Історії жінок

Юля завжди прокидалася раніше і йшла готувати чоловікові бутерброди. Вона накладала їжу в контейнери, мила фрукти, щоб її Миколка міг смачно пообідати. Та він ніби не помічав її старань. – Так більше не можна, – вирішила якось Юля. – Микольцю, нам треба поговорити! – сказала вона чоловікові. Микола навіть не глянув на дружину і сказав: – Зараз футбол тільки подивлюся. – Все, як завжди, – подумала Юля і вирішила діяти

Юля завжди проводила чоловіка на роботу. Навіть коли їй не треба було нікуди вставати, вона прокидалася раніше і йшла готувати для чоловіка бутерброди.

Вона накладала їжу в контейнери, мила фрукти, щоб її Миколка міг смачно пообідати.

Щоправда, кілька місяців її не залишало відчуття, що вона живе, ніби, не своїм життям.

-Потрібно напевно поговорити з чоловіком. Так більше не може продовжуватись, – вирішила Юля.

-Микольцю, нам треба серйозно поговорити! – сказала вона чоловікові після того, як він поїв, прийшовши ввечері з роботи.

Микола навіть не глянув на дружину і сказав:

-Зараз футбол подивлюся і обов’язково поговоримо.

-Добре, Миколо, – зітхнула дружина.

-Все як завжди, – подумала вона.

Вона підійшла до мийки на кухні і вимила весь посуд, який туди склав чоловік. Після цього вона протерла стіл, підмела крихти з підлоги і пішла в кімнату.

-Піду книжку почитаю, – сказала вона чоловікові.

Але Миколка навіть не глянув у її бік.

Юля дочитала книжку і відклала її в сторону.

Вона зайшла в залу, де був телевізор. Микола вже спав.

Чоловік часто засинав після вечері перед телевізором.

Вона вкрила його пледом і пішла й собі готуватись до сну.

Картина була звичною, але чомусь було дуже прикро, що він не вислухав її, не поговорив з нею.

Вона пішла у ванну, вмитися перед сном і почистити зуби, сподіваючись, що Микола прокинеться і вислухає її, але він вже голосно посопував уві сні.

Вона вже кілька разів заводила цю розмову. Але чоловікові все було було ніколи.

Микола завжди був чимось зайнятий. Сьогодні йому потрібно було подивитись футбол, вчора потрібно було другові допомогти, позавчора він сказав, що немає настрою.

Ще тиждень тому вони їздили на дачу і Юля хотіла поговорити з ним там, але Микола сказав, що багато роботи і пішов копати город.

Юля теж працювала, як і він. Також втомлювалася, але чоловік давно перестав бачити у ній жінку.

Вона була звичайною домогосподаркою, чи прибиральницею для нього. Але не дружиною.

І вона вирішила, що так більше не може продовжуватись.

Як тільки чоловік прокинувся, вона не питала ні про що, а тільки й сказала.

-Сьогодні, Микольцю, я йду подавати заяву на розлучення.

-Що це ти таке вигадала? – здивувався Микола. – Мені ніколи. Потім поговоримо.

І він почав збиратися на роботу.

Юля дотрималася обіцянки – сходила і подала заяву.

Вона чекала ввечері на розмову з чоловіком, але він знову забув, чи не хотів, це її вже не хвилювало.

Юля тільки сказала йому перед сном:

-Я подала заяву.

-Давай вранці вже, втомився дуже, – відповів Микола і відвернувся на інший бік.

Коли йому прийшов виклик на розлучення, він не зрозумів, що це і запитав у дружини:

-Юля, тут мене викликають, що це таке? Ти наробила щось? – вирішив пожартувати він.

-Це Миколо тебе викликають на розлучення. Прийдеш?

-Все те ти жартуєш, – засміявся він. Знаєш, так жартувати не можна. Сходи, дізнайся, чого їм треба. А мені ніколи, на роботу пора. Та й не можу я відпрошуватися через всілякі нісенітниці. Мабуть, помилилися.

І він не пішов.

Через деякий час Микола і Юлія розлучилися, ділити особливо не було чого. Вони жили в квартирі мами Юлі. А дачу вона ділити не стала.

-Хай чоловікові дістається. Вона й оформлена на нього, – подумала Юля.

Але Микола так і не зрозумів, як це він так без дружини й квартири залишився.

Приїхав він якось додому, а вона йому в обличчя свідоцтво про розірвання шлюбу показує, і каже, що речі його зібрала і прощавай, каже!

Переїхав Микола до мами і став скаржитися, як Юля його навколо пальця обвела, розлучилася з ним, а він навіть не знав про це. Мабуть підговорила когось і розлучення це не справжнє і все в них налагодиться.

-А як же інакше? Ми ж пів життя разом прожили, – каже він…

Вам також має сподобатись...

Поліна повернулася додому пізно. – Коханий, я вдома! – гукнула вона з порога свого чоловіка Артема. Але у відповідь була тиша… Поліна зачинила вхідні двері, глянула на підлогу в коридорі й оторопіла. Там стояли чужі жіночі туфлі… Поліна поставила пакет з продуктами і пішла прямо у спальню. Двері були відчиненими… Поліна тихо зазирнула всередину і застигла від побаченого. Вона не вірила своїм очам

Олена повернулася жити у своє рідне село. Роботу правда знайшла аж у райцентрі. Якось дівчина поверталася додому з роботи. Автобуса не було і вона довго стояла на зупинці. Раптом прямо біля неї зупинився якийсь великий чорний джип. Олена не дуже розбиралася в марках авто, але було видно, що машина гарна і дуже крута. Спереду сиділо двоє чоловіків. Скло біля місця водія повільно опустилося і з машини пролунав голос: – Ну привіт, Олено! Сідай, проїдемося з вітерцем, зовсім мабуть змерзла? Олена придивилася, хто там такий за кермом і остовпіла від несподіванки

Надія пішла на базар купити фруктів. Вона зупинилася біля прилавка з черешнею. – Чого так дорого?! – ахнула Надія. – А ви спробуйте, – сказав продавець. – Дорогувато, – пробурмотіла Надія. – А знаєте, скільки в них вкладено сил і праці? – раптом сказав чоловік. – Добре, зважте півкіло, – погодилася Надія. Продавець дав їй пакет із черешнею. – Вікторе, не розміняєш мені тисячу гривень? – до продавця підійшов якийсь чоловік. Вони обмінялися купюрами і тут Віктор раптом помітив, що Надія стоїть і… Дивиться на нього! – Ви ще щось хотіли? – здивовано запитав він. Надія далі стояла, як вкопана. Чоловік не розумів, що відбувається

Тамара з чоловіком Віктором вийшли на пенсію і переїхали жити в село. Віктор ходив на риболовлю. Тамара займалася квітами й городом. У них часто гостювали внучки. Дід брав їх із собою на риболовлю. – Вітю, дівчатка ж ростуть! – сміялася Тамара. – А ти їх, як хлопів, виховуєш! – Нічого, Тамарочко, все буде в житті в нагоді, – говорив чоловік… А одного дня Тамара прокинулася, як завжди, раніше за чоловіка. Вона приготувала сніданок, зварила каву і здивувалася. Зазвичай Віктор уже виходив у цей час з кімнати. Вона пішла в спальню й остовпіла від побаченого