Про кохання

Віктор гордо йшов по вулиці. – Ну, Людмило, готуйся до сюрпризу! – подумав він про свою дружину… Віктор зайшов у квартиру. Людмила саме готувала щось на кухні. – Ну що, кохана, тримай! – з порога почав радісно Віктор. – Це тобі! Жінка обернулася. – Коханий, що це таке? – здивувалася вона. – Це я тобі приніс! – відповів Віктор. – Ти ніколи раніше так не робив? – ахнула Людмила. – Щось трапилося? Дивно це все… – Та нічого не трапилося, просто купив і все! – почав уже обурюватися Віктор. Людмила з підозрою дивилася на те, що приніс її чоловік, не розуміючи, що відбувається

Віктор натискав кнопки пульта від телевізора, намагаючись знайти цікавий фільм, чи передачу.

Але нічого, щоб йому сподобалося, не було.

Віктор вимкнув телевізор і почув, як у сусідній кімнаті розмовляє по телефону його дружина Людмила.

– Ой, і не кажи, Наталко, – казала жінка подрузі. – Мій такий самий! Щоб колись сюрприз зробив, чи запросив у кафе – в житті не дочекаєшся! Ніякої романтики.

Надивишся в інтернеті, як іншим телефони дорогі дарують, машини, квіти, і почуваєшся обділеною якоюсь…

– Ага, це вона про мене говорить, – зрозумів Віктор. – Подарунків хочеться, кафе, телефонів… А які тут можуть бути телефони, коли кредит на квартиру? Коли зарплату не підвищують уже кілька років, а інше щось шукати лячно, тут хоч яка-не-яка, а стабільність.

Квіти їй подавай, бач… А мені вона коли дарувала щось? Шкарпетки з сімейками, або щось корисне в квартиру на день народження. Ох, вже ці жінки…

…Через кілька днів Віктор отримав зарплату. Зайшов у магазин, купив продукти, захопив недорогого ігристого й коробку цукерок. Чим не романтик?

Вийшовши з магазину, він побачив бабусю, яка торгувала квітами.

– Бабусю, а що тут подешевше? Дружину хочу порадувати!

– Любий, ось залишився один букет хризантем, недорого віддам, не тягнути ж їх додому! Я сама їх вирощую і продаю, хоч якась надбавка до пенсії…

– О, чудово! Те що треба! Беру!

Віктор гордо ніс букет білих хризантем. Йому хотілося, щоб усі бачили, які бувають чоловіки…

– Ну, Людо, готуйся до сюрпризу! – думав він. – А то чоловік поганий, не дарує нічого…

Віктор зайшов у квартиру. Людмила саме готувала щось на кухні.

– Ну що, кохана, тримай! – з порога почав радісно Віктор. – Це тобі!

Люда обернулася і побачила чоловіка з ігристим і квітами.

– Любий, що це таке?

– Це я тобі приніс! Я що не можу дружині своїй приємне зробити, чи що?

– Ти ніколи раніше так не робив? Щось трапилося? Дивно все це…

– Та нічого не трапилося, просто купив і все! – почав уже обурюватися Віктор. – Ось цукерки ще шоколадні, твої улюблені, з вафельною крихтою. По акції взяв, ти не думай…

Люда не розуміла, що відбувається. Вона з підозрою дивилася на те, що приніс чоловік.

– Вікторе… Ти наробив щось, зізнавайся? Зарплату загубив, чи з мужиками зібрався на гулянку, і підмазуєшся так?

– Та нікуди я не зібрався, Людо! Ну чого ти?! Просто так купив і все!

– Не бреши! Не буває нічого просто так! Наробив щось, мабуть! Вікторе, а може, в тебе інша з’явилася? Я один серіал дивилася, так там чоловік зраджував дружині, і задаровував її подарунками. Каблучки там, шуби.

А в тебе грошей немає, то ти вирішив дешевим ігристим відбутися, і цукерками по знижці. І квіти ще забула… До речі, скільки хризантеми коштують?

– Недорого. Останні забрав!

– Ну, дякую! Отак ти мене цінуєш, віники дешеві купуєш?!

– Та ну тебе! Не приносиш подарунки – поганий! Приніс – зрадник і гульвіса одразу, провину загладжую! Квіти їй не такі! А їх бабуся сама виростила своїми руками, щоб ти, недолуга, тепер віником називала!

– Вікторе, та вгамуйся ти, не галасуй! Просто підозрілі ці всі твої дії!

– Забудь, нічого я не приносив! – Віктор взяв зі столу ігристе й квіти і викинув у відро для сміття.

– Зовсім, чи що? Навіщо викинув?

Віктор вискочив з квартири. Йому було дуже прикро. Один раз вирішив порадувати дружину, і то… Що за людина така?

Погулявши пів години довкола будинку, він повернувся додому.

– Вікторе, йди вечеряти, я стіл накрила!

Віктор зайшов на кухню. На столі стояла ваза з хризантемами, у тарілках парувала смажена картопелька. Ігристе урочисто височіло над тарілками. Поруч лежала відкрита коробка цукерок.

– Вікторе, я половину цукерок з’їла, дуже смачні… Скажи, ти справді все це просто так купив, щоб мене порадувати?

– Просто так. Але більше не буду. Не треба мені таких вистав більше. З чистим серцем приніс, а вислухав тут… Все, досить! Ніякої романтики більше!

– Ось так завжди! Тобі аби нічого не робити! Вигадав відмазку, і радий! І не треба мені нічого, зрозуміло? – почала шморгати носом Людмила.

– Що ви за люди такі, жінки? Вічно вам не догодиш! Давай їсти вже, голодний я!

– Наливай ігристе, коханий мій! Ох, щось настрій грайливий такий… Добре, що син у бабусі залишився…

Ось Наталці розповім, то не повірить, який ти в мене романтик, виявляється…

Віктор ніяково посміхнувся і почав відкривати ігристе.

– Треба частіше радувати дружину, он яка грайлива стає… – думав він. – Все-таки романтика – велика сила!

Вам також має сподобатись...

Дмитро зі своєю дружиною Катериною сиділи на лавці біля кабінету і чекали своєї черги. – Ну що, ти готова? – єхидно посміхнувся до дружини Дмитро. – Добре подумала, бо назад вороття вже не буде? – Не переживай, – награно посміхнулась Катерина. – Все я ще краще за тебе обміркувала! Нарешті підійшла їх черга і вони зайшли в кабінет. – Яка причина розлучення? – запитала юристка й уважно подивилася на Дмитра і Катерину. Аж раптом Дмитро взяв пакет і дістав з нього ігристе! Всі обернулись на нього, не розуміючи, що відбувається

Ігор приїхав з роботи пізно. Він поставив трактор і солодко потягнувся. – Щось ти спізнився, Ігорчику, сідай швиденько вечеряти! – покликала його мати. Вони сіли за стіл. Ніна Іванівна поставила тарілку із запашною картопелькою та огірочками. Ігор узяв хліба. – Що це за хліб, мамо? – раптом запитав він. – Сама пекла? – Та де там сама… – сказала жінка. – Якби ж то! Ніколи мені ще й з хлібом поратися. А ось вона смачний пече. До неї всі почали по хліб ходити… – Та що за «вона»?! – ахнув син. – Хто це така? Ігор не розумів, що відбувається

Тетяна крутилася на кухні, приготувала декілька салатів, запекла курочку. Жінка зробила красиву зачіску, одягла найкращу сукню. Аякже ж?! Сьогодні у гості прийде її коханий Сергійко. Все було вже готово, коли в двері подзвонили. – Щось він зарано, – подумала Таня, ще раз глянула на себе в дзеркало і пішла до дверей. Жінка відкрила двері і застигла на місці. – І як це розуміти!? – тільки й вигукнула вона, побачивши на порозі свого «гостя»

Дмитро зробив собі бутерброд з ковбасою і тільки-но сів за стіл, коли на порозі зʼявилась його сестра Ірина. – Слухай, Дмитре, ти якийсь дивний останнім часом, – почала вона з порога. – Ти закохався, чи що? Давай, розповідай! Дмитро зітхнув і розповів Ірині, що закохався в свою подругу Тетяну… – Порадь, що мені робити! – вигукнув він. – Я навіть не знаю, з чого почати! Я прямо ніяковію перед нею. – Все зрозуміло! – сказала сестра. – Є в мене перевірений варіант. Ми підемо разом на вечірку, – сказала Ірина. – Як разом? Навіщо? – Дмитро не розумів, що відбувається