Дощ мрячив уже не перший день і настрою не додавав. Наталка сиділа на маленькій кухоньці своєї маленької однокімнатної квартирки і розмірковувала про своє життя.
Кіт Пиріжок мовчки намагався зловити у вікні краплі дощу, що стікали з іншого боку, але йому це ніяк не вдавалося.
Може, даремно вона відмовилася зустрічатися з Анатолієм?
Це сусід знизу, він наче хлопець симпатичний. Він незграбно намагався до неї залицятися, але здавався Наталці смішним.
А їй уже тридцять три, і вона розлучена. І перспективи дуже туманні – ні нормальної роботи, ні чоловіка, ні дітей, а подруги вже влаштувалися.
Ех, може вона хоча б кар’єру зробила б, як Ольга Михайлючка?
Тихою сапою, якось непомітно, спочатку Ольга була помічницею начальника, потім провідною економісткою, а тепер – заступниця генерального директора з економіки! Сім’ї в неї правда не було, але матеріально вона забезпечена і амбіції її задоволені.
А Олена Петряк, точніше тепер вона Федоренко? Вдало вийшла заміж, троє дітей, не працює. Усі чогось встигли досягти конкретного, а Наталя тупцює там, звідки й почала.
Ех, якби тоді їй молодій, усі ці правильні думки в голову хтось вклав.
Та не було кому підказати, та й вона сама нікого не слухала.
За навчання забула, а потім заміж вискочила заміж за Валерія з великого кохання, а опинилася в результаті біля розбитого корита, жити з ним було просто неможливо!
Ось гуляти та розважатися з Валерієм було чудово. А в одній квартирі жити неможливо!
І це при тому що Наталя спокійно до невеликого безладу ставилася.
Типу чашки в кімнаті з недопитим чаєм, або речі розкидані…
Але ж Валерій! Ні, це неможливо просто! Наталю в житті ніколи так не дратував безлад, як з Валерієм.
Або робота. Певна річ, що на роботі важко, але в них багатих родичів нема і не було ніколи.
А Валерій зовсім не хотів працювати. Він завжди був у пошуку.
Потім Валерій радісно повідомляв:
– Наталю, я знайшов чудове місце, я продаватиму матраци! Оклад плюс відсоток із продажу!
Місяць Валерій їздив на роботу. Наталка прасувала йому сорочки – менеджер з продажу повинен добре виглядати.
Але наприкінці місяця Валерій отримував набагато менше, аніж те, на що він розраховував. Виявляється, ця фірма вже практично розвалилася, тобто Валерію знову просто не пощастило.
І знову починай спочатку. Пошуки роботи кілька місяців. Ілюзії і… Валерій знову без роботи.
Спочатку Наталя дуже чоловікові співпереживала. Їй здавалося, що весь світ проти них з Валерієм, але зараз нарешті все налагодиться. І його начальники зрозуміють, який Валерій чесний, порядний та відповідальний працівник.
Але настав у їхньому житті момент, коли Наталка раптом усе зрозуміла.
Валерій в цей час лежав біля телевізора з мобільником і грав у якусь гру.
– На-та-лю, а вечеря скоро?! – вкотре гукнув дружину чоловік.
Наталя вже посмажила млинців з грибочками і зварила запашного борщику на завтра.
Кіт Пиріжок крутився і терся біля її ніг, сподіваючись отримати шматочок смаколиків.
Наталя дала коту їсти, ліктем поправила чубок, який закривав очі і поспішила домити посуд після приготування.
Завтра їй рано вставати на роботу. Треба швидше все прибрати і спати, спати, спати!
– На-та-лю-ю! – не вгавав Валерій. – Ну ти там скоро? Так смачно пахне млинцями з грибами, я вже йду!
Наталя з гуркотом поставила на стіл недомиту каструлю, і наче пелена спала з її очей:
– І оце її життя?!
Вона так і збирається утримувати цього ледаря Валерія?
Через тиждень Наталя назавжди виставила Валерія зі своєї квартири та подала на розлучення.
І так і живе тепер одна, точніше не одна, а ще кіт Пиріжок прикрашає її самотність…
…Наталя задрімала під дощ, що мрячив за вікном.
– Хочеш ще раз прожити період твого життя і щось виправити? – голос був вкрадливий і тихий, але Наталя мало не підстрибнула на дивані.
– Хто це сказав, адже в квартирі окрім мене і кота більше нікого нема?
У напівтемряві кімнати вона побачила, що в кріслі біля телевізора хтось сидить. Обличчя не було видно, на плечі був накинутий якийсь волохатий плащ, чи що це таке?
– То як, хочеш ще раз спробувати? Адже ти шкодуєш, що не змогла прожити життя так, як треба. А можна спробувати ще раз.
Наталя озирнулася – мабуть, це їй все сниться, кімната ніби ожила, шпалери на стінах раптом стали іншими, старими, як раніше. Поруч хтось заворушився і спитав сонним голосом:
– Наталко, що вже пора вставати?
Наталка обернулася і з подивом побачила поряд сонного Валерія.
Звідки він тут? Чи уві сні вона повернулася до свого минулого?
– Вставай, поїхали в кафе снідати, – запропонував Валерій.
Так, точно так було на самому початку їхніх стосунків! Який кумедний сон!
Далі події розвивалися як у прискореній зйомці. Стосунки з Валерієм ішли за старим сценарієм.
Наталка намагалася щось виправити, але швидко зрозуміла, що даремно старається.
Видно скільки не проживай – їхні стосунки не виправити.
А потім їй наснилося дуже дивне продовження – вона заходить до кімнати і бачить маленьку дівчинку. Це здається була її дочка, і її звуть Ангеліна. Ангеліна радісно каже:
– Мамо, тато прийшов!
Наталя обертається і бачить, що це Анатолій, той самий, який уже не перший рік намагаєтьсяя до неї залицятися. Ну треба ж, насниться таке!
Наталя здригнулася, наче хтось легенько її торкнувся – прокидайся мовляв.
І вона розплющила очі.
Дощ скінчився, за вікном визирнуло сонце. Кіт Пиріжок схвильовано крутився поруч і голосно нявкав.
У двері наполегливо дзвонили, потім ще й ще.
Наталя відчинила. На порозі стояв Анатолій.
– Наталю, ти що не чуєш, я дзвоню тобі вже хвилин десять!
Анатолій відсунув Наталю і швидко увійшов у квартиру. Вона навіть здивувалася – він що, зовсім, чи що?
Але Анатолій уже закручував крани у ванній.
– У тебе вода перелилася у ванній, добре, що ти тільки мою квартиру затопила, а не Ніни Михайлівни, що піді мною.
От би вона тоді сварку влаштувала!
Наталя здивувалася – начебто вона ванну не наливала, якийсь дивний ранок!
Спершу цей незрозумілий сон, а тепер вона ще й сусідів затопила.
– Толю, ти вибач, не знаю, як це вийшло! – Наталка впіймала погляд сусіда і запахнула халат.
– Я оплачу все, що зіпсовано, Толю, а може, хочеш кави?
Він засяяв.
– Та годі тобі, нічого страшного, Наталю, а каву хочу, дуже хочу, дякую за запрошення!
Через місяць вони поїхали на море, хоч оксамитовий сезон уже майже закінчився.
На безлюдному пляжі Анатолій і зробив Наталі пропозицію.
– Знаєш, це найщасливіший випадок у моєму житті. Я ніяк не міг вигадати, як мені до тебе підійти. І раптом ти мені водою все залила, немов це хтось підлаштував.
Вони не бачили, як їхні Янголи посміхалися з небес, і раділи, як вони чудово все влаштували.
Наталя та Анатолій на морському узбережжі
Тепер Наталя живе не одна. Життя повернулося до неї іншою стороною. У неї є чоловік Толік і маленька донечка Ангеліна.
А кіт Пиріжок радий, що господиня більше не сумує.
Вона ще раз пережила в тому сні своє минуле і нічого не змінила, але побачила майбутнє! І тепер вона більше ні про що не шкодує і нічого не хоче міняти.
Щастя, це коли згоден прожити життя знову нічого не змінюючи.
Наталка дивилася на Толіка, на Ангеліну, і хотіла, щоб так було завжди, і нічого іншого їй у житті не треба!
Тільки щоб її рідні були поряд…
