Життєві історії

Сергій повернувся додому з роботи. В коридорі його зустріла дружина. – Там на плиті картопля смажена стоїть. Розігрій собі, бо я ніяк Михайлика вкласти не можу, – сказала втомлено Олена. Сергій розігрів вечерю, повечерявши пішов у спальню і задрімав. Розбудила його Олена за годину. – Поколиши трохи сина, я відпочину, – попросила вона. Сергій відразу встав і забрав у неї Михайлика. Невдовзі синочок заснув, а Сергій пішов у туалет, збираючись теж лягти спати. Телефон взяв з собою суто за звичкою, як раптом надійшло якесь повідомлення. Сергій відкрив його, прочитав і застиг від прочитаного

Сергій вклав свого місячного сина в ліжечко і з ніжністю глянув на сплячу дружину. Михайлик сьогодні зовсім не хотів спати вночі. Першу годину з ним ходила по квартирі Олена, а потім не витримала і розбудила чоловіка, попросила трохи поколисати сина, поки вона відпочине.

Сергій відразу встав і забрав у неї малюка. Ця ніч була не першою такою неспокійною. Дружина скаржилася на недосипання, ходила з втомленими очима, а він намагався їй допомагати, як міг, коли був вдома. Адже роботу ніхто не скасовував, але тепер щовечора Сергій поспішав додому до дружини та сина.

Так от він уклав малюка, а сам пішов у туалет, збираючись теж лягти спати. Телефон взяв суто за звичкою, коли раптом надійшло повідомлення.

– Ти мене зовсім забув!

Написала Марина – дівчина, з якою він нещодавно познайомився у спортзалі. Вони зустрічалися кілька разів. Не можна сказати, щоб ці зустрічі мали суто дружній характер.

Так, Сергій оступився, піддався на флірт симпатичної молодої дівчини, котра явно була не проти зв’язку з одруженим чоловіком.

Його Олена тоді була на сьомому місяці вагітності, яка протікала не дуже гладко. Того дня, коли він познайомився з Мариною, дружина лежала в палаті на збереженні. Йому було самотньо та сумно.

Ні, він не планував нічого такого. Все якось сталося само собою. Марина підійшла до нього, попросила розвантажити якусь штангу, як часто буває, потім похвалила його біцепси. Вони трохи побалакали, а потім вона запропонувала випити кави після тренування.

Сергій не думав, що ця зустріч закінчиться у неї вдома. Він сам не до кінця розумів, як це сталося, але вона так спритно грала словами.

Звичайно, він розумів, що зробив помилку. Велику помилку? Так. Чи хотів повторити? Теж так.

І він повторював свою помилку ще кілька разів. Подумки сварив себе, але не міг відмовитися від ідеї знову зустрітися з Мариною. Вона була така легка і повітряна, так дивилася на нього, наче він цар і бог, а дружина раз у раз бурчала, скаржилася, сварила.

Сергій ніколи не думав, що він стане одним із тих чоловіків, які зраджують своїх дружин. Він думав, що він інший, доки не зустрів ту Марину.

На той момент йому почало здаватися, що всі чоловіки однакові. Справа лише в часі та можливостях, а й те, й інше у нього було.

Приходячи додому, він лише сподівався, що дружина його не одна з тих, хто може визначити все з погляду чи голосу. Він любив свою сім’ю і не хотів її втрачати, але й Марина йому теж стала дорогою. Ні, він не був у неї закоханий, але певною мірою зацікавлений.

Він пам’ятав, як у їхню останню зустріч, зателефонувала Оленка і сказала, щоб він мчав до пологового будинку. Сказала, що вже там і незабаром народить.

«У мене скоро народиться син!» – ця думка в ньому щось змінила.

Нічого не пояснюючи, він вибіг з квартири Марини і помчав до пологового будинку, де чекала його дружина. Коли він туди дістався, вона вже народила прекрасного маленького хлопчика. Вони вже давно вирішили, що назвуть його Михайликом. Йому дозволили пройти  в палату і навіть залишитися з дружиною на ніч, адже вона була втомлена.

Сергій носився з малюком, ніби це найдорожча людина у його житті. Він полюбив цей крихітний пакуночок одразу, як тільки побачив.

«Сину, мій сину. Син!» – Постійно звучало у нього в голові.

У свої сорок років Сергій вже повністю дозрів для батьківства, але він і не підозрював, що ця любов до маленької людини може бути настільки сильною. Це кохання затьмарило все на світі. І Олена, її він покохав із новою силою, адже саме вона подарувала йому сина. Вона – його дружина!

Про Марину він жодного разу не згадав за весь цей місяць. Здавалося, що батьківство повністю змінило його, підкорило всі його думки. І раптом це повідомлення:

– Ти мене зовсім забув!

Адже він і справді забув. То навіщо про себе нагадувати?

– Між нами все скінчено. Більше не пиши! – Написав він у відповідь, але тут же прийшло інше повідомлення.

– Е ні, дорогий, ти тільки мій! Якщо завтра не приїдеш до мене, я розповім твоїй дружині!

Сергій трохи подумав, перечитуючи ще раз і ще раз. На мить він навіть запереживав, що вона може виконати свою обіцянку, але він відкинув цю думку, а потім написав.

– Якщо ти хоч слово скажеш, пеняй на себе. Я не жартую!

Ні, за своєю природою він не був поганою людиною, але зараз від однієї думки про те, що дружина про все дізнається і піде від нього, забравши сина, він був готовий на багато чого. Ну, хоч би написати колишній подружці щось типу цього.

– Ти ще пошкодуєш! – Отримав він відповідь, але більше нічого не написав, додав її номер у чорний список, видалив всі повідомлення, сподіваючись, що Марина більше ніколи йому не напише.

Сергій повернувся до спальні, де все ще мирно спала його дружина, а синочок солодко сопів у своєму ліжечку. Дивлячись на них, він дуже пошкодував, що повівся тоді на провокацію гарної дівчини. Адже він десять років не зраджував дружині, краще б і не робив цього і надалі.

Почуття провини іноді руйнує зсередини, а іноді веде по життю. Наче намагаючись спокутувати свою провину, Сергій вирішив стати мало не ідеальним чоловіком та батьком. Він жив заради сім’ї та робив усе, щоб Олена та Михайлик були щасливі. З Мариною він більше ніколи не зустрічався, але на все життя запам’ятав, чим може обернутися лише одна помилка.

Вам також має сподобатись...

Вікторія глянула на свого батька Миколу Петровича, а потім непомітно поклала йому під ялинку подарунок – мобільний телефон. – Тату, може таки поїдеш з нами на дачу? – запитала вона. – Відтоді, як не стало мами, ми вперше зустрінемо Новий рік нарізно. Та батько нічого не відповів. Він задумливо дивився у вікно… Вікторія подзвонила батькові з дачі. – Татусю, як ти? – запитала вона. – Все добре, дочко! – радісно сказав старий. – Зустріли Новий рік. От сидимо за столом – я, Ганнуся й мій кіт Тимко. – Яка ще Ганнуся?! Ти про кого говориш, тату?! – Вікторія застигла від почутого

Рита прийшла у кафе, де на неї вже чекала майбутня свекруха. – Доброго дня, Віро Андріївно! – привіталася дівчина, сідаючи за столик. – Ну, про що ви хотіли поговорити? – Привіт, Рито! Дякую, що прийшла! – усміхнулася свекруха. – Я хочу обговорити з тобою майбутнє весілля. – А що ж тут обговорювати? Ми ніби все вирішили, – здивувалася Рита. – Я підготувала тобі невеликий сюрприз, – загадково сказала Віра Андріївна, і дістала з своєї сумки якийсь великий конверт. – Ось, тримай! – Що це? – не зрозуміла наречена. Рита швидко видкрила цей конверт і…ахнула від побаченого

Олена смажила котлети, коли на кухню влетів чоловік. – Ти нічого не хочеш мені сказати? – одразу вигукнув Андрій. – Ні, наче нічого, – усміхнулася Олена. – А ти випадково, нічого не ховала у кімнаті сина? – єхидно запитав чоловік. – Бо, я знайшов дещо цікаве у кімнаті Олега. – Ти про що? – здивувалася Олена. Раптом, Андрій вийшов з кухні, і повернувся назад за хвилину, в руках він тримав якусь папку. – Можливо, поясниш, як я маю це розуміти? – обурився Андрій. – Що це? Ти взагалі про що? – Олена здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається

Марина з Русланом вирішили збудувати хату. Батьки Марини не допомагали. – Краще б квартиру купили! – казали вони. – Навіщо вам це все треба? Не розумієте ви, молодь, куди гроші витрачати! – Це наші гроші, – казали молоді. – Куди хочемо, туди й витрачаємо! Перед будівництвом, коли було розчищено ділянку, приїхав брат Марини: – Навіщо вам це будівництво? Продавайте ділянку і купіть у мене батьківську хату. – Тобі батьки будинок віддали, а ти нам його продаси?! – тільки й сплеснув руками Руслан. А коли він закінчив будівництво, то всі ахнули від побаченого