Життєві історії

Ігор повернувся додому, посмажив картоплі та покликав доньку вечеряти. – Оленка, ходи їсти, – гукнув він. Дівчинка не йшла. Ігор пішов у кімнату доньки та побачив, що вона плаче, відвернувшись до стіни. – Що сталося? – захвилювався він. – Бабуся, бабуся мені все розповіла, – крізь сльози сказала Олена. – Що розповіла? Ти про що? – здивувався чоловік. Оленка із викликом розповіла все, що казала їй бабуся. Ігор вислухав доньку, і застиг від почутого

У Ігоря півроку тому не стало дружини. Прожили вони щасливо п’ятнадцять років. Два роки тому дружина занедужала. Ігор старався, робив все, щоб дружині стало краще — возив її на різні процедури, купував все необхідне, купував путівки до спеціалізованих санаторіїв. Але всі спроби виявилися марними, дружини не стало.

Залишилися вони вдвох — батько та тринадцятирічна дочка. Сумували, звичайно, але останнім часом розуміли, що мама скоро піде в інший світ.

Провели в останню путь, почали налагоджувати життя.

Але не тут було. Тепер вже колишня теща почала дзвонити внучці і плакати в трубку:

– Сирітка, ти моя! Залишилася бідненька без мами. Батьку-то що, одружиться ще, приведе в дім тобі недобру мачуху. Народять вони собі ще дітей, нікому ти не потрібна. Виставлять вони тебе або в дитбудинок віддадуть. Переїдь до мене, твоя мама хотіла б цього.

Спочатку донька просто засмучувалася після таких дзвінків, потім перестала розмовляти з батьком.

Ігор посадив Оленку за «стіл переговорів»:

– Давай, ти розкажеш, чим не задоволена. Потім ми з тобою вирішуватимемо ці проблеми.

Оленка із викликом розповіла все, що казала їй бабуся.

– Я хочу переїхати до бабусі, не чекати, коли ви мене виставите, – завершила вона свою розповідь.

– По-перше, я не збираюся одружуватися, – почав батько. – Але, звісно, життя – штука складна, і я не виключаю такої можливості. Я тебе люблю і ніколи не лишу тебе. По-друге, якщо ти хочеш переїхати до бабусі, їдь поки що на літо. Але дзвонитимеш щодня!

Влітку колишня теща жила на дачі. Ігор купив продуктів та відвіз доньку до бабусі. Бабуся традиційно зустріла внучку голосіннями:

– Сирітка ти моя, нікому ти не потрібна. От і батько випровадив тебе з дому.

Слухати це Ігор не міг, поцілував дочку та поїхав.

За тиждень пізно ввечері дочка зателефонувала:

– Тату, забери мене, – майже плачучи сказала Оленка.

Ігор помчав. А потім півночі втішав дочку після того, як вона розповіла, як прожила цей тиждень з бабусею.

Гуляти бабуся не відпускала, читати не дозволяла. Цілими днями знаходила роботу для онуки — полоти грядки, поливати, вся домашня робота лягла на плечі онуки. Бабуся вдавала нездужу і лежала на дивані, дивилася телевізор. Коли онука відмовлялася виконувати якусь роботу, сварилася:

– Вся в батька. Невміха. Нахлібниця. Хто тільки з тебе виросте? По кривій доріжці підеш. Була б жива моя дочка, вона не дозволила б тобі так розмовляти зі мною.

Оленка плакала, обіймаючи батька:

– Ти точно мене не лишиш?

– Не лишу, – заспокоював Ігор.

А вранці зателефонувала колишня теща. Дочка дивилася на телефон і не наважувалася підняти трубку.

– Тату, а якщо я взагалі не відповідатиму їй?

– Це твоя бабуся, тобі вирішувати. Я прийму будь-яке твоє рішення, – відповів Ігор.

Дочка заблокувала номер бабусиного телефону

Вам також має сподобатись...

– Мамо, я в тебе тиждень поживу? – На порозі квартири Олени Борисівни стояла її дочка Оля. – В сенсі поживеш? А як же Вадим? – здивувалася мама. – Я від нього пішла. Не можу більше! – пояснила Оля. – Що означає не можеш? Він – твій чоловік! – не витримала Олена Борисівна. – Ще той чоловік! – тихо промовила Оля. – Так пустиш чи ні? Але Ольга навіть уявити не могла, що скаже їй мама

Іван прийшов відвідати дружину. Олена занедужала і вже декілька тижнів лежала в палаті. – Привіт! – тихо сказала Олена, побачивши в дверях Івана. – Привіт, кохана! А ти сьогодні непогано виглядаєш, – усміхнувся чоловік. – А я тобі супчик зварив. Іван дістав з пакета гостинці і виклав їх на тумбочку. Раптом він помітив, що на очах дружини з’явилися сльози. – Щось не так? – схвильовано запитав він. – Іване, я хочу попросити вибачення…, – тихо сказала Олена. – Ти про що? – не зрозусів чоловік. – Слухай, не зупиняй, – сказала Олена і все розповіла. Іван вислухав дружину і застин від почутого

Ірина вирішила сказати своєму коханому Євгену, що у них буде дитина. На її подив, радості на обличчі чоловіка вона не побачила. – Якщо так, то ми розлучимося! – заявив Євген. – Добре, я подумаю, – сумно сказала Ірина. Тієї ночі вона ночувала у своїх батьків. – Будь, що буде, – вирішила вона зранку. – Дитину я залишаю, а Євгену доведеться збрехати… Ірина пішла до свого коханого додому. Вона відкрила двері своїм ключем і зайшла в коридор. З кухні чулися якісь голоси. Ірина зайшла на кухню й оторопіла від побаченого. – Як ти міг! – тільки й вигукнула вона

Аліса бігала по квартирі і намагалася знайти свій паспорт, який несподівано знадобився їй на роботі. – Та що ж це таке! Куди я могла його засунути? – пробурчала вона, залізаючи на стілець і нишпорячи рукою по верху шафи. – Хоча тут він навряд чи буде, – розчаровано додала жінка і раптом намацала якусь папку. Аліса легенько потягла її на себе, і вже за кілька хвилин у руках опинилися якісь документи. – А це ще що таке? – здивувалася вона, швидко переглянула документи і… застигла на місці від побаченого