Життєві історії

Троє дорослих дітей втратили батька, а за пів року не стало і їхньої матері… Прожили батьки довге життя, важке, але щасливе. Діти, онуки, і навіть правнуки приїхали попрощатися! Були племінники, сусіди, друзі… Валентина була старшою з дітей. Далі була сестра Ольга і молодший брат Роман. Спадщина залишилася не аби яка, тільки будинок батьків. Валентина з Ольгою вже збирали речі на переїзд, коли приїхав молодший брат Роман. – Олю, мені треба з тобою серйозно поговорити, – раптом сказав він. – Справа дуже термінова! Ольга здивовано дивилася на брата, не розуміючи, що таке відбувається

Троє дорослих дітей втратили батька, а за пів року не стало і їхньої матері.

Прожили батьки довге життя, важке, але щасливе. Діти, онуки, і навіть правнуки приїхали попрощатися. Племінники, сусіди, друзі.

Валентина була старша з дітей. Далі сестра Ольга і молодший Роман.

Спадщина залишилася не аби яка, тільки будинок в якому вони й жили.

А жили вони там разом із старшою донькою Валентиною.

Валя ніколи не була одружена, з дитинства була слаба. Так вже вийшло.

Тепер вона залишилася сама і повністю розгублена.

Ольга не збиралася залишати сестру, вони з чоловіком планували забрати її з собою. Про це вже давно була розмова з батьками, та й чоловік Ольги зовсім був не проти.

Валентина з Ольгою вже збирали речі, коли приїхав молодший брат Роман.

– Олю, мені треба з тобою серйозно поговорити, – раптом сказав він. – Справа дуже термінова!

Ольга здивовано дививлася на брата, не розуміючи, що відбувається.

– Ну давай поговоримо, – сказала Ольга.

– Прогуляємось?

– Ну ходімо.

– Що з будинком робити будемо? Мені б гроші не завадили. І ще! Ти навіщо до себе Вальку береш, грошей хочеш зайвих отримати?!

– Ти про що? Я батькам обіцяла. Валя житиме зі мною. Вона й сама цього хоче…

– Я б її в інтернат прилаштував. Там за нею догляд буде кращий.

– Ти про що думаєш? Її батьки нікуди не віддали, все життя з нею. Валі шістдесят років, я на пенсії, нам буде добре разом.

– Ага! А потім ти, коли отримаєш її спадщину, здаси її сама!

– Як ти міг таке подумати! Думаєш я її беру через гроші?

– Ти не гарячкуй. Сама подумай. Третину отримати чи половину, різниця велика. Прилаштуємо її, а дім на двох поділимо. Я вважаю, що так буде правильно.

– Ти зовсім, чи що?! Третина і так їй належить! Ти не знав? А решта на всіх трьох. Вона є слаба.

– Треба її вмовити все віддати нам. Їй же ж нічого не треба. А мені дуже потрібні гроші. Я навіть тобі згоден продати свою частку. Я б з тобою й не розмовляв, та Валя мені відмовила.

– Ти просив її віддати свою частку тобі?! За це ти її в інтернат? Поясни, що з тобою відбувається?!

– Гроші просто потрібні. Терміново потрібна квартира синові, внесок на квартиру. А ще я втратив роботу. Раніше мати з батьком допомагали, а тепер…

– Заради цього ти продати рідну сестру готовий?! Шукай покупців. Я віддам тобі свою частку, а Валю не чіпай. Але й потім до нас не лізь!

– Та вона тобі не сестра, нам не сестра. Не рідна, а тільки двоюрідна. Тітка Катерина наша відмовилася від неї, а батьки взяли. Молода вона була, та ще й дитина слаба. Її спадщина має бути в тій родині. Хіба ти не знала?

– Ні. Але це нічого не змінює. Вони давно відмовилися від неї і навіть не згадують, вона наша.

– Ти як мати Тереза. Не має права вона на наш спадок. Дім наш. Ми є рідними дітьми батькам.

– А я думаю, що ти нам не рідний. Стільки років тебе знаю, а ти все собі вигоду шукаєш. Батьки тобі допомагали, а тобі все мало. Твоя дружина зіпсувала тебе.

– То як моя пропозиція?

– Я вже заплуталася в твоїх пропозиціях і вже передумала, не буду я свою частку віддавати. Нехай усе буде за законом.

– Що ви за сестри такі?!

– Ти нормально не міг усе пояснити? Ти й Валентині сказав, що вона чужа?

– Сказав, хай знає!

– Ось тепер сам вирішуй, хто у нашій родині чужий.

Валентина переїхала до сестри. У великому будинку вона мала свою кімнату. Будинок батьків продали, всі гроші поділили, як і належить за законом.

У Романа все налагодилося, роботу знайшов. Взяв невелику квартиру в кредит, але вже після розлучення. Свою частку у квартирі, де жив із дружиною переписав на сина, нехай ділять, як хочуть. Це через них він мав негаразди. Через них та через свою дурість. До пенсії встигне розплатитися за квартиру.

Із сімейним життям довелося попрощатися. Адже це дружина йому підкинула ідею з поділом спадщини. Спочатку Валентину потрібно було забрати до себе, отримати її частку, а потім віддати в інтернат, чи ще кудись. Але вона не погодилася жити із братом, його дружина їй не подобалася.

Тепер він часто думає про свою помилку. Втратив сестер. Чужий, зовсім чужий…

Вам також має сподобатись...

Наталя та Роман одружилися, відгуляли шикарне весілля та вирушили у весільну подорож. За десять днів молодята повернулися додому. – Я така щаслива, – говорила Наталя зайшовши у квартиру. – Я маю терміново подзвонити Риті, та розповісти їй, як все пройшло. Наталка зняла туфлі, пройшла у кімнату і застигла – всі меблі були не на своїх місцях. – Коханий, швидко йди сюди! – покликала вона чоловіка. – Що тут відбувалося? – Наталю, ти повинна дещо дізнатися, – почав Роман і зупинився. Чоловік ще не знав, як наважитися розповісти дружині, що відбувалося в їхній квартирі, поки вони були у весільній подорожі

Анатолій повернувся додому з відрядження. В коридорі його радісно зустріли доньки та дружина Таїса. – Тату, а ти що нам купив? – одразу запитала старша донька Поліна. – Дивіться! – він ніби фокусник дістав із пакета планшет. – Це моїй маленькій Олесі. Вона дивитиметься мультики. – А мені? – ображено вигукнула старша дочка. – Ти вже велика, – батько знову запустив руку до пакета. – Тобі смартфон. – Дякую! – вигукнула Поліна і побігла з сестричкою у сою кімнату. – Коханий, звідки у тебе на все це гроші? – здивувалася дружина. Але Таїса навіть уявити не могла, чим займається її чоловік

Марія пішла у ванну, залишивши свій телефон на дивані біля чоловіка. Повернулася за 10 хвилин. Андрій тримав у руках її телефон. – Марія, у тебе серйозно все з цим Віктором? – запитав він. – Ой, та пише якийсь, ніяк спровадити не можу, – відповіла вона. – Не зідзвонювалися ще? – навіщось запитав чоловік. – Ні, навіщо мені це. Просто з ввічливості відповідаю, – пояснила дружина. Марія вже зібралася у всьому зізнатися Андрію, що це Віка підговорила її влаштувати цю сцену з перепискою, щоб він трохи приревнував. Як раптом Андрій видав таке, що Марія аж присіла від здивування 

Марія прийшла з роботи втомлена. Вона зняла туфлі, сіла у крісло й заплющила очі. – Ну й день сьогодні важкий, – подумала вона. Раптом задзвонив телефон. Вона неохоче встала з крісла, дістала телефон із сумки і глянула на екран. Дзвонив її брат. – Марійко, привіт! – почав швидко говорити Степан. – Тут Світланка моя, хоче у Київ перебратися! Нехай у тебе поки що поживе! Марія застигла з телефоном в руках