Знайомство Ігоря з Настею сталося в поїзді. Вони їхали в одному вагоні. Точніше, коли ще сідали у вагон, вони одночасно звернули один на одного увагу.
Він високий, гарний, спортивний. Вона гарненька мініатюрна блондинка з блакитними очима.
А вже познайомилися вони на пероні, під час довгої стоянки потяга.
Син попросив у Насті морозиво, яке продавалося неподалік від їхнього вагона.
Ігор теж прогулювався і почувши прохання малюка тут же купив ласощі йому та Насті. Вона відмовлялася брати, почервоніла, але він був наполегливий, та й синочок уже наминав частування. Жінка подякувала.
Він назвав своє імʼя, запитав, куди вони їдуть, якщо не секрет.
-Їдемо до брата чоловіка в гості, він давно нас запрошував, має великий будинок біля моря.
-А де батько дитини?
-Працює, відпустки не дали. А де ваша дружина?
-Ми якраз в процесі розлучення, ось повернуся з відрядження і все оформимо, а дітей немає.
-Може, ще помиритеся.
-Я намагався, вона не хоче. А тепер і я не хочу…
Виявилося, що й Ігор їхав у те саме місто, у відрядження. Вони спілкувалися всю дорогу і під кінець шляху обмінялися номерами телефонів.
Вони часто зіздзвонювалися і навіть кілька разів зустрічалися.
Любов у них почалася неймовірна, всепоглинаюча.
Обоє знали, що роблять погано, але нічого не могли з собою вдіяти. Ігореві запропонували підвищення, дали квартиру.
Він зателефонував Насті і запропонував залишитися тут із ним і вийти за нього заміж.
Але жінка одразу не погодилася, швидко зібралася та поїхала до чоловіка. Але там, на місці, зрозуміла, що не зможе жити, як і раніше, з Валерієм, бо любить Ігоря.
Вона вирішила з ним розлучитися та прийняти пропозицію Ігоря.
Чоловік дуже переживав їхнє розлучення, але вдіяти нічого не міг, Настя не погоджувалася залишитися, вона чесно сказала, що любить іншого і жити, як раніше, вони не зможуть.
Ігор якраз приїхав на розлучення з дружиною, за речами та забрав із собою Настю із сином.
Вони, звичайно ж, були дуже гарною і помітною парою і жили душа в душу. У них народилася донька, Оленка.
Ігор працював, Настя виховувала дітей, вони були щасливі. Прожили вони рівно чотири роки, коли прийшла раптово Ігоря не стало…
Настя дуже важко і довго це переживала. Добре, що після поминок її з дітьми батьки забрали назад у своє місто.
А приблизно через місяць Валерій дізнався від знайомих, що Настя з дітьми в місті і яке у неї сталося нещастя.
Він не став одразу лізти на очі. З сином він бачився, а з нею поки що ні.
Через рік Валерій ніби випадково зустрів Настю на вулиці, поговорили і колишній чоловік зробив їй повторну пропозицію – зійтися знову.
Жінці було соромно перед ним, адже вона його залишила, і тому довго вагалася.
Але Валерій був наполегливий, бо він не переставав любити Настю та свого сина.
Зрештою, вона погодилася, і вони зійшлися. Пройшло достатньо часу, все у них було добре, дочка Ігоря прийняла нового тата, і він полюбив дівчинку.
Валерій запропонував знову одружитися. Настя сміялася, що вдруге за нього заміж виходитиме, але погодилася і вони розписалися…
Через рік у них народився син і жили вони довго та щасливо.
Валерій, як справжній чоловік, протягом усього їхнього спільного життя жодного разу не дорікнув їй за колишнього чоловіка.
Просто він розумів, що це таке – безоглядне кохання.
Так само він любив і свою Настю…
