Історії жінок

Юля завжди прокидалася раніше і йшла готувати чоловікові бутерброди. Вона накладала їжу в контейнери, мила фрукти, щоб її Миколка міг смачно пообідати. Та він ніби не помічав її старань. – Так більше не можна, – вирішила якось Юля. – Микольцю, нам треба поговорити! – сказала вона чоловікові. Микола навіть не глянув на дружину і сказав: – Зараз футбол тільки подивлюся. – Все, як завжди, – подумала Юля і вирішила діяти

Юля завжди проводила чоловіка на роботу. Навіть коли їй не треба було нікуди вставати, вона прокидалася раніше і йшла готувати для чоловіка бутерброди.

Вона накладала їжу в контейнери, мила фрукти, щоб її Миколка міг смачно пообідати.

Щоправда, кілька місяців її не залишало відчуття, що вона живе, ніби, не своїм життям.

-Потрібно напевно поговорити з чоловіком. Так більше не може продовжуватись, – вирішила Юля.

-Микольцю, нам треба серйозно поговорити! – сказала вона чоловікові після того, як він поїв, прийшовши ввечері з роботи.

Микола навіть не глянув на дружину і сказав:

-Зараз футбол подивлюся і обов’язково поговоримо.

-Добре, Миколо, – зітхнула дружина.

-Все як завжди, – подумала вона.

Вона підійшла до мийки на кухні і вимила весь посуд, який туди склав чоловік. Після цього вона протерла стіл, підмела крихти з підлоги і пішла в кімнату.

-Піду книжку почитаю, – сказала вона чоловікові.

Але Миколка навіть не глянув у її бік.

Юля дочитала книжку і відклала її в сторону.

Вона зайшла в залу, де був телевізор. Микола вже спав.

Чоловік часто засинав після вечері перед телевізором.

Вона вкрила його пледом і пішла й собі готуватись до сну.

Картина була звичною, але чомусь було дуже прикро, що він не вислухав її, не поговорив з нею.

Вона пішла у ванну, вмитися перед сном і почистити зуби, сподіваючись, що Микола прокинеться і вислухає її, але він вже голосно посопував уві сні.

Вона вже кілька разів заводила цю розмову. Але чоловікові все було було ніколи.

Микола завжди був чимось зайнятий. Сьогодні йому потрібно було подивитись футбол, вчора потрібно було другові допомогти, позавчора він сказав, що немає настрою.

Ще тиждень тому вони їздили на дачу і Юля хотіла поговорити з ним там, але Микола сказав, що багато роботи і пішов копати город.

Юля теж працювала, як і він. Також втомлювалася, але чоловік давно перестав бачити у ній жінку.

Вона була звичайною домогосподаркою, чи прибиральницею для нього. Але не дружиною.

І вона вирішила, що так більше не може продовжуватись.

Як тільки чоловік прокинувся, вона не питала ні про що, а тільки й сказала.

-Сьогодні, Микольцю, я йду подавати заяву на розлучення.

-Що це ти таке вигадала? – здивувався Микола. – Мені ніколи. Потім поговоримо.

І він почав збиратися на роботу.

Юля дотрималася обіцянки – сходила і подала заяву.

Вона чекала ввечері на розмову з чоловіком, але він знову забув, чи не хотів, це її вже не хвилювало.

Юля тільки сказала йому перед сном:

-Я подала заяву.

-Давай вранці вже, втомився дуже, – відповів Микола і відвернувся на інший бік.

Коли йому прийшов виклик на розлучення, він не зрозумів, що це і запитав у дружини:

-Юля, тут мене викликають, що це таке? Ти наробила щось? – вирішив пожартувати він.

-Це Миколо тебе викликають на розлучення. Прийдеш?

-Все те ти жартуєш, – засміявся він. Знаєш, так жартувати не можна. Сходи, дізнайся, чого їм треба. А мені ніколи, на роботу пора. Та й не можу я відпрошуватися через всілякі нісенітниці. Мабуть, помилилися.

І він не пішов.

Через деякий час Микола і Юлія розлучилися, ділити особливо не було чого. Вони жили в квартирі мами Юлі. А дачу вона ділити не стала.

-Хай чоловікові дістається. Вона й оформлена на нього, – подумала Юля.

Але Микола так і не зрозумів, як це він так без дружини й квартири залишився.

Приїхав він якось додому, а вона йому в обличчя свідоцтво про розірвання шлюбу показує, і каже, що речі його зібрала і прощавай, каже!

Переїхав Микола до мами і став скаржитися, як Юля його навколо пальця обвела, розлучилася з ним, а він навіть не знав про це. Мабуть підговорила когось і розлучення це не справжнє і все в них налагодиться.

-А як же інакше? Ми ж пів життя разом прожили, – каже він…

Вам також має сподобатись...

Олена прибрала у квартирі, випрала одяг, помила вікна. Ближче вечора жінка вирушила у супермаркет. Вийшовши з магазину, вирішила піти додому через парк. Пакет із продуктами був важкий, присіла на лавку відпочити. – Ходить за тобою, щось сказати хоче, напевно, – раптом почула вона якийсь голос. – Що перепрошую? Це ви мені? – Олена повернулася на звук голосу, на сусідню лаву. Там сиділа жінка похилого віку. – Ви мені вибачте, що лізу… Але я бачу, що за вами ходить жінка, – сказала старенька. – Не бачу нікого. Про що ви? – Олена здивовано дивилася на бабусю, нічого не розуміючи

– Ігорівно! – Тетяна Петрівна стала навшпиньки біля паркану. – Ніно-о-о! Ніхто не відповів… Жінка прислухалася. За сараєм чувся голос її сусідки, Ніни Ігорівни. Відповідав їй чоловік – Віктор Максимович. – Знову сваряться, доведеться дзвонити! – вирішила Тетяна Петрівна. Вона пішла додому і взяла телефон. – Ой, Петрівно, а ти чого дзвониш? – відповіла Ніна Ігорівна. – Гукнути не могла? – А тебе догукаєшся?! – ахнула Тетяна Петрівна. – Я чого дзвоню. Справа у мене важлива… Почула я недавно розмову доньки з подругою. Так все про нас з тобою говорили! – І що ж вони там казали?! – Ігорівна не розуміла, що відбувається

Марія щойно вийшла на пенсію і вирішила поїхати з подругою на дачу. Дача в Ольги була давно, але Марія там ніколи не була. Вона дуже здивувалась, коли вони підійшли до гарного будиночка з верандою. Раптом її гукнув чоловічий голос: – Привіт сусідко! Щось я вас раніше тут не бачив! Мене звати Юрій! Такого знайомства, тут на дачі, Марія точно не очікувала

Марія поверталася додому. Жінка увійшла до під’їзду, ковзнула поглядом по поштових скриньках, її скринька була повна. Марія відкрила скриньку, серед рекламних листівок виднівся лист. – Хто зараз листи пише? Телефони є. – подумала Марія. Увійшовши до квартири, Марія пройшла на кухню, взяла в руки конверт. Марія прочитала листа і застигла. По щоках потекли сльози, вона плакала і не могла заспокоїтись