Життєві історії

Микола та Алла обідали, коли пролунав дзвінок телефону. Микола відповів, а потім сів у коридорі на пуф. – Миколо, що сталося? – захвилювалася Алла. – Моєї двоюрідної тітка Раїси не стало, – тихо відповів він. – Прощання післязавтра, треба їхати. – Я їду з тобою, – заявила Алла. Микола з Аллою провели тітку Раїсу в останній путь, і вирішили збиратися додому. Раптом до них підійшла сусідка Раїси. – Я вам лист принесла від Раїси. Спочатку справи зробіть, які вона просила. – сказала сусідка. Микола тремтячими від хвилювання руками взяв конверт, відкрив його, прочитав і…застиг від прочитаного

Микола та Алла обідали, коли пролунав дзвінок на стаціонарний телефон.

– Як давно він не дзвонив, навіть незвично. Потрібно відключити його, написати заяву. Це вже минуле століття, – раптом сказав чоловік.

– Та все ніколи, робота, а у вихідний не хочеться займатися цим. Та й забула я про нього, згадую тільки, коли приходить рахунок, – відповіла Алла.

Телефон замовк, але лише на п’ять хвилин. Хазяї не відповідали, кому треба дзвонили на мобільний. Але телефон не замовк, і Микола вирішив відповісти. Він довго слухав, щось відповідав короткими фразами, а потім сів у коридорі на пуф.

– Миколо, що сталося? Когось не стало? Микола, не мовчи!

– Так. Моєї двоюрідної тітка Раїси не стало. Пам’ятаєш ми в неї були одразу після весілля, а потім ще кілька разів? Коли не стало її сина були.

– Та що ти мені так пояснюєш. Звичайно, я її пам’ятаю. Ми ж до неї в гості збиралися за місяць. А тоді, на прощання з її сином, ніхто з рідні ще не приїхав. Тільки ми. Вона переживала сильно із цього приводу. У неї навіть грошей не було, щоб нормально все зробити. Все на сина витратила, на процедури…

– Пам’ятаю все. Просто розхвилювався. Схоже, і тепер все на нас буде. Прощання післязавтра, ти не проти якщо я візьму наші гроші з скарбнички. Непередбачені витрати.

– Я їду з тобою. А машину ми й згодом поміняємо.

З тіткою Раїсою Микола був особливо близький. Далека родичка, але вся рідня відмовилася з нею спілкуватися через сварку її матері з рештою. Тітка була єдиною дочкою. Мати так і піднімала її сама. Вона пішла з родини з соромом, як тоді говорили. Мати була вагітна Раїсою від нареченого своєї сестри, спочатку він гуляв з нею, але вибрав не її. Була велика сварка. Її вигнали з соромом, хоча ця сестра відвела її хлопця, коли вона вже була вагітна. Куди йти вона навіть не знала. Двоюрідна сестра, бабуся Миколи, дала їй грошей. Потім вони зустрічалися, і вона допомагала їй таємно від сім’ї.

Так вони й спілкувалися. Решта сім’ї навіть не здогадувалася. Раїса з матір’ю Миколи теж були дружні. Тітка Раїса та її син були для Миколи ріднішими за всіх інших. Вони єдині підтримали його, коли не стало матері Миколи. А йому тоді було лише 18 років. Але решта вважала його дорослим.

Навіть ті, які були ближчими за спорідненими зв’язками до Миколи, не були такими близькими, і спілкування з ними було далеко від ідеалу.

***

Тітку Раїсу поховали поряд із сином та чоловіком.

– Тітки Раїси немає, сина її Ігора теж. Наче вся рідня пішла. Як шкода, що ми не встигли. Лише місяць і ми б з нею обнялися. Не дочекалась. – говорив Микола з сумом.

– Жаль, Миколо. Але треба щось із будинком робити. Ключі сусідці віддамо. Ти все одно не спадкоємець, у неї ближче є родичі.

– Так, налетять, як дізнаються. Вони завжди так. Когось не стало, скрізь зиск шукають. Хоч ганчірки, хоч посуд тягнуть собі.

– Ви зачекайте їхати. Лист я вам принесла від Раїси. Спочатку справи зробіть. – сказала сусідка.

Микола тремтячими від хвилювання руками відкрив конверт і почав читати.

Тітка на них чекала в гості, хотіла сама все розповісти, але зрозуміла, що не встигне.

За останні півроку багато подій сталося.

Виявилося, що тітку Раїсу розшукав брат Андрій. Батько тоді після п’яти років шлюбу розлучився із сестрою її матері. Та не змогла йому народити дитину. Виїхав і створив нову родину, в якій народився хлопчик. Виходило, що це брат Раїси. Перед відходом він просив, щоб син розшукав сестру чи брата. Батько навіть не знав, хто народився. Він зрозумів, що перед ними винен. Андрій розшукав Раїсу.

Брат та сестра довго розмовляли.

Перед від’їздом він переказав Раїсі гроші, як і просив його батько. Тільки сума була набагато більшою.

– Тут ще й від мене. Маю достатньо грошей. Сім’я забезпечена, а мені вже нічого не потрібне. Спеціалісти дали місяць. А ти не відмовляй собі ні в чому.

Раїса засмутилася після його від’їзду. Не відмовляй собі ні в чому, звучить смішно, коли життя прожите. Вісімдесят сім.

Як потім з’ясували, Андрія та Раїси не стало з різницею у два дні.

Тітка Раїса всі гроші та дім залишила Миколі, написала заповіт. У листі вона просила нікому більше не повідомляти про те, що її не стало. Для всіх її матір давно перестала існувати, а більшість родичів про Раїсу й не знає.

У пам’яті вона залишилася лише у Миколи та його родини.

“Не відмовляйте собі ні в чому.” – Були її прощальні слова в листі.

На спадок Микола та Алла купили собі машину, як і хотіли, допомогли дітям. Вони дуже люблять мандрувати. Вони мають великі плани, на пенсії життя тільки починається.

Вам також має сподобатись...

Ольга Юріївна вирішила зробити сюрприз та приїхати до сина на його день народження. – Ось він зрадіє! – думала жінка. Ольга спакувала гостинці, купила білет на поїзд і вирушила в дорогу. Наступного дня вранці, жінка вийшла з вокзалу, взяла таксі і поїхала до квартири сина. Ольга Юріївна з усмішкою на обличчі натиснула кнопку дзвінка. Ось син здивується, як побачить її! Клацнув замок, відчинилися двері… і посмішка вмить почала сповзати з обличчя Ольги Юріївни. – Що тут відбувається? – тільки й сказала жінка, нічого не розуміючи

Катя з Яною прийшли до батька в гості. – А, це ви, – байдуже сказав Андрій, відкривши двері. – І тобі привіт, тату! Ти що не радий нас бачити? – усміхнулася Катя. – Чесно кажучи, ні, – несподівано сказав чоловік. – Тату, що сталося? – захвилювалася молодша донька, побачивши, що батько засмучений. – А то ви не знаєте! Ви ж самі брали участь у обмані, який влаштувала ваша мама, – сказав Андрій. – Тому, тепер у мене нема дружини і нама доньок! – Тату, та що сталося? Ти про що взагалі? – Катя з Яною здивовано переглянулися між собою, не розуміючи, що відбувається

– Настя, я тебе запрошою до себе на весілля! – весело сказала Катя, зустрівши свою найкращу подругу. – Невже Андрій зробив тобі пропозицію?! – раділа за Катю Настя. – Так! І вже давно, просто ми вирішили нікому не говорити, поки все не організуємо, – пояснила Катя. – Як же я рада за тебе! Ну хоч в тебе на весіллі зустріну всіх наших, ато ніяк не виберуся додому, – тараторила Настя. Але Настя навіть здогадатися не могла, чим закінчиться весілля її найкращої подруги

Аня присіла на лавці поруч з маминою могилкою, і не витримавши, розплакалася. – Привіт, мамо, як же мені… погано без тебе, – тихо промовила вона. Раптом, жінка відчула, що її спину щось зачепило. Вона швидко обернулася, і помітила яскравий м’ячик. А до неї підбігла дівчинка років чотирьох і зупинилася. – Мамо, це ти? – пролепетала дівчинка. Аня застигла, нерозуміючи, що відбувається