Життєві історії

Людмила прийшла до своєї свекрухи додому. Вона подзвонила у двері, але їй чомусь не відкривали. Жінка чітко чула, що хтось в квартирі підійшов до дверей, глянув у вічко і стояв, нічого не говорячи… – Раїсо Іванівно, я ж чую, що ви там, відчиніть двері! – гукнула Людмила. – Нам треба поговорити. Але у відповідь була тиша… Людмила ж спеціально вибрала час, коли свекруха зазвичай була одна вдома. Так і недочекавшись відповіді, вона пішла додому. Жінка зайшла у свій підʼїзд. Вона пішла до поштових скриньок, забрати квитанції за комунальні. Людмила відкрила свою скриньку й ахнула від побаченого

Людмила прийшла до своєї свекрухи додому. Вона подзвонила у двері, але їй не відкривали.

Жінка чітко чула, що хтось в квартирі підійшов до дверей, глянув у вічко і стояв, нічого не говорячи.

– Раїсо Іванівно, я ж чую, що ви там, відчиніть двері! – гукнула Людмила. – Нам треба поговорити.

Але у відповідь була тиша.

Людмила ж спеціально вибрала час, коли свекруха зазвичай була одна вдома.

Стосунки у них завжди були хорошими. У всіх сварках Людмили з чоловіком свекруха була на боці невістки.

А зараз Раїса Іванівна раптом відмовляється від спілкування!

Людмила сподівалася на підтримку свекрухи. Сварка з чоловіком затягнулася так сильно, що настав уже час залучати Раїсу Іванівну до врегулювання цього всього.

Людмила ще трохи постояла під дверима, вмовляючи свекруху відчинити, і пішла, так і не дочекавшись відповіді…

…Майже двадцять років прожили у шлюбі Людмила з Борисом.

Чоловік завжди був главою сім’ї, багато працював. Допрацювався до начальника відділу.

Людмила також працювала. У них було дітей школярів. Взагалі все як у всіх.

Хоч і сварилися іноді, але загалом жили щасливо.

І раптом на Бориса посипалися проблеми. На фірмі сталися перестановки, почалися скорочення.

От і відділ Бориса скоротили, зарплату за два місяці не виплатили.

Машина потребувала ремонту. А ще Раїса Іванівна заслабла.

Борис же ж замість того, щоб шукати роботу й вирішувати ці проблеми, лежав собі на дивані.

Набридло йому все, бачте! Втомився він від усього.

Людмила вирішила, що нехай чоловік трохи відпочине і якийсь час не турбувалася.

Вона ж знала, що чоловік завжди був діловитим, відповідальним.

Тільки одного вона не розуміла, чому чоловік не вимагає виплати затриманої зарплати?

Звичайно, вона дорікала цим Борису, а він відповідав, що не хоче псувати стосунки з начальством.

– Ти стосунки не хочеш псувати, а як жити без грошей, поясни?! – сварилася Люда.

Борис, замість того, щоб щось зробити, відвертався до стіни і мовчав.

Так, у постійних сварках вони прожили пів року.

Людмила працювала, діти вчилися, а Борис лежав на дивані, навіть по господарству нічого не робив!

І тут свекруху вкотре виписали з лікарні. Борис взяв і запропонував забрати її до себе, бо ж їй важко одній у квартирі жити.

Отоді Людмила і влаштувала грандіозну сварку, зібрала речі й відправила чоловіка до матері.

Думала, що побуде сам і одумається.

Борис пішов і ображено не відповідав на дзвінки Людмили, розмовляв тільки з дітьми.

Ось від дітей Людмила й дізналася, що колишній начальник організував свою фірму і запросив Бориса до себе заступником.

Ну от, наче й настав час миритися, але Борис чомусь не йшов на контакт.

Образився.

– А за що? – запитувала себе Людмила. – Хіба я була не права? А тепер ще й свекруха не хоче розмовляти зі мною. А їй я що такого зробила?!

…Людмила зайшла у свій підʼїзд.

Вона пішла до поштових скриньок, забрати квитанції за комунальні.

Жінка відкрила свою поштову скриньку й ахнула від побаченого.

Там на неї чекала повістка…

У суд…

Борис взяв і подав на розлучення…

Людмила сиділа на кухні з повісткою в руках.

– І що я зробила не так? – думала вона. – Ну як йому так треба… То хай робить, що хоче. Подам на аліменти.

Жінка вирішила, що краще вже так аніж терпіти це все далі.

Вам також має сподобатись...

Оля прокинулася рано. Швидко приготувала сніданок, нагодувала чоловіка, провела на роботу. – Так, треба прибирати трохи, – вирішила вона, коли за Ігорем закрилися двері. Жінка швидко навела порядок на кухні, і взялася за спальню. Раптом, складаючи речі чоловіка у шафу, на полиці Ігоря під його одягом, Оля помітила якусь папку. – А це ще що? – здивувалася вона. Жінка взяла цю папку, відкрила її і побачила там якісь документи. Оля швидко переглянула документи і очам своїм не повірила

Інна з Андрієм дивилися фільм на телефоні чоловіка. Вдома відключили світло, зайнятися не було чим, тому вони вирішили щось подивитися, благо мобільний інтернет працював. – Я на кухню, зроблю якийсь бутерброд перекусити. Тобі принести? – запитав чоловік. – Ні, дякую. Я не голодна, – відповіла Інна. Андрій встав з дивану і попрямував на кухню, а жінка продовжила дивитися фільм. Раптом, в цей момент на телефон Андрія надійшло якесь смс-повідомлення. Інна відкрила його, прочитала і застигла від прочитаного

Юля була вдома сама. Вже стемніло, а її матері Ліди все не було. Дівчинка не могла зрозуміти, що трапилося. – Мама пішла в магазин по продукти, – міркувала Юля. – Ми з нею часто ходимо туди. Але до магазину недалеко, за годину можна туди й назад сходити… Вона подивилася на годинник. – Уже чотири години минуло, – пробурмотіла дівчинка. Юля зайшла на кухню. Вона нагріла чайник, дістала з холодильника котлетку. Перекусила, попила чаю й пішла спати… Прокинулася дівчинка, коли сонце вже сяяло у вікні. Вона одразу глянула на материне ліжко й застигла від побаченого

Олена смажила котлети, коли на кухню влетів чоловік. – Ти нічого не хочеш мені сказати? – одразу вигукнув Андрій. – Ні, наче нічого, – усміхнулася Олена. – А ти випадково, нічого не ховала у кімнаті сина? – єхидно запитав чоловік. – Бо, я знайшов дещо цікаве у кімнаті Олега. – Ти про що? – здивувалася Олена. Раптом, Андрій вийшов з кухні, і повернувся назад за хвилину, в руках він тримав якусь папку. – Можливо, поясниш, як я маю це розуміти? – обурився Андрій. – Що це? Ти взагалі про що? – Олена здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається