Історії жінок

У Зої одружився син. Відгуляли скромне весілля. Невісточку Зоя полюбила одразу. Оксана – вихована дівчина, добра, дбайлива. – Ось це тобі пощастило з дружиною, – говорила Зоя сину Борису. І все в родині було добре, як раптом до Зої у гості зайшов Борис. – Мамо, ми з Оксаною розлучаємося, – заявив з порога син. – Як розлучаєтеся? Чому? У вас же все так добре було, – дивувалася мама. Борис пішов, нічого не пояснивши. Але незабаром Зоя все ж дізналася, чому Борис розлучився з Оксаною. Такого повороту подій Зоя навіть уявити собі не могла

Син Зої Борис одружився. Невісточку Зоя полюбила одразу. Оксана – вихована дівчина, добра, дбайлива, працьовита. Батьки приїжджали на весілля з іншого міста. Зоя і з ними потоваришувала. Не дивно, що у таких прекрасних людей виросла гарна дочка.

Що Зоя, що свати люди небагаті. Чим могли допомогти молодим. Плани молодої сім’ї були грандіозні — і квартиру купити, і машину, а вже потім дітей народити.

Син із дружиною винайняли невелику квартиру на околиці міста, Зоя рідко приїжджала до них. Вони обидва багато працювали, збирали гроші на початковий внесок з іпотеки. Але коли б Зоя не приїхала до молодих, у квартирі завжди лад і приготована вечеря. Щиро кажучи, Зоя дивувалася, коли невістка все встигає. А та жартувала: 

-Для коханого чоловіка гори зверну.

Оксана приходила з роботи завжди раніше за Бориса і встигала приготувати і прибрати. Говорила, що чоловік багато працює, робота у нього важка, часто затримується.

Зоя раділа за сина, не кожному трапляється така дбайлива дружина.

І раптом, Борис оголосив про розлучення. Скільки було пережиття та пролито сліз. Ніхто не розумів, що в них сталося. Син відмовчувався, Оксана плакала.

Зоя вимовляла синові:

– Як ти можеш покинути таку чудову дівчину? Невже розлюбив? Хто ще буде про тебе так дбати?

– Мамо, мені набридло жити у злиднях, – раптом заявив Борис. – Скільки ми збиратимемо гроші, а потім виплачуватимемо кредит за квартиру? Це все життя пройде в зароблянні грошей. Навіщо потрібне таке життя? Хочеться просто жити, гуляти, їздити у відпустку, купувати дорогі речі, не заощаджуючи на чомусь іншому.

– Ще скажи, не працюючи, – не витримала Зоя. – Ти ж не ледар. Чи ти збираєшся на нашій шиї висіти?

– На вашій? Не сміш мене, – Борис засміявся. – Що ви можете дати? Тарілка супу на вечерю? Самі нічого не маєте і мене привчили щоб бідно жити — працюй, працюй, працюй.

– І як ти збираєшся жити? – глибоко зітхнула Зоя.

– Без вас, – відповів Борис і пішов від батьків.

Зоя переживала, дзвонила синові, він не відповідав, ходила до нього на колишню роботу, але він звільнився.

Через три місяці син прийшов до батьків з новою невісткою. Молода була вже немолода — років на п’ятнадцять старших за сина. Одягнена елегантно, можна сказати, дорого – багато. Син теж змінився.

Зоя гостей напоїла чаєм, розмова не зав’язувалася. Про що Зоя не починала б говорити, завжди все зводилося до грошей. Не сподобалася Зої нова невістка, як і невістці свекруха. Тож молода швиденько пішла, кинувши через плече:

– Барисик, я чекаю тебе в машині. Не затримуйся сильно.

– Барисик? – здивувалася Зоя. – Борис, ти любиш цю жінку?

– Мамо, яке кохання? Ти про що? – Невдоволено сказав син.

– Але ти одружився з нею. Значить, любиш, – обурювалася мати.

– Мамо, я одружився за розрахунком. Має велику квартиру в центрі міста, має гроші. Вона влаштувала мене на високооплачувану роботу. Тепер я не рахуватиму кожну копійку, не працюю з ранку до вечора, – перераховував плюси такого одруження син.

– А вона? Вона знає про твій розрахунок? – дивувалася Зоя.

– Ну так. У неї теж розрахунок – молодий чоловік, – сміявся Борис.

– І ти згоден на таке життя? – не розуміла Зоя сина.

– Мамо, не починай! – сказав син і побіг до своєї немолодої, але багатої дружини.

Зоя зітхнула і зателефонувала:

– Оксано, як ти? Приїжджай у гості, я пирогів напечу…

Вам також має сподобатись...

Олена поїхала за кордон, а повернулася через пів року. Жінка одразу подзвонила своїй подрузі Ніні. – Ніно, привіт! – радісно сказала вона. – Я повернулася. – Ой, як добре! – зраділа Ніна. – Приходь в гості, – запросила Олена. – Я привезла тобі подарунків. – Добре, зараз буду! – сказала Ніна… Невдовзі пролунав дзвінок у двері. Олена відкрила двері. – Ти чудово виглядаєш! – сказала вона Ніні. – А як у тебе з твоїм Ігорем? Ніна раптом насупилася. – З Ігорем? – перепитала вона. – Та ніяк. – Не зрозуміла?! – ахнула Олена. – Він знову пішов?! – Сталося дещо інше, – відповіла Ніна. Олена не знала, що й думати

Марія щойно вийшла на пенсію і вирішила поїхати з подругою на дачу. Дача в Ольги була давно, але Марія там ніколи не була. Вона дуже здивувалась, коли вони підійшли до гарного будиночка з верандою. Раптом її гукнув чоловічий голос: – Привіт сусідко! Щось я вас раніше тут не бачив! Мене звати Юрій! Такого знайомства, тут на дачі, Марія точно не очікувала

Оля приїхала у гості до своєї бабусі Марії. Старенька почала ремонт кухні. Треба їй допомогти… Майстри поки що працювали на даху у сусідів. – І як вони можуть на такій спеці там сидіти? – зітхнула Оля. – Це їхня робота, їм гроші треба… – сказала баба Марія. – Якби не спека, то давно б за мою кухню взялися. А так через три дні прийдуть. Там, до речі, холостяк один є. Дивись уважніше! Ми пустимо в хід найважливіший козир. – Це який же цікаво?! – засміялася Оля. Вона дивилася на стареньку, не розуміючи до чого та веде

Настя прокинулася рано, приготувала сніданок, відправила чоловіка на роботу. Після обіду жінка вирішила сходити в перукарню. Її постійної перукарки на місці не було, тому вона вирішила сісти у крісло до іншого майстра. Перукарі між собою розмовляли, одна розповідала іншій про свого чоловіка. Говорила, який він добрий, розповідала різні подробиці. Коли зачіска була вже готова, перукар дістала телефон та почала показувати фотографії, де вона зі своїм чоловіком. Настя глянула на фото і застигла від побаченого