Історії жінок

Олеся вийшла заміж за Кирила. Чоловік непогано заробляв і мав власну квартиру. Ніби все йшло добре, але Кирило був дуже ревнивим. Коли чоловік дізнався, що Олеся чекає дитину, то радісно вигукнув: – Ну нарешті! Як і має бути, Кирило зустрів свою дружину з пологового будинку і привіз додому. – Перший час тобі допомагатиме моя мама, – заявив чоловік. – А потім, коли освоїшся, то будеш няньчитися сама… Олеся була дуже рада допомозі свекрухи. Та вже через два місяці Кирило попросив свою матір приходити до них тільки в гості… А потім сталося дещо несподіване

За кілька днів після весілля Кирило заявив своїй дружині:

– Ти дуже хороша й красива і, напевно, з’являться охочі залицятись до тебе… Тільки от я цього не потерплю! Якщо дізнаюся, що ти мені зраджуєш – у нас буде дуже серйозна розмова!

Причому сказав він це так рішуче, що Олеся, розгубившись, не придумала, що й сказати йому у відповідь.

У першу мить вона вирішила, що це жарт. Але, глянувши йому в очі, зрозуміла, що все це було сказано на повному серйозі…

Це був перший дзвіночок. Потім чоловік почав вимагати, щоб вона звільнилася з роботи.

– Кирило, – намагалася достукатися до нього Олеся. – Мене ніхто, крім тебе, не цікавить. А гроші, які я заробляю, у нашій родині будуть не зайвими.

– При бажанні працювати можна і вдома на комп’ютері, – наполягав Кирило.

…Після закінчення університету Олеся влаштувалася за спеціальністю в престижну компанію.

Колектив їй подобався, та й робота особливо не напружувала.

– Ну, подумай сама, – міркував Кирило. – Після народження дитини тобі все одно доведеться сидіти з нею. Навіть коли трохи підросте, з рідною матір’ю дитині буде набагато краще, аніж у садочку. А в початкових класах малюку все одно буде потрібна допомога матері.

Здавалося, що Кирило говорив правильні слова, ось тільки суть їх зводилася до того, щоб відгородити дружину від спілкування з колективом.

По суті Кирило, не маючи жодних підстав для ревнощів, проявляв їх на порожньому місці.

Олесі зовсім не хотілося залишати роботу. Але незабаром Кирило заявив, що їм настав час подумати про створення повноцінної родини.

Кирило працював інженером. Непогано заробляв та мав свою квартиру.

І начебто умови для створення повноцінної родини були, але Олеся почала здогадуватися, що після народження дитини ця квартира стане її єдиним місцем перебування.

За словами Кирила виходило, що заміжня жінка не мала мати жодних подруг. Для спілкування їй достатньо чоловіка!

Коли Кирило дізнався, що Олеся чекає дитину, то радісно вигукнув:

– Ну нарешті!

Як і належало, Кирило зустрів свою дружину з пологового будинку і привіз додому.

– Перший час тобі допомагатиме моя мама, – заявив чоловік. – А потім, коли освоїшся, то будеш няньчитися сама.

Олеся справді була рада допомозі свекрухи. Але вже через два місяці Кирило попросив свою матір приходити тільки в гості.

Дитина була неспокійною, й Олесі було нелегко впоратися.

А потім сталося дещо несподіване…

Якось, дивлячись малюка, Кирило раптом заявив:

– Він анітрохи не схожий на мене!

– Та він і на мене не схожий, бо ще дуже маленький, – спокійно відповіла Олеся.

– Треба зробити тест, – сказав Кирило.

– Це ще навіщо! – ахнула жінка.

– Всяке буває, – відповів Кирило. – А раптом у пологовому плутанина вийшла.

І хоча аналізи на тест вони здавали разом, Олеся відчувала, що чоловік сумнівається у своєму батьківстві.

Результат тесту говорив, що Олеся та Кирило є батьками малюка.

Кирила ця звістка втішила. А ось Олеся була сама не своя від люті.

Її чоловік, їй не вірив! Це образило її самолюбство.

Олеся ще раз переконалася в тому, що Кирило виявився зовсім не тією людиною, яку вона бачила в ньому до весілля.

Чим більше вона впізнавала тіньову сторону свого чоловіка, тим більше розчаровувалась у ньому.

Чоловік ревнував її до кожного. Коли вона виходила гуляти з малечею на подвірʼя, то намагалася ні з ким не спілкуватися, щоб потім не слухати докори з боку чоловіка.

– Жодних подруг, – казав він їй. – У тебе є чоловік і дитина.

І Олеся все частіше почала гуляти з дитиною в міському парку, далеко від очей чоловіка…

…Того дня Олеся вкотре вирушила із сином до міського парку.

На свіжому повітрі дитина, як правило, швидко засинала.

Ось і цього разу малюк спав, а Олеся сиділа поруч на лавці в глибоких роздумах про своє нещасливе життя.

– Олесю, ти? – раптом почула вона чоловічий голос.

– Максим!? – здивувалася вона зустрічі з колишнім однокласником.

Колись в Олесі з Максимом було кохання. Але перше кохання рідко має продовження. От і вони розлучилися тоді через якусь дрібницю. А потім Максим вступив до університету. А після його закінчення залишився у тому місті.

– Розповідай, як твої справи, – поцікавилася Олеся.

– На роботі все чудово. Хороша зарплата. Велику квартиру маю… А ось із сім’єю не склалося… Був одружений, зараз розлучений. Напевно тому, що не зустрів більше такої, як ти, – посміхнувся чоловік. – А в тебе як? Виглядаєш ти приголомшливо! А в твоїх очах я бачу тільки смуток і смуток…

І Олеся, все, що накипіло у неї за цей час, розповіла Максимові.

– Олесю, та біжи ти від нього! Ти ж така красуня!

– Та кому я з дитиною потрібна…

– А пам’ятаєш, наш перший поцілунок, а потім як ми посварилися через дрібниці?

– Я все пам’ятаю, – сказала Олеся, і в її очах промайнула сльоза.

– Олесю, я тебе ніколи не переставав кохати, – зізнався Максим. – Я зараз у відпустці, вирішив відвідати батьків. Скоро поїду. Пропоную тобі разом із дитиною поїхати зі мною.

– Ні, ні, це зайве, – зупинила його Олеся. – Та й у якому статусі я поїду з тобою.

– У статусі майбутньої дружини. Як тільки ти розлучишся з чоловіком, я зроблю тобі пропозицію. Благаю тебе погоджуйся.

– Так буває тільки в кіно, – сказала з сумом у голосі Олеся. – А в житті все набагато складніше.

– Ну, тоді хоча б запиши мій номер у свій телефон, – попросив Максим. – Один твій дзвінок і одразу примчу до тебе.

…Пройшов тиждень. Олеся не намагалася шукати зустрічі з Максимом, змирившись зі своєю долею.

Того дня Кирило після вечірки на роботі прийшов додому веселим і одразу почав читати дружині нотації.

– Кирило, будь ласка, тихіше, ти малюка розбудиш, – попросила його Олеся.

– Ти мені не вказуй. Знову, напевно, вешталася невідомо де.

Вони тоді дуже посварилися… Кирило поводився не по-чоловічому…

Незабаром Кирило пішов у спальну кімнату і заснув. А Олеся, пішла у ванну, набрала номер Максима.

– Олесю, – майже одразу озвався Максим. – Слухаю тебе.

– Максиме, ти ще не поїхав?

– Ні, Олесю, я весь час чекав на твій дзвінок!

– Максиме, прошу тебе, забери мене звідси!

– Вже їду, – сказав Максим.

Вже через пів години Максим своєю машиною заїхав по Олесю.

Він допоміг їй завантажити в машину найнеобхідніші речі.

А рано-вранці вони поїхали поїздом.

Кирило обурився, дізнавшись про втечу своєї дружини.

І заявив їй, що забере малюка через суд. Але його запалу вистачило лише на три місяці.

А потім він зустрів нову пасію. Тепер вже він поспішав розлучитися з Олесею, щоб зробити пропозицію своїй новій обраниці.

Одразу після весілля він заявив своїй новій дружині Світлані:

– Ти дуже хороша і гарна, але якщо я дізнаюся, що ти мені зрадила…

І життя Кирила пішло по новому колу…

Вам також має сподобатись...

Юля побачила, що її свекруха на своє срібне весілля одягла нове кольє і сережки. Весь вечір дівчина милувалася прикрасами, а під кінець свята сказала чоловіку: – Мишко, вмов маму, нехай вона мені дасть одягнути сережки й кольє на зустріч випускників! Свекруха нехотя, але погодилася… Зустріч випускників пройшла добре. Юля вирішила одразу занести дорогу річ свекрусі. Поїхала вона на знайому адресу в таксі. Коли машина заїжджала у двір, то висвітлила фарами під’їзд, і Юля побачила, що її свекруха з кимось стоїть… Вона придивилася, що там таке й застигла від побаченого

Валя отримала замовлення організувати дитяче свято. Іменинницею виявилася дуже мила дівчинка, ну просто янголятко. Поруч крутилася її мама, а от тата не було. І цей факт переконував хвилюватися, адже тато мав дуже важливу роль у цьому заході. – Приїхав. За кілька хвилин буде на місці, – нарешті оголосила мама іменинниці. Чоловік справді з’явився буквально за хвилину. – Тобі він не здається знайомим? – тихенько прошепотіла Валі подружка. Валя глянула на татуся іменинниці і застигла на місці. – Цього не може бути! – тільки й подумала вона

Микола з друзями прийшли в гості до сусідки баби Марини. – Ну, кому теплих пиріжечків?! – запитала їх старенька. Коли хлопці наїлися, баба Марина відсунула шторку. У кутку лампадка, іконки. А на тумбочці – фотографія її сина Віктора… З того часу стали друзі іноді заходити до баби Марини. У неї завжди їжа смачна. А ще вона їм завжди грошей давала. На цукерки й за те, що просто зайшли її відвідати. То води з криниці їй принесли, то дров нарубали. А якось прийшли вони до неї, зайшли в хату й ахнули від побаченого

Михайло прийшов додому пізно. Його дружина Софія весь вечір чекала його на кухні. Щойно вона почула звук вхідних дверей, то одразу побігла в коридор. – Господи, коханий, ти де був?! – ахнула вона. – І на дзвінки не відповідав. Я тут борщику наварила, але остиг вже мабуть… І тут раптом Софія помітила дещо дивне. Чоловік був якийсь сам не свій… – Присядь-но, Софійко, – нарешті сказав він. – Нам треба розлучитися. У мене дитина скоро народиться. А ти ж знаєш, як я про це мріяв… Софія сиділа й не вірила, що це все відбувається насправді