Життєві історії

– Віталік, щось я переживаю, до мами додзвонитися не можу, – сказала Оксана до чоловіка. – Давай з’їздимо в село. Віталік погодився і вже наступного дня вони поїхали до тещі. Відкривши хвіртку, вони побачили незнайомого чоловіка. – Ой, а де мама? – здивувалася Оксана. – Ви напевно донька Марії? – відповів незнайомець. – Оксано, ти бачиш це??? Чи я сплю, – замість вітання сказав Віталік. Оксана озирнулася і відкрила рота від подиву

Віталік прокинувся рано-вранці. Настрій був поганий і привід для цього був, один вчорашній дзвінок тещі чого вартує.

– От як ця жінка примудряється одним своїм дзвінком зіпсувати весь настрій та бажання щось робити? – похмуро подумав чоловік і з сумом подивився на свою сплячу дружину, – Ось правильно кажуть, що з мамою нареченої потрібно до весілля знайомитися, поки є час передумати.

……………………..

А почалося все три роки тому, коли не стало тестя. Дружина Віталіка, Оксана була людиною доброї душі, ось і тут вона швидко пробачила матусі всі дитячі образи, поїхала до неї, допомогла продати квартиру в рідному місті мами та перевезла її сюди.

Але це було не все. Наступним кроком була покупка мамі дачі, щоб їй не було сумно, за гроші, які Віталік відкладав на машину.

І все б нічого, якби не одне але. Дача щось маму не розвеселила. І тепер Оксана з чоловіком кожен вихідний мали проводити на дачі то копаючи, то саджаючи, то підгортаючи. Фантазія у мами була шикарна і навіть попелюшка б давно втекла, але Оксана була сильна жінка, готова допомагати матусі навіть на якщо це не йде на корись своїй сім’ї.

До речі, теща була жінкою молодою, їй і п’ятдесяти ще не виповнилося і Віталік потай від дружини мріяв, що теща зустріне чоловіка своєї мрії і нарешті хтось інший копатиметься в цьому городі на дванадцяти сотках.

І ось учора саме прозвучало прохання терміново прибути до призначеного часу та розпочати сезонні роботи.

Віталій заварив собі каву і сів на кухні, – ну хоч посиджу трохи, теща сісти не дасть.

На кухню вийшла заспана дружина і сіла поруч із чоловіком, – щось я втомилася від цих поїздок, – зітхнула вона.

Віталік пожвавішав: – А давай не поїдемо, га?

– Ні, не поїхати не можна, потім ще гірше буде, – похмуро сказала Оксана, вже хто хто, а вона то добре знала як її маман вміє нерви вимотати.

…………………………

Через півгодини Віталік та Оксана їхали на старенькій машині, у бік дачі тещі. Не доїхавши приблизно кілька кілометрів машина затихла і Оксана вийшла розім’яти ноги, поки Віталій копався під капотом.

Раптом з узбіччя пролунав дивний звук, який привернув увагу молодої жінки. Вона озирнулася на всі боки, але нічого не побачила. Оксана пішла на звук. Її увагу привернув чорний мішок, який ворушився і явно не від подиху вітерця. Він був щільно зав’язаний. Оксана підскочила до мішка, розірвала його і побачила невелике цуценя, яке виглядало настільки жалісно, що в неї на очі навернулися сльози.

– Поїхали. – вигукнув чоловік

Роздумувати було ніколи, тому Оксана взяла цуценя і побігла до машини.

– Віталік, дивись кого я знайшла, якісь негідники в мішок його зав’язали, нічого, що я його забрала?

-Та все нормально, хоч комусь сьогодні пощастило.

…………………….

За десять хвилин машина в’їхала на дачну ділянку. Теща вже зустрічала доньку та зятя з лопатами в руках. Але цього разу щось пішло не за сценарієм.

Побачивши на руках у дочки цуценя, теща раптом кинула лопати і заголосила: – Ох ти ж малюк, зголоднів мабуіт.

-Мамо, ми його на дорозі знайшли у мішку.

-Як це у мішку?

-Та негідники якісь залишили.

-Господи, що коїться

Теща забрала цуценя з рук дочки: – Пішли малюк я тебе нагодую, а то ці стоять балакають, не думають що ти їсти хочеш.

…………………….

Це були перші вихідні, на яких теща не згадувала про город. А Віталій та Оксана навіть сходили на озеро викупатися.

……………………..

Пройшло 3 місяці, дачний сезон закінчився, а теща повернулася до міста. Потрібно віддати належне. З появою цуценя теща перестала ганяти молодих на город і тепер вони мали гуляти з цуценям на озері та в лісі. Але це вже відпочинок, а не робота.

Протягом осені та зими теща дзвонила молодим. А навесні практично перестала дзвонити. Оксана хвилювалася і сама дзвонила матері, але та вічно казала, що їй ніколи і клала слухавку.

І ось настав травень. Дачний сезон розпочався, а молодих чомусь навіть не покликали на дачу. Ось де б радіти, так ні, молоді стали переживати і в червні не витримали та поїхали на дачу. І ось там їх чекав сюрприз.

Як тільки вони увійшли в хвіртку, пролунав гучний гавкіт і їм назустріч вискочили дві собаки. Одна з них почала захоплено стрибати на молодих. А друга насторожено принюхувалась.

-Хто там до нас завітав? – пролунав незнайомий чоловічий голос. На ґанок вийшов підтягнутий чоловік років 50.

-Ой, а де мама? – здивувалася Оксана..

– Аааа, ви напевно донька Марії?

-Так, мене звуть Оксана, а це мій чоловік Віталій.

Весь цей час Віталій стояв і тільки крутив головою на всі боки.

– Віталік, – штовхнула його дружина, – привітайся хоч.

– Оксано, ти бачиш це??? Чи я сплю, – замість вітання сказав Віталік.

Оксана озирнулася і відкрила рота від подиву. Замість картоплі, помідор і іншого городнього господарства. Вся ділянка була засіяна травою. У осадку росли гарні квіти. На сонечку вчеплений гамак і стояв шезлонг.

-Ой, приїхали таки, а я то вас не чекала поки що, сюрприз ось хотіла зробити. – пролунав голос від хвіртки. Це мама повернулася з магазину.

………………………

Історія виявилася простою як світ. Вічно незадоволена Марія Вікторівна, отримавши цуценя, пережила давно забуте почуття материнства. Вона нянькалася з Пупсом, як з дитиною. Повернувшись у місто вона стала гуляти з ним у парку неподалік будинку і там до неї підійшов познайомитися красень чоловік, який вигулював свого пса. І ось уже майже півроку вони разом. Збираються одружитися.

А дача… а навіщо їм картопля, вони ж молоді. Вони хочуть краси та щоб дача була для відпочинку.

Ось так цуценя змінило життя однієї жінки, її доньки зятя та одного чоловіка.

А Оксана з Віталіком на дитинку чекають.

Вам також має сподобатись...

Валя святкувала день народження. – Щоб обов’язково була на моєму святі! – запрошувала вона свою подругу Риту. Рита зайшла до Валі. Її бабуся вже сервірувала стіл, а Валя все ще поралась на кухні. – Та у вас тут бенкет! – усміхнулася Рита. – Допомогти? – Ні, ти сідай. Будеш мене оцінювати, – відповіла Валя. – Я маю всім показати, чому мене навчили в кулінарному! Дівчата сіли за столом серед рідні Валі. Гості куштували салати, закуски. І ось Валя принесла до столу на таці якусь страву накриту високим баранчиком. Вона відкрила кришку і всі ахнули від несподіванки

Микола поїхав у гості до свого брата Ігоря. Той все йому показав у своєму містечку, провів екскурсію. А потім Ігор запропонував з’їздити на природу до озера. З ними поїхали ще двоє хлопців. – Це озеро вважається у нас таємничим, – посміхнувся Ігор. – Вночі тут, кажуть, можна різне побачити! Брат засміявся. Микола знизав плечима. Не дуже він у всяке таке вірив, тому став просто милуватися природою. Хлопці смажили шашлик, брат пішов збирати хмиз. Микола дивився на високі сосни, як раптом його хтось торкнувся за плече. Хлопець озирнувся й остовпів від побаченого

Віра зі своєю мамою Лідією Миколаївною сиділи на кухні та пили чай. Раптом пролунав дзвінок телефону, Віра глянула на екран – дзвонила її двоюрідна сестра Рита. – Дивно, Рита дзвонить, – здивувалася Віра. – Так, дивно. Вона ж у нас на другому поверсі, що зійти і самій сказати, що потрібно важко, – погодилася мама. Віра підняла слухавку, але Рита мовчала, було чутно тільки якісь знайомі голоси десь далеко. – Може сталося щось? – запереживала Віра і кинулася в кімнату до сестри. Віра відкрила двері в кімнату Рити, зайшла всередину і застигла від побаченого

Була неділя і Микола сидів сам удома. Його дочка Олеся пішла у гості до подружки. Чоловік пішов на кухню, відкрив холодильних і дістав варену ковбасу. – Зараз посмажу собі яєшню з ковбаскою! – вирішив Микола. Він дістав з кухонної шафки сковорідку, як раптом за вхідними дверима почувся якийсь шум. Хтось ніби шкрібся… Микола насторожено пішов у коридор. Він відкрив вхідні двері й оторопів від несподіваного видовища