Історії жінок

Марія смажила чебуреки, коли в двері подзвонили. На порозі стояла подруга Настя. Марія запросила її на кухню, зробила чай. – Ну, як там у вас з Андрієм? – раптом запитала Настя. – Нічого, як завжди багато працює, – зітхнула Марія. – Подруго, невже ти не помічаєш, що у нього є коханка, – Настя подивилася на Марію. – Не кажи нісенітниць, – відмахнулася Марія. – Я знаю хто вона і де вона живе! – несподівано додала Настя. Марія дізналася у Насті адресу коханки і вирушила до неї у вихідний день. Але жінка навіть уявити не могла, що розповість їй коханка чоловіка

Не пощастило Марії з обранцем, гульвісою він виявився найвищого гатунку. Хоча – чому «виявився», Андрій таким був завжди. Будучи студентом, він славився не успіхами у навчанні, а своїми любовними пригодами, яких було чимало. Такий собі  красень, невгамовний ловелас.

Марія знала про його подвиги, вона сама Андрія, можна сказати, відвела у чергової подружки. Довго переживала від цього, не давали спокою докори совісті, але подружка сказала: – Та забирай ти цього гульвісу, він у мене транзитний пасажир, я його всерйоз ніколи не сприймала. 

Уф, стало легше! Утримати б цього красеня при собі, але так вже вийшло, що втримати вдалося – завагітніла Марія. Найдивовижніше те, що Андрій не став її вмовляти, він якось одразу сказав:

– Ну що ж, настав час мені вгамуватися. Одружусь!

Ця фраза для Марії була солодша за будь-які слова любові. Вона не ставила жодних умов, на кшталт: «не гуляти», вона була просто щаслива. До ЗАГСу вона заходила з величезним животиком під ручку зі своїм нареченим.

Ну що ж, на початку сімейного життя Андрій справді поводився на подив гідно, та ще й батьком виявився чудовим. Годувати дитину? Змінити підгузок? Встати вночі? Та не питання! Правда тривала така ідилія приблизно рік, а потім Андрій знову став колишнім – облизувався при будь-якій красуні, що з’явилася на його шляху.

Начебто в походах на сторону помічений він не був – ну задивляється на красунь і добре, правда у Марії було погано на душі від ревнощів. А ще трохи пізніше він почав пропадати на роботі – мовляв, начальник, наради, підробіток. Інтуїція підказувала – гуляє, але за руку не спійманий. Накручувала Марію подруга Настя, яка недолюблювала Андрія:

– Твій Андрій як гуляв, так і продовжує гуляти.

Марія не хотіла їй вірити, приймала слова Насті просто як неприязнь до Андрія. Але класичні докази очевидні: то слід губної помади, то запах парфумів на одязі.

– Господи, ну обійняв колегу жартома, ну що тут такого? – виправдовувався чоловік. – А слід помади не знаю звідки. В автобусі їхав, тиснява була, може хтось і торкнувся.

Коли в сім’ї з’явилася машина, Марія раділа – ну хоч Андрій вчасно приїжджатиме, і ніхто не торкнеться його помадою. А ні, стало навіть гірше:

– Начальник послав на об’єкт, я там затримався. Чому шпилька жіноча на задньому сидінні? Та просто співробітницю підвозив.

Іноді бабусі брали до себе онука, щоби молоді батьки відпочили, сходили в гості. Ось так, на одній із вечірок, Андрій показав свою «відданість»: через декілька тостів почав волочитися за кожною вільною спідницею, незважаючи на те, що багато хто його відшивав. Вдома подружжя почало сваритися.

– Та що тут такого, що мені подобаються вродливі жінки? Марія, ти знала, який я, сама мене відвела, то чого ти хочеш? Я тобі не зраджую, але ти мені очі не зав’яжеш.

І все ж про подвиги Андрія стали ходити чутки – то там його бачили з дівчиною, то там. Настя взагалі сказала, що знає про наявність у Андрія постійної коханки, і навіть знає, де вона живе: мовляв, це її колишня колега. Марія спочатку і слухати нічого не хотіла – мовляв, плітки це все, але Настя сказала:

– Ось побачиш, ця Алла відведе твого Андрія, вона хитра. Вона одиначка з дитиною, а він красень з машиною, ласий для неї шматочок.

Марія почала переживати, захотілося піти та з’ясувати з цією Аллою стосунки, на решту чуток можна заплющити очі. Марія дізналася у Насті адресу коханки і вирушила до неї у вихідний день. Двері відчинила брюнетка в шовковому, коротенькому халатику.

– Ви Алла? Я до вас, треба поговорити.

Жінки пройшли на кухню.

– Я – Марія, дружина Андрія. Навіщо ви нашу родину рушите? У нас дитина росте, їй лише три роки, їй батько потрібен.

Алла з подивом дивилася на неї. У коридорі почувся чоловічий голос та кроки. Марія застигла: зараз сюди зайде Андрій і вона не знає навіть як реагувати на таку ситуацію. Але на кухню зайшов незнайомий чоловік, який привітався з Марією, попив води та вийшов.

– Скільки ж у вас чоловіків? – Гірко посміхнулася Марія. – Інший на кожен день?

– Дівчино, я вас не зрозуміла, який Андрій, яку сім’ю я руйную? Хоча, зачекайте, Андрій на синьому «Опелі»? О Боже, та у вас застаріла інформація. Була в мене легка інтрижка з вашим Андрієм, але лише на пару зустрічей і це було три місяці тому. Нині в мене інший чоловік.

– І ви про це так легко кажете? А ви знали, що він одружений?

– Звичайно знала, то й що?

– Як це – ну і що? У вас що немає моральних принципів?

– Та не маю жодних принципів. Я була абсолютно вільна жінка, захотілося інтрижки, і її отримала. До речі, він сам у мене довго не затримався – побачив мою подругу і до неї перекинувся, і теж ненадовго. Він у вас бабій, з такими людьми не можна серйозних романів заводити.

– Господи, навіщо я до вас прийшла? – Розгублено запитала Марія. – Тільки осоромилася.

В очах Алли з’явилося співчуття.

– Вам би розлучитися з цим гульвісою. Але якщо ви не хочете, можу вас хоч якось втішити: такі чоловіки, як Андрій, самі сім’ю не лишають і на стороні серйозних романів не заводять. Як не дивно, вони люблять своїх дружин, але, на жаль, гулятимуть завжди. Вам вирішувати – жити з таким чоловіком все життя або все ж таки розлучитися.

Марія їхала додому в якомусь дивному спокої, ніби побувала не в колишньої коханки чоловіка. Образи на чоловіка не було, була образа на саму себе – очевидно ж, що Андрій гуляв, гуляє і гулятиме, навіщо обманювати себе? Вдома на Марію чекав Андрій – він сидів і уважно дивився на дружину.

– Ти була в Алли? Вона мені дзвонила і все розповіла. Якщо чесно, я ледве згадав її.

– І напевно подругу її теж, до якої ти перекинувся, – посміхнулася Марія.

– Так, я такий, непостійний. Як бачиш, мене не змінити, відмовляти немає сенсу. І що тепер ти думаєш робити?

– Розлучатимемося. Тобі більше не треба буде обманювати, викручуватись, спізнюватися. Просто гуляй, що не догуляв.

Розлучилися якось легко і просто без сварок. Андрій іноді заходить поспілкуватися з сином і Марія зауважує: явно після бурхливої ночі. Кохання до Андрія вже немає і якось легко тепер на душі.

Вам також має сподобатись...

Віра зібрала речі й пішла від свого чоловіка. Жінка попрямувала в найближчий парк, щоб посидіти і все обміркувати. Раптом задзвонив її телефон. Віра придивилась до номера й застигла від несподіванки. То був її перший чоловік Іван! Він зателефонував вперше за три роки… – Віро, привіт! – сказав він. – Як справи? – Все гаразд, – відповіла Віра й розплакалася. – Віро, щось трапилося?! – ахнув Іван. – Ти де?! Я зараз приїду… – Приїде він… На чому? – подумала Віра. – У нього немає ані прав, ані машини. Може на таксі? Невдовзі зʼявився Іван. Віра глянула на нього й остовпіла

Вероніка прийшла з роботи раніше. По дорозі вона зайшла в магазин і купила продуктів. Вона хотіла приготувати своєму Миколці щось смачненьке на вечерю. Вероніка відкрила двері своїм ключем, зайшла в квартиру і застигла на порозі. Зі спальні долинали якісь дивні звуки. Вероніка відкрила двері у спальню і оторопіла! На ліжку лежав її Миколка, а якась білява незнайомка швидко сховалася під ковдру. Вероніка не вірила своїм очам

Ірина встала раненько, приготувала сніданок, нагодувала дітей і поїла сама. Жінка вирішила зробити генеральне прибирання в квартирі. Вона мила вікна в кімнаті, коли пролунав наполегливий дзвінок у двері. – Хто б це міг бути? – здивувалася Ірина. Вона витерла руки рушником і пішла в коридор. Ірина відкрила двері, й округлила очі. На порозі стояв її колишній чоловік Микола. – О, Микольцю, здрастуй! – сплеснула руками жінка. – А чого без попередження? Микола чомусь опустив очі. – Іринко, у мене є дуже важливе прохання… – раптом сказав чоловік. – Яке ще прохання, Миколо?! – Ірина не розуміла, що відбувається

Тетяна поїхала на відпочинок. Її старенький, самотній батько залишився вдома один. На відпочинку Тетяна зустріла свого знайомого Юрка. – Тетянко, ти сама, я теж один, – якось сказав Юрко. – Ми могли б бути разом. – Ну не знаю, – відповіла вона. – У мого батька складний характер. – Повір, ти не пошкодуєш! – сказав Юрко. – Що ж, можна спробувати, – погодилася Тетяна і поїхала додому, розповісти все батьку. Батька не було, а в квартирі було незвично чисто! Тетяна кинулася до сусідки, думаючи, що сталося найгірше. Вони вийшла з дверей, глянула вниз на сходи й ахнула від побаченого