Життєві історії

Настя прокинулася рано, посмажила млинці на сніданок. – Мамо, йди снідати! – гукнула жінка до матері, яка гостювала в них. Жінки поснідали. – Доню, може з`їздиш сьогодні до мене, квіти підлєш? – запитала мама. – Так, звісно. Зараз помию посуд і поїду. За годину Настя вже була біля квартири матері. Жінка відкрила двері своїм ключем, зайшла в коридор. Раптом вона почула якісь звуки, які долинали з кухні. Настя зайшла на кухню і застигла від побаченого

Владислав Петрович вирушав у чергове відрядження. Дружина допомогла зібрати йому речі в дорожню валізу. Після цього Владислав Петрович викликав таксі. За десять хвилин таксі стояло біля під’їзду.

До відправлення поїзда залишалося достатньо часу, тому, потрапивши по дорозі до вокзалу в автомобільний затор, Владислав Петрович не хвилювався, тим більше, що година пік минула. Але цього разу трапилося щось серйозне. Ішов час, а затор не розсмоктувався.

На залізничний вокзал Владислав Петрович прибув за декілька хвилин до відправлення поїзда і одразу ж поспішив на перон. Йому забракло якихось кілька хвилин, щоб застрибнути в останній вагон.

На годиннику була друга години ночі. Пройшовши до залізничних кас Владислав Петрович з’ясував, що наступний поїзд у потрібному напрямі відправлявся о восьмій годині ранку. Так як вибору в чоловіка не було, йому довелося купити квиток.

Незабаром поруч із касами він виявив свою колегу по роботі Марію Іванівну, яка мала їхати в це відрядження разом із ним. Вона теж потрапила в цей автомобільний затор і теж спізнилася на поїзд. До відправлення потрібного поїзда залишалося майже шість годин.

– Що ж робити? – звернувся Владислав Петрович до своєї колеги.

– Навіть не знаю, – висловила свій сумнів жінка. – І тут ніч проводити не хочеться, та й додому на таксі через все місто туди-сюди мотатися не бачу сенсу.

– Марія Іванівно, – звернувся до неї Владислав Петрович. – У мене за десять хвилин ходьби звідси знаходиться квартира тещі. Тещу днями ми із дружиною до себе забрали. Якщо вас не бентежить моя пропозиція, ми можемо подрімати там.

Марія Іванівна була жінкою заміжньою, до того ж вона дотримувалася суворих принципів. У свої сорок п’ять років вона виглядала набагато молодшою за свій вік. Але незважаючи на приємну зовнішність за час роботи в офісі компанії, ця жінка не подала нікому з чоловіків навіть найменшого приводу для залицяння до неї.

У відповідь на пропозицію п’ятдесятип’ятирічного чоловіка Марія Іванівна окинула його суворим поглядом.

– Марія Іванівно вас щось бентежить? Квартира двокімнатна. Я вам постелю на дивані, а сам розташуюсь в іншій кімнаті. Погодьтеся, які ми з вами будемо робітники після безсонної ночі. Адже ми з вами до головного офісу їдемо.

– Ну, гаразд, – погодилася жінка.

Опинившись у квартирі, колеги по роботі перекусили бутербродами, які в дорогу своєму чоловікові поклала дружина Владислава Петровича та розташувалися на нічліг.

Вранці Владислав Петрович прокинувся за дві години до відправлення поїзда. Він поставив чайник та замовив піцу. Коли піцу в гарячому стані було доставлено на адресу, Владислав Петрович запросив на кухню Марію Іванівну.

Колеги по роботі закінчували сніданок, коли відчинилися вхідні двері і на порозі квартири з’явилася дружина Владислава Петровича. Цього ранку по дорозі на роботу вона заскочила в квартиру своєї матері, щоб полити кімнатні квіти.

– Так от означає яке у тебе відрядження! На молоденьких значить потягнуло! – обрушилася вона на свого чоловіка.

– Настя, ти все неправильно зрозуміла, це моя колега по роботі Марія Іванівна, – спробував роз’яснити ситуацію Владислав Петрович.

– Владе, не треба з мене наївну дівчинку робити! Скажи ще, що цю ніч ви вирішували тут робочі питання.

– Анастасія, – тепер вже взяла слово Марія Іванівна. – Не треба опускатися до образ. Ні ваш чоловік, ні я перед вами ні в чому не винні. Я заміжня жінка і ніколи не дозволю собі те, про що ви зараз подумали.

– Безсоромна, – вигукнула Анастасія до жінки. – Ще порядну з себе строє. Та я сьогодні з’ясую, хто ти така і подзвоню твоєму чоловікові.

– Настя, негайно припини сварку, або інакше я подаю на розлучення.

– Ти мене ще розлученням лякаєш, та після такого я з тобою жодного дня разом жити не буду.

– Замовкни, – спробував поставити на місце свою дружину Владислав Петрович. – У нас незабаром поїзд відходить.

– Ключі від цієї квартири швидко на стіл поклав, – дала команду своєму чоловікові Анастасія. – А замки в нашій квартирі сьогодні ж будуть поміняні. Так що шукай собі орендоване житло.

Цього ж дня Анастасія подала заяву на розлучення.

Вам також має сподобатись...

Ніна збиралася до магазину, холодильник майже порожній. – Юра. Пішли. Треба до магазину. Продуктів майже немає, – сказала вона чоловіку. – Може сама підеш, я так втомився сьогодні, – пробурмотів чоловік. – Ні, Юра! Пакети будуть важкі. Мені потрібна допомога! – наполягла Ніна. – Значить так! Я не хотів починати цю розмову, але видно доведеться. Нам треба розлучитися, – раптом сказав Юрій. – Юра, ти що таке говориш? – Нана здивовано дивилася на чоловіка, нічого не розуміючи

Ірина вирішила сказати своєму коханому Євгену, що у них буде дитина. На її подив, радості на обличчі чоловіка вона не побачила. – Якщо так, то ми розлучимося! – заявив Євген. – Добре, я подумаю, – сумно сказала Ірина. Тієї ночі вона ночувала у своїх батьків. – Будь, що буде, – вирішила вона зранку. – Дитину я залишаю, а Євгену доведеться збрехати… Ірина пішла до свого коханого додому. Вона відкрила двері своїм ключем і зайшла в коридор. З кухні чулися якісь голоси. Ірина зайшла на кухню й оторопіла від побаченого. – Як ти міг! – тільки й вигукнула вона

Микола поїхав у село до своєї бабусі Олі. Цілий день він порався по-господарству і дуже втомився. Наступного дня Микола прокинувся від смачного запаху пиріжків. Він швидко встав з ліжка, але на кухню не пішов, а вийшов на подвір’я. Микола набрав води з колодязя, вмився, розімʼявся і поспішив на кухню до баби Олі. Чоловік підійшов до дверей кухні, і раптом зрозумів, що баба Оля там явно не одна… – Мабуть сусіди зайшли в гості, – подумав Микола й відкрив двері. Він глянув хто сидів за столом і очам своїм не повірив

Наталя прибирала в квартирі, коли у двері подзвонили. На порозі стояла свекруха Надія Михайлівна. – Привіт, Наталю, а Сергій вдома? – одразу почала жінка. – Мені терміново потрібно з ним поговорити. – Він ще на роботі, – сухо відповіла Наталя. – Можете на кухні зачекати. Невістка провела свекруху на кухню, а сама пішла закінчувати з прибиранням. Надія Михайлівна вирішила подивитися, що невістка приготувала на вечерю, заглянула в каструлю, яка стояла на плиті – пусто. Свекруха відкрила холодильник, заглянула в середину і застигла від побаченого. – Ти що надумала дівчино! Я все розповім синові! – тільки й вигукнула вона