Життєві історії

Микола та Алла обідали, коли пролунав дзвінок телефону. Микола відповів, а потім сів у коридорі на пуф. – Миколо, що сталося? – захвилювалася Алла. – Моєї двоюрідної тітка Раїси не стало, – тихо відповів він. – Прощання післязавтра, треба їхати. – Я їду з тобою, – заявила Алла. Микола з Аллою провели тітку Раїсу в останній путь, і вирішили збиратися додому. Раптом до них підійшла сусідка Раїси. – Я вам лист принесла від Раїси. Спочатку справи зробіть, які вона просила. – сказала сусідка. Микола тремтячими від хвилювання руками взяв конверт, відкрив його, прочитав і…застиг від прочитаного

Микола та Алла обідали, коли пролунав дзвінок на стаціонарний телефон.

– Як давно він не дзвонив, навіть незвично. Потрібно відключити його, написати заяву. Це вже минуле століття, – раптом сказав чоловік.

– Та все ніколи, робота, а у вихідний не хочеться займатися цим. Та й забула я про нього, згадую тільки, коли приходить рахунок, – відповіла Алла.

Телефон замовк, але лише на п’ять хвилин. Хазяї не відповідали, кому треба дзвонили на мобільний. Але телефон не замовк, і Микола вирішив відповісти. Він довго слухав, щось відповідав короткими фразами, а потім сів у коридорі на пуф.

– Миколо, що сталося? Когось не стало? Микола, не мовчи!

– Так. Моєї двоюрідної тітка Раїси не стало. Пам’ятаєш ми в неї були одразу після весілля, а потім ще кілька разів? Коли не стало її сина були.

– Та що ти мені так пояснюєш. Звичайно, я її пам’ятаю. Ми ж до неї в гості збиралися за місяць. А тоді, на прощання з її сином, ніхто з рідні ще не приїхав. Тільки ми. Вона переживала сильно із цього приводу. У неї навіть грошей не було, щоб нормально все зробити. Все на сина витратила, на процедури…

– Пам’ятаю все. Просто розхвилювався. Схоже, і тепер все на нас буде. Прощання післязавтра, ти не проти якщо я візьму наші гроші з скарбнички. Непередбачені витрати.

– Я їду з тобою. А машину ми й згодом поміняємо.

З тіткою Раїсою Микола був особливо близький. Далека родичка, але вся рідня відмовилася з нею спілкуватися через сварку її матері з рештою. Тітка була єдиною дочкою. Мати так і піднімала її сама. Вона пішла з родини з соромом, як тоді говорили. Мати була вагітна Раїсою від нареченого своєї сестри, спочатку він гуляв з нею, але вибрав не її. Була велика сварка. Її вигнали з соромом, хоча ця сестра відвела її хлопця, коли вона вже була вагітна. Куди йти вона навіть не знала. Двоюрідна сестра, бабуся Миколи, дала їй грошей. Потім вони зустрічалися, і вона допомагала їй таємно від сім’ї.

Так вони й спілкувалися. Решта сім’ї навіть не здогадувалася. Раїса з матір’ю Миколи теж були дружні. Тітка Раїса та її син були для Миколи ріднішими за всіх інших. Вони єдині підтримали його, коли не стало матері Миколи. А йому тоді було лише 18 років. Але решта вважала його дорослим.

Навіть ті, які були ближчими за спорідненими зв’язками до Миколи, не були такими близькими, і спілкування з ними було далеко від ідеалу.

***

Тітку Раїсу поховали поряд із сином та чоловіком.

– Тітки Раїси немає, сина її Ігора теж. Наче вся рідня пішла. Як шкода, що ми не встигли. Лише місяць і ми б з нею обнялися. Не дочекалась. – говорив Микола з сумом.

– Жаль, Миколо. Але треба щось із будинком робити. Ключі сусідці віддамо. Ти все одно не спадкоємець, у неї ближче є родичі.

– Так, налетять, як дізнаються. Вони завжди так. Когось не стало, скрізь зиск шукають. Хоч ганчірки, хоч посуд тягнуть собі.

– Ви зачекайте їхати. Лист я вам принесла від Раїси. Спочатку справи зробіть. – сказала сусідка.

Микола тремтячими від хвилювання руками відкрив конверт і почав читати.

Тітка на них чекала в гості, хотіла сама все розповісти, але зрозуміла, що не встигне.

За останні півроку багато подій сталося.

Виявилося, що тітку Раїсу розшукав брат Андрій. Батько тоді після п’яти років шлюбу розлучився із сестрою її матері. Та не змогла йому народити дитину. Виїхав і створив нову родину, в якій народився хлопчик. Виходило, що це брат Раїси. Перед відходом він просив, щоб син розшукав сестру чи брата. Батько навіть не знав, хто народився. Він зрозумів, що перед ними винен. Андрій розшукав Раїсу.

Брат та сестра довго розмовляли.

Перед від’їздом він переказав Раїсі гроші, як і просив його батько. Тільки сума була набагато більшою.

– Тут ще й від мене. Маю достатньо грошей. Сім’я забезпечена, а мені вже нічого не потрібне. Спеціалісти дали місяць. А ти не відмовляй собі ні в чому.

Раїса засмутилася після його від’їзду. Не відмовляй собі ні в чому, звучить смішно, коли життя прожите. Вісімдесят сім.

Як потім з’ясували, Андрія та Раїси не стало з різницею у два дні.

Тітка Раїса всі гроші та дім залишила Миколі, написала заповіт. У листі вона просила нікому більше не повідомляти про те, що її не стало. Для всіх її матір давно перестала існувати, а більшість родичів про Раїсу й не знає.

У пам’яті вона залишилася лише у Миколи та його родини.

“Не відмовляйте собі ні в чому.” – Були її прощальні слова в листі.

На спадок Микола та Алла купили собі машину, як і хотіли, допомогли дітям. Вони дуже люблять мандрувати. Вони мають великі плани, на пенсії життя тільки починається.

Вам також має сподобатись...

Олексій повертався з додому від матері. Вчора він посварився з своєю дружиною Світланою, тому вирішив переночувати у мами. – Треба, мабуть, вибачення просити у Світлани, бо так і до розлучення дійде, – думав дорогою додому чоловік. Через декілька хвилин він був біля свого під’їзду. Швидко піднявся на свій поверх, тихо відкрив двері своїм ключем. З кухні долинали два жіночі голоси.  – Знову ця, Марина прийшла, – подумав Олексій. – Напевно, Світлану проти мене налаштовує. Олексій прислухався до розмови дружини та її подруги і застиг від почутого

Олег зʼїздив до матері та забрав сина додому. – Ну, як погостював у бабусі? – запитала Яна у Михайлика, коли вони з чоловіком повернулися. – У нас із бабусею вчора була дивна гра, – почав розповідати хлопчик. – Яка ще гра? – здивувався Олег. – Вона казала, що вміє робити магію, але для цього їй від мене потрібно кілька волосин, – продовжив Михайлик. – Волосини я дав, але ніякої магії не побачив! – Ти розумієш, що зробила твоя мама? – Яна здивовано глянула на чоловіка. – Ні! – розвів руками Олег. І Яна все пояснила чоловіку. Олег вислухав дружину і застиг від обурення

Лідія Іванівна поїхала на весілля до сина Юрія. Наречена Марійка і її вся рідня їй одразу ж не сподобалися… Та несподіваний сюрприз чекав наречену з самого ранку, коли вона вже почала готуватися до поїздки в ЗАГС. Юрій встав раніше за всіх і поїхав до своїх друзів, щоб теж встигнути підготуватися до урочистості. Щойно Марійка зайшла в кімнату, то раптом побачила, що свекруха, взяла її весільну сукню і понесла її… На балкон… – Жодного весілля не буде! – заявила Лідія Іванівна. Марія глянула, що збирається робити майбутня свекруха, і остовпіла від несподіванки

Денис прийшов в гості до своєї бабусі не сам. Біля нього на порозі стояла якась худенька дівчина. – Бабусю, познайомся, це Ліза! Ліза, це моя бабуся Лілія Вікторівна. – Здрастуйте, – посміхнулася Ліза. – Дякую вам величезне! – Ну, проходьте, – відповіла бабуся. – От тільки я не зрозуміла, а за що ви мені дякуєте?! Денис із Лізою переглянулися