, друже, розумієш, тут така справа… – Сергій ніяково посміхнувся. – Що таке? – Віталій не розумів, що відбувається

Ольга вирішила познайомитися з майбутньою дружиною свого брата. – Ви Ганна, так? – звернулася Оля до своєї майбутньої невістки, завітавши у салон краси в якому працювала Ганна. – Так, – професійна посмішка приклеїлася до губ жінки. – Чим я можу вам допомогти? – Ой, я просто хотіла познайомитися з нареченою мого брата, – наївно заплескала очима Оля. – Я Оля, і я вами просто захоплююсь! – Е-е-е, чому? – розгубилася Ганна. І Ольга все розповіла їй. Ганна вислухала майбутню родичку і застигла від почутого