Життєві історії

Світлана повернулася додому раніше і вирішила приготувати романтичну вечерю для Віктора. Жінка запекла курочку, приготувала улюблений салат чоловіка, накрила стіл. До повернення Віктора залишалося менше години. Раптом у двері подзвонили. Стаілана відчинила і побачила на порозі молоду жінку. – Вибачте, а ви до кого? – запитала Світлана незнайомку. – А Віктор Сергійович вдома? – запитала гостя. – Зараз має повернутися з роботи. А ви по якій справі? – Світлана відчула щось недобре. – Взагалі, то я дружина Віктора Сергійовича, – заявила незнайомка. – Дівчино, ви про що? Яка дружина?! – Світлана здивовано дивилася на «гостю», не розуміючи, що відбувається

Віктор вирішив одружитися, коли йому вже було за тридцять. На той час він твердо встав на ноги. Своя квартира, своя машина та високооплачувана посада. Христина, дівчина, якій він зробив пропозицію, щойно з’явилася в офісі компанії після закінчення університету.

Збоку було помітно, що це зовсім непідходяща пара, аж надто різними вони були. Віктор – серйозна, відповідальна людина. Христина, яка з горем навпіл закінчила університет, не ставила за мету присвячувати життя роботі. Їй ні до чого були трудові успіхи. “Головне, – міркувала вона – вдало вийти заміж”. І, хоча Віктор був не такого вже високого польоту птах (лише начальник відділу), зате з перспективою кар’єрного зростання.

Коли Христина відповіла Віктору згодою на його пропозицію, то він відчув себе найщасливішою людиною на світі. А ось Христина, усвідомивши, з яким захопленням дивиться на неї чоловік, зробила висновок, що з нього можна отримати все, що вона хоче. І невдовзі вона заявила Віктору, що робота в офісі її зовсім не цікавить.

Віктор не заперечував проти відходу дружини з роботи. У той час він сподівався, що у них у сім’ї незабаром з’явиться поповнення, і Христина присвятить себе цілком домівці. Але тільки вона не поспішала з народженням дітей. Тепер у неї з’явилися кишенькові гроші, на які вона могла розважатися.

Віктору доводилося часто затримуватися на роботі. Та й у вихідні начальство про нього не забувало. Тож у себе вдома Віктор був рідкісним гостем. Але, схоже, такий порядок роботи чоловіка цілком влаштовував Христину. Незабаром у Христини з’явилося багато подруг друзів, з якими вона проводила весь свій вільний час.

У компанії, де авідпочивала Христина, її поважали. Ну, по-перше, за те, що вона завжди мала гроші, а по-друге, за її дотепність.

Якось Христина вирушила на кастинг, де набирали масовку для зйомок фільму. Режисер цього фільму відразу помітив її і спочатку запропонував їй роль другого плану. Так почалася її кар’єра у кіномистецтві. Зі своєю першою роллю Христина, за словами режисера, впоралася чудово. І після цього він пообіцяв їй участь у наступній картині.

Режисер був одруженою людиною, але розлучення, за його словами, було справою часу. Незабаром Христина вирушила разом із ним на зйомки нового фільму. Тепер вона вже не сумнівалася, що їй уготовано долю зірки екрану. Тому перед від’їздом вона повідомила свого чоловіка, що йде від нього.

Для Віктора це було справжньою несподіванкою. Він чомусь вірив у щирість їхніх стосунків. Коли настав термін чергової відпустки, то Віктор вирішив відвідати свою матір, яка проживала у селі. Віктор і там, перебуваючи у відпустці, не сидів склавши руки. Він підремонтував дах будинку. Поправив паркан і переробив ще багато справ.

А одного разу, прямуючи до колодязя за водою, він зустрів там, біля криниці свою колишню однокласницю Світлану. Колись Віктор намагався залицятися до неї. Так вже склалася доля Світлани, що в той час, коли вона закінчила школу, злягла її мати. Майже вся молодь поїхала із села, а дівчина залишитися там. Працювала вона на місцевій фермі, де була важка праця та мізерна зарплатня.

Мати Світлани пішла в інший світ кілька років тому, а ось Світлана так і залишилася в рідному селі. Віктор зі Світланою мав багато спільних тем. І за першою зустріччю були наступні. Спілкуючись із дівчиною, Віктор раптом зробив висновок, що ось вона та єдина, яку йому послано долею.

Наближався час від’їзду. І Віктор запропонував Світлані вирушити до міста разом із ним. Хоча Віктор перебував поки що в офіційному шлюбі з Христиною, але по суті він вважав себе вільною людиною. І, будучи невпевненим у тому, що Світлана прийме його пропозицію, вирішив поки що нічого їй не говорити про своє минуле життя. Світлана несподівано прийняла пропозицію Віктора, адже для неї це також був шанс розпочати нове життя.

Незабаром між ними виникло справжнє кохання. Віктор подав заяву на розлучення з Христиною і з нетерпінням чекав на той день, коли він зможе зробити пропозицію Світлані. Але одного разу, коли Світлана готувала вечерю на порозі квартири Віктору з’явилася Христина.

– Вибачте, а ви до кого? – Запитала Світлана незнайому їй жінку.

– Взагалі, то я дружина Віктора Сергійовича.

– Але хіба він одружений? – Здивувалася Світлана.

– Може вам паспорт показати? – Усміхнулася Христина.

Після цих слів Світлана швидко зібрала речі та вирушила на вокзал. Коли вона йшла до залізничних кас по її щоках стікали сльози. Такого вчинку від Віктора вона не чекала.

Коли Віктор повернувся додому і не виявив там Світлани, то зажадав пояснень від Христини.

– Любий, давай забудемо це непорозуміння. Так і бути, я прощаю тобі цю інтрижку. Адже ми любимо одне одного.

– Пішла геть, – вигукнув до неї Віктор.

Відразу після розлучення Віктор вирушив у рідне село.

Йому було дуже складно вкотре отримати прихильність Світлани. Але на цей раз йому допомогло свідоцтво про розлучення. І коли Віктор, ставши на коліно, простяг Світлані заповітну обручку, вона відповіла згодою.

Вам також має сподобатись...

Лариса приїхала до своєї подруги у гості, постукала у двері. Тетяна довго не відкривала, а коли відкрила то Лариса побачила, що подруга дуже засмучена. – Щось сталося? – захвилювалася Лариса. – Та так…спогади наринули, – усміхнулася Тетяна. – Заходь, будемо чай пити. Лариса з Тетяною зайшли на кухню. Раптом Лариса побачила на столі купу фотографій, які Тетяна розглядала до приходу подруги. Погляд Лариси зупинився на одному з фото, жінка придивилася до нього і застигла на місці. – Цього не може бути! – тільки й подумала вона

Христину та Сергія друзі запросили у ресторан на день народження. Маленьку доньку Аню, не було з ким залишити, і Христина вирішила запросити знайому няню. – Марино, ви можете у суботу ввечері посидіти з Анею? – запитала Христина, подзвонивши до Марини. – Залюбки! – погодилася дівчина. Коли в суботу подружжя йшло у ресторан, Христина краєм ока помітила дивний жест Сергія, звернений до няньки – він помахав пальцем та посміхнувся. Вечір в компанії друзів пролетів не помітно. Близько одинадцятої години вечера Христина та Сергій повернулися додому. Вони зайшли у квартиру і застигли від побаченого

Ірина повернулася з роботи пізно. Вона роззулася, взяла важкі пакети з продуктами і зайшла на кухню. – О, Господи! – ахнула жінка. – Ти чого тут сидиш сам? Її чоловік Олег сидів на кухні сам у темряві… – А де наші дівчатка? – здивовано запитала Ірина про дочок. – Пізно ж уже! – Ірино, ти тільки не хвилюйся, – почав Олег. – Тут у нас сталося дещо. Навіть не знаю, як тобі розповісти. Я сам відійти ось ніяк не можу… – Боже, та що ж там таке, Олежику?! – здивувалась Ірина. Вона не розуміла, що відбувається

Віра фарширувала на кухні перці, як раптом пролунав дзвінок у двері. Жінка здивовано витерла руки і пішла в коридор. – Мамо, це ти?! – здивувалася Віра, побачивши на порозі квартири свою матір Галину Петрівну. Мати була рідкісною гостею в квартирі дочки. – Проходь, – промовила Віра. – Віро, ти думаєш тільки про себе! – заявила з порога Галина Петрівна. – Як так можна, скажи мені, будь ласка? І головне дивиться так, ніби нічого не відбувається, ніби я невідомо що таке говорю! – Мамо, що в тебе вже сталося? – Віра дивилася на матір і не розуміла, що відбувається