Життєві історії

Троє дорослих дітей втратили батька, а за пів року не стало і їхньої матері… Прожили батьки довге життя, важке, але щасливе. Діти, онуки, і навіть правнуки приїхали попрощатися! Були племінники, сусіди, друзі… Валентина була старшою з дітей. Далі була сестра Ольга і молодший брат Роман. Спадщина залишилася не аби яка, тільки будинок батьків. Валентина з Ольгою вже збирали речі на переїзд, коли приїхав молодший брат Роман. – Олю, мені треба з тобою серйозно поговорити, – раптом сказав він. – Справа дуже термінова! Ольга здивовано дивилася на брата, не розуміючи, що таке відбувається

Троє дорослих дітей втратили батька, а за пів року не стало і їхньої матері.

Прожили батьки довге життя, важке, але щасливе. Діти, онуки, і навіть правнуки приїхали попрощатися. Племінники, сусіди, друзі.

Валентина була старша з дітей. Далі сестра Ольга і молодший Роман.

Спадщина залишилася не аби яка, тільки будинок в якому вони й жили.

А жили вони там разом із старшою донькою Валентиною.

Валя ніколи не була одружена, з дитинства була слаба. Так вже вийшло.

Тепер вона залишилася сама і повністю розгублена.

Ольга не збиралася залишати сестру, вони з чоловіком планували забрати її з собою. Про це вже давно була розмова з батьками, та й чоловік Ольги зовсім був не проти.

Валентина з Ольгою вже збирали речі, коли приїхав молодший брат Роман.

– Олю, мені треба з тобою серйозно поговорити, – раптом сказав він. – Справа дуже термінова!

Ольга здивовано дививлася на брата, не розуміючи, що відбувається.

– Ну давай поговоримо, – сказала Ольга.

– Прогуляємось?

– Ну ходімо.

– Що з будинком робити будемо? Мені б гроші не завадили. І ще! Ти навіщо до себе Вальку береш, грошей хочеш зайвих отримати?!

– Ти про що? Я батькам обіцяла. Валя житиме зі мною. Вона й сама цього хоче…

– Я б її в інтернат прилаштував. Там за нею догляд буде кращий.

– Ти про що думаєш? Її батьки нікуди не віддали, все життя з нею. Валі шістдесят років, я на пенсії, нам буде добре разом.

– Ага! А потім ти, коли отримаєш її спадщину, здаси її сама!

– Як ти міг таке подумати! Думаєш я її беру через гроші?

– Ти не гарячкуй. Сама подумай. Третину отримати чи половину, різниця велика. Прилаштуємо її, а дім на двох поділимо. Я вважаю, що так буде правильно.

– Ти зовсім, чи що?! Третина і так їй належить! Ти не знав? А решта на всіх трьох. Вона є слаба.

– Треба її вмовити все віддати нам. Їй же ж нічого не треба. А мені дуже потрібні гроші. Я навіть тобі згоден продати свою частку. Я б з тобою й не розмовляв, та Валя мені відмовила.

– Ти просив її віддати свою частку тобі?! За це ти її в інтернат? Поясни, що з тобою відбувається?!

– Гроші просто потрібні. Терміново потрібна квартира синові, внесок на квартиру. А ще я втратив роботу. Раніше мати з батьком допомагали, а тепер…

– Заради цього ти продати рідну сестру готовий?! Шукай покупців. Я віддам тобі свою частку, а Валю не чіпай. Але й потім до нас не лізь!

– Та вона тобі не сестра, нам не сестра. Не рідна, а тільки двоюрідна. Тітка Катерина наша відмовилася від неї, а батьки взяли. Молода вона була, та ще й дитина слаба. Її спадщина має бути в тій родині. Хіба ти не знала?

– Ні. Але це нічого не змінює. Вони давно відмовилися від неї і навіть не згадують, вона наша.

– Ти як мати Тереза. Не має права вона на наш спадок. Дім наш. Ми є рідними дітьми батькам.

– А я думаю, що ти нам не рідний. Стільки років тебе знаю, а ти все собі вигоду шукаєш. Батьки тобі допомагали, а тобі все мало. Твоя дружина зіпсувала тебе.

– То як моя пропозиція?

– Я вже заплуталася в твоїх пропозиціях і вже передумала, не буду я свою частку віддавати. Нехай усе буде за законом.

– Що ви за сестри такі?!

– Ти нормально не міг усе пояснити? Ти й Валентині сказав, що вона чужа?

– Сказав, хай знає!

– Ось тепер сам вирішуй, хто у нашій родині чужий.

Валентина переїхала до сестри. У великому будинку вона мала свою кімнату. Будинок батьків продали, всі гроші поділили, як і належить за законом.

У Романа все налагодилося, роботу знайшов. Взяв невелику квартиру в кредит, але вже після розлучення. Свою частку у квартирі, де жив із дружиною переписав на сина, нехай ділять, як хочуть. Це через них він мав негаразди. Через них та через свою дурість. До пенсії встигне розплатитися за квартиру.

Із сімейним життям довелося попрощатися. Адже це дружина йому підкинула ідею з поділом спадщини. Спочатку Валентину потрібно було забрати до себе, отримати її частку, а потім віддати в інтернат, чи ще кудись. Але вона не погодилася жити із братом, його дружина їй не подобалася.

Тепер він часто думає про свою помилку. Втратив сестер. Чужий, зовсім чужий…

Вам також має сподобатись...

Юлія Олексіївна чекала невістку у гості. Кілька годин тому Наталя подзвонила жінці і попросила зустрітися. У двері подзвонили. – Щось сталося? – захвилювалася Юлія Олексіївна, побачивши невістку на порозі. – Поговорити хочу з вами щодо Олега, – рішуче заявила невістка. Юлія Олексіївна запросила Наталю на кухню, пригостила чаєм. – Ну, розповідай! – поквапила вона Наталю. – Олег чекає, коли вас не стане! – зібравшись з духом, сказала жінка. – Як це? Навіщо? – тремтячими губами спитала свекруха. – Планує дещо, – відповіла невістка і розповіла про задум чоловіка. Юлія Олексіївна вислухала її і аж рота відкрила від почутого

Валентина поклала телефон на стіл і кинулась до кімнати, де дід Андрій з онуком Стасом сиділи біля ноутбука. – Ану, швидко переодягайтеся! До нас зараз гості прийдуть, – вигукнула Валя. – Валю, що сталося? – запитав чоловік. – Нема часу пояснювати. Переодягайтеся, я кому кажу! – повторила Валентина. – А я щось на стіл швидко приготую. За годину Валентина накрила стіл. Дідусь Андрій та Стас допомогли розставити тарілки, як раптом у двері подзвонили. – Прийшли! – вигукнула Валя і кинулася відкривати двері. Стас вирушив за бабусею слідом, вона відкрила двері, Стас глянув на “гостя” і застиг від несподіванки

Лариса повернулася додому і одразу зайшла в кімнату до чоловіка. – Андрію, у мене для тебе новина! – радісно сказала дружина.  – Яка ще новина? – спитав, посміхаючись, чоловік. – Я завтра виходжу на роботу! – Лариса сіла поряд біля чоловіка. – На яку ще роботу? Ти ж нічого не вмієш! – раптом додав Андрій. – А це нехай буде для тебе сюрпризом! – Ларисі навіть стало образливо від слів чоловіка. – Що ж це за робота, яка стане для мене «сюрпризом»? – здивувався чоловік. Але Андрій навіть уявити не міг, яку роботу знайшла його дружина

Валерій глянув на свою дружину, яка спала на дивані, і важко зітхнув. Чоловік дістав із шафи сорочку, штани зі стрілками, для солідності додав піджак і пішов з квартири. Валерій вийшов на сходовий майданчик, підійшов до дверей сусідньої квартири і натис на дзвінок. Сусідка Ніна одразу відчинила двері. – О, сусіде, привіт. Ти чого хотів? – здивувалася Ніна, побачивши сусіда. – Слухай, у мене до тебе є одна пропозиція! – раптом сказав Валерій. – Тільки ти одразу не відмовляйся. – Яка ще пропозиція? Ти про що? – Ніна здивовано дивилася на Валерія, нічого не розуміючи