Про кохання

– Та Сергій старший за тебе на купу років! – говорив доньці Юрій. – Він в батьки тобі годиться! Але це, я ще зрозумів би. Але ж він ще й одружений. І до того всього – мій найкращий друг! Та Вероніка батька не слухала. – Я збираюсь заміж за Сергія! – якось раптом заявила вона. Батьки застигли від несподіванки. Всі мовчали… Вона встала, демонстративно поправила зачіску, і вийшла з дому. Батько теж встав і пішов до Сергія

Сергій і Юрій народилися й виросли в селі. Разом у футбол грали за городами на полі, разом пішли в перший клас і сіли за одну парту.

І були вони не розлий вода, тому після школи вступили в те саме училище на електриків.

І обоє повернулися в рідне село.

Юрій влаштувався електриком на молочну ферму, займався ремонтом і обслуговуванням обладнання.

А Сергій електромонтажником у райцентрі.

Але Сергій невдовзі зрозумів, що ця робота не його, не подобається вона йому.

І вирішив він у фермери податися. Йому якраз будинок із великим подвір’ям у рідному селі від діда залишився.

А поки він працював, то жив з батьками. Вони його годували, і грошей йому таки вдалося назбирати.

Закупив він курей-несучок, бройлерів, качок та поросят. І ще пару бичків вигодовував.

Відкрив точку на ринку, торгував яйцями і м’ясом.

А на наступний сезон збільшив своє господарство.

Купив старенький, трактор і став обробляти ділянку, яку отримали його батьки, як пай.

Став Сергій соняшники вирощувати, олійницю придбав, і почав робити олію.

А так, як він єдиний у районі олію виробляв, то йому своєї сировини стало мало, і він почав насіння соняшника закуповувати.

Знайшов точки збуту своєї продукції в місті, і невдовзі йому не потрібно вже було, навіть, на ринку стояти.

Першим з двох друзів одружився Юрій. Він взяв за дружину блакитнооку блондинку Дарину.

Вона тільки школу закінчила і вчитися в місто не поїхала, бо її мати була одна.

От і довелося Даринці на ферму влаштуватися, щоб матері допомагати.

Там вона з Юрієм ближче і познайомилася. Молодий чоловік подавав великі надії, сільгосппідприємство, де він працював електриком розширювалося, і йому обіцяли посаду головного енергетика.

Та й чоловічі руки в хаті були потрібні.

Після весілля він, як кажуть в селі, у “примаки” пішов, у хаті у тещі та молодої дружини оселився.

Але через два роки будинок вже було не впізнати – дах перекрив, велику кухню-вітальню прибудував і зручності провів, цеглою обклав – будинок як новий!

А невдовзі у них народилася донечка.

Сергій на той час усе ще в холостяках ходив, не до дружини та дітей йому було, весь у справах.

Поки одного разу він не поїхав у місто до друга свого на весілля і не побачив його молодшу сестру, Олю.

Спочатку дівчині сподобалося у Сергія в будинку, він їй і квіти на подушку, і полуницю з молоком на підносі вранці, і романтичну вечерю біля вогнища вечорами.

Погодилася вона заміж за хлопця вийти, вирішивши, що за ним, як за камʼяною стіною буде.

Але прожили вони разом тільки три роки, та й розбіглися.

Незлюбила вона, як виявилося сільське життя. Мало того, що за господарством не стежила, але й в будинку порядку ніколи не було, лінива…

Дітей не хотіла, дуже вже за фігурою стежила. А потім і зовсім капризи почалися – в театр, кіно і на дискотеку їй захотілося!

Повернулася Оля в місто і на розлучення й подала…

А в Юрія вже друга дочка народилася. Той і каже другу:

-Ти б, Сергію, до наших придивився. Он, Олена, молода вдова, син ще маленький, татом тебе називати буде, а потім і своїх народиш…

-Не лежить у мене душа ні до кого, не можу без кохання.

Втім, незабаром він знову закохався, тільки у тієї жінки був чоловік.

Зустрічалися вони таємно, але від чоловіка вона не пішла.

Коли Сергій поставив крапку у цьому неприємному романі, у Юрія вже третя дочка народилася.

Сім’я Юрія жила просто, але ні в чому не потребувала. Посаду він отримав, зарплата в нього хороша, та й домашнє господарство підмогою було.

А Сергій тепер вважався багатою людиною, великий новий будинок собі збудував, хороший автомобіль купив, корисні зв’язки налагодив і солідним став від ситого життя.

Тепер йому вже не доводилося з ранку до ночі самому крутитися, на нього люди працювали, а він керував.

Від нудьги одружився він вдруге з сільською. Дівчина бухгалтером до нього прийшла, не красуня, але розумниця, тим його й взяла.

Весілля було пишним. Був запрошений і Юрій з дружиною і вже доньками, які повиростали.

Було тоді Сергію з Юрієм по 40 років. Старшій доньці Юрія, Вероніці – вісімнадцять років, середній сестрі, Яні – пʼятнадцять років, а молодшій, Оксані – десять.

І стали чоловіки сім’ями дружити. Сергій зі своєю молодою дружиною, Настею, частими гостями були в будинку Юрія.

Зрештою, у Сергія народився спадкоємець, а через два роки дочка. І до сорока чотирьох років у нього було двоє дітей.

Та тільки нічого не тішило молодого батька, закохався він, цього разу всерйоз і по-справжньому.

І закохався він, у кого б ви подумали? У старшу доньку друга – у Вероніку!

Дівчина йому з вісімнадцяти років знаки уваги подавала. Та той на них уваги не звертав. А вона в місто подалася, вступила в технікум на юриста вчитися.

Якось звернувся до Сергія Юрій із проханням, чи не збирається той в обласний центр у справах, бо треба дочку його звідти на канікули забрати, додому підвезти.

З того часу так Вероніка з ним у місто і з міста їздила.

Ось під час цих поїздок Сергій і зрозумів, що подобається йому Вероніка.

Сама вона йому привід подала, натякаючи на те, що вона небайдужа до нього. Але переступати межу Сергій не збирався, адже дівчина була дочкою його друга, та й йому не по роках, і сам він тепер чоловік сімейний.

Поки одного разу, привіз він її додому з міста. А час був уже пізній, темніло.

Вийшов він із машини, відчинив дівчині двері. Потім у багажник поліз за сумкою. І вирішив допомогти їй до порога будинку донести.

А вона ні щоб просто подякувати і в двері постукати, як звичайно робила, а кинулася йому на шию і в губи поцілувала. Той розгубився і не знав, що робити.

В цей момент світло на вулиці засвітилося, і двері відчинилися.

Юрій побачив усе це і виставив друга за ворота.

Сказав, щоб той більше йому на очі не потрапляв. Того вечора Вероніка плакала, пояснюючи батькам, що Сергій ні в чому не винний. І що вона любить його!

-Він старший за тебе на багато років, в батьки тобі годиться! Але це я ще зрозумів би, якби він не був одружений. І якби найкращим другом моїм не був!

Два роки друзі обходили один одного стороною.

А Вероніка оголосила, що вона збирається заміж за Сергія.

Батьки застигли від несподіваної заяви, всі мовчали…

А вона встала, демонстративно поправила зачіску і вийшла з дому.

Всю ніч Юрій чекав її під воротами Сергія. Він уже чув, що дружина і діти пере’їхали від нього, подружжя подало на розлучення.

А вранці, коли хвіртка відчинилася, вийшла Вероніка. Вона почервоніла і опустила погляд.

З нею був Сергій.

-Вибач, що все так вийшло, можеш робити, що хочеш, – сказав він другу. – Але я не відступлю. Більше життя я люблю Вероніку і нікому її ніколи не віддам! Вона зі мною як королева житиме, ні в чому не потребуватиме. Готовий сьогодні ж засватати!

Тяжко зітхнув Юрій, але зрозумів, що чого бути – того не оминути.

У слова Сергія він повірив, щось як скаже, то завжди по його виходило.

Та й доньці суперечити марно було, скільки вони з матір’ю з нею не розмовляли, умовляючи забути про Сергія, вона все одно їх не слухала.

Так і видав Юрій свою дочку за найкращого друга. І став йому тестем! І таке буває!

Колишній дружині і дітям Сергій допомагав, не забував про них. Але до Вероніки, як і обіцяв, він ставився, як до королеви.

А вона йому двох дітей народила.

Так і живуть вони разом уже багато років, синів виростили, поставили на ноги. Сергій посивів, а Вероніка ще красуня, але любить його. І до кінця його життя обіцяє любити!

Вам також має сподобатись...

Ігор приїхав з роботи пізно. Він поставив трактор і солодко потягнувся. – Щось ти спізнився, Ігорчику, сідай швиденько вечеряти! – покликала його мати. Вони сіли за стіл. Ніна Іванівна поставила тарілку із запашною картопелькою та огірочками. Ігор узяв хліба. – Що це за хліб, мамо? – раптом запитав він. – Сама пекла? – Та де там сама… – сказала жінка. – Якби ж то! Ніколи мені ще й з хлібом поратися. А ось вона смачний пече. До неї всі почали по хліб ходити… – Та що за «вона»?! – ахнув син. – Хто це така? Ігор не розумів, що відбувається

Андрій з батьком поїхали в село на заробітки. Два дні вони попрацювали разом, а потім батько поїхав на іншу роботу. – Ну, Андрійку, не підведи! – сказав батько й поїхав… З самого ранку хлопець взявся за роботу. У садку старі яблуні спиляли, а пеньки залишилися – викорчувати треба. Потім землю вирівняти. А ще господиня попросила з’їздити саджанців купити. – Ви б, Андрійку, з Даринкою з’їздили? – запропонувала вона. Андрій застиг від здивування. Він за два дні, окрім господині, нікого тут не бачив. – Яка ще Даринка? – тільки й подумав він, нічого не розуміючи

Сашко з Наталкою працювали разом. Невдовзі вони зрозуміли, що кохають один одного і почали зустрічатися. Якось зимового вечора Сашко з Марією вийшли разом з роботи. Вони вже пройшли пів дороги до зупинки, як раптом помітили дещо дивне… Від стіни відійшла якась тінь і, похитуючись, попрямувала… Прямо до них! Сашко з Марійкою застигли від здивування. Тінь зайшла в жовте коло ліхтарного світла, і Сашко оторопів від побаченого

Іван Григорович довго стояв біля під’їзду свого будинку, когось вичікуючи. Нарешті, він побачив сусідку з п’ятого поверху. Він зрадів, і коли вона проходила повз, випростав спину й бадьоро привітався: – Привіт, Василівно! – Здрастуйте, – похмуро відповіла жінка і пішла далі. – Та, постривай, Василівно! – Іван підбіг до жінки. – Я тобі хочу дещо сказати. Чоловік якось ніяково замʼявся і нарешті заявив: – А приходь-но ти сьогодні, Василівно, на сьому вечора в парк… – Що-що? – здивувалась сусідка. Іван Григорович дістав з кишені якийсь жовтий папірець. Жінка здивовано розглядала його нічого не розуміючи