Про кохання

– Та Сергій старший за тебе на купу років! – говорив доньці Юрій. – Він в батьки тобі годиться! Але це, я ще зрозумів би. Але ж він ще й одружений. І до того всього – мій найкращий друг! Та Вероніка батька не слухала. – Я збираюсь заміж за Сергія! – якось раптом заявила вона. Батьки застигли від несподіванки. Всі мовчали… Вона встала, демонстративно поправила зачіску, і вийшла з дому. Батько теж встав і пішов до Сергія

Сергій і Юрій народилися й виросли в селі. Разом у футбол грали за городами на полі, разом пішли в перший клас і сіли за одну парту.

І були вони не розлий вода, тому після школи вступили в те саме училище на електриків.

І обоє повернулися в рідне село.

Юрій влаштувався електриком на молочну ферму, займався ремонтом і обслуговуванням обладнання.

А Сергій електромонтажником у райцентрі.

Але Сергій невдовзі зрозумів, що ця робота не його, не подобається вона йому.

І вирішив він у фермери податися. Йому якраз будинок із великим подвір’ям у рідному селі від діда залишився.

А поки він працював, то жив з батьками. Вони його годували, і грошей йому таки вдалося назбирати.

Закупив він курей-несучок, бройлерів, качок та поросят. І ще пару бичків вигодовував.

Відкрив точку на ринку, торгував яйцями і м’ясом.

А на наступний сезон збільшив своє господарство.

Купив старенький, трактор і став обробляти ділянку, яку отримали його батьки, як пай.

Став Сергій соняшники вирощувати, олійницю придбав, і почав робити олію.

А так, як він єдиний у районі олію виробляв, то йому своєї сировини стало мало, і він почав насіння соняшника закуповувати.

Знайшов точки збуту своєї продукції в місті, і невдовзі йому не потрібно вже було, навіть, на ринку стояти.

Першим з двох друзів одружився Юрій. Він взяв за дружину блакитнооку блондинку Дарину.

Вона тільки школу закінчила і вчитися в місто не поїхала, бо її мати була одна.

От і довелося Даринці на ферму влаштуватися, щоб матері допомагати.

Там вона з Юрієм ближче і познайомилася. Молодий чоловік подавав великі надії, сільгосппідприємство, де він працював електриком розширювалося, і йому обіцяли посаду головного енергетика.

Та й чоловічі руки в хаті були потрібні.

Після весілля він, як кажуть в селі, у “примаки” пішов, у хаті у тещі та молодої дружини оселився.

Але через два роки будинок вже було не впізнати – дах перекрив, велику кухню-вітальню прибудував і зручності провів, цеглою обклав – будинок як новий!

А невдовзі у них народилася донечка.

Сергій на той час усе ще в холостяках ходив, не до дружини та дітей йому було, весь у справах.

Поки одного разу він не поїхав у місто до друга свого на весілля і не побачив його молодшу сестру, Олю.

Спочатку дівчині сподобалося у Сергія в будинку, він їй і квіти на подушку, і полуницю з молоком на підносі вранці, і романтичну вечерю біля вогнища вечорами.

Погодилася вона заміж за хлопця вийти, вирішивши, що за ним, як за камʼяною стіною буде.

Але прожили вони разом тільки три роки, та й розбіглися.

Незлюбила вона, як виявилося сільське життя. Мало того, що за господарством не стежила, але й в будинку порядку ніколи не було, лінива…

Дітей не хотіла, дуже вже за фігурою стежила. А потім і зовсім капризи почалися – в театр, кіно і на дискотеку їй захотілося!

Повернулася Оля в місто і на розлучення й подала…

А в Юрія вже друга дочка народилася. Той і каже другу:

-Ти б, Сергію, до наших придивився. Он, Олена, молода вдова, син ще маленький, татом тебе називати буде, а потім і своїх народиш…

-Не лежить у мене душа ні до кого, не можу без кохання.

Втім, незабаром він знову закохався, тільки у тієї жінки був чоловік.

Зустрічалися вони таємно, але від чоловіка вона не пішла.

Коли Сергій поставив крапку у цьому неприємному романі, у Юрія вже третя дочка народилася.

Сім’я Юрія жила просто, але ні в чому не потребувала. Посаду він отримав, зарплата в нього хороша, та й домашнє господарство підмогою було.

А Сергій тепер вважався багатою людиною, великий новий будинок собі збудував, хороший автомобіль купив, корисні зв’язки налагодив і солідним став від ситого життя.

Тепер йому вже не доводилося з ранку до ночі самому крутитися, на нього люди працювали, а він керував.

Від нудьги одружився він вдруге з сільською. Дівчина бухгалтером до нього прийшла, не красуня, але розумниця, тим його й взяла.

Весілля було пишним. Був запрошений і Юрій з дружиною і вже доньками, які повиростали.

Було тоді Сергію з Юрієм по 40 років. Старшій доньці Юрія, Вероніці – вісімнадцять років, середній сестрі, Яні – пʼятнадцять років, а молодшій, Оксані – десять.

І стали чоловіки сім’ями дружити. Сергій зі своєю молодою дружиною, Настею, частими гостями були в будинку Юрія.

Зрештою, у Сергія народився спадкоємець, а через два роки дочка. І до сорока чотирьох років у нього було двоє дітей.

Та тільки нічого не тішило молодого батька, закохався він, цього разу всерйоз і по-справжньому.

І закохався він, у кого б ви подумали? У старшу доньку друга – у Вероніку!

Дівчина йому з вісімнадцяти років знаки уваги подавала. Та той на них уваги не звертав. А вона в місто подалася, вступила в технікум на юриста вчитися.

Якось звернувся до Сергія Юрій із проханням, чи не збирається той в обласний центр у справах, бо треба дочку його звідти на канікули забрати, додому підвезти.

З того часу так Вероніка з ним у місто і з міста їздила.

Ось під час цих поїздок Сергій і зрозумів, що подобається йому Вероніка.

Сама вона йому привід подала, натякаючи на те, що вона небайдужа до нього. Але переступати межу Сергій не збирався, адже дівчина була дочкою його друга, та й йому не по роках, і сам він тепер чоловік сімейний.

Поки одного разу, привіз він її додому з міста. А час був уже пізній, темніло.

Вийшов він із машини, відчинив дівчині двері. Потім у багажник поліз за сумкою. І вирішив допомогти їй до порога будинку донести.

А вона ні щоб просто подякувати і в двері постукати, як звичайно робила, а кинулася йому на шию і в губи поцілувала. Той розгубився і не знав, що робити.

В цей момент світло на вулиці засвітилося, і двері відчинилися.

Юрій побачив усе це і виставив друга за ворота.

Сказав, щоб той більше йому на очі не потрапляв. Того вечора Вероніка плакала, пояснюючи батькам, що Сергій ні в чому не винний. І що вона любить його!

-Він старший за тебе на багато років, в батьки тобі годиться! Але це я ще зрозумів би, якби він не був одружений. І якби найкращим другом моїм не був!

Два роки друзі обходили один одного стороною.

А Вероніка оголосила, що вона збирається заміж за Сергія.

Батьки застигли від несподіваної заяви, всі мовчали…

А вона встала, демонстративно поправила зачіску і вийшла з дому.

Всю ніч Юрій чекав її під воротами Сергія. Він уже чув, що дружина і діти пере’їхали від нього, подружжя подало на розлучення.

А вранці, коли хвіртка відчинилася, вийшла Вероніка. Вона почервоніла і опустила погляд.

З нею був Сергій.

-Вибач, що все так вийшло, можеш робити, що хочеш, – сказав він другу. – Але я не відступлю. Більше життя я люблю Вероніку і нікому її ніколи не віддам! Вона зі мною як королева житиме, ні в чому не потребуватиме. Готовий сьогодні ж засватати!

Тяжко зітхнув Юрій, але зрозумів, що чого бути – того не оминути.

У слова Сергія він повірив, щось як скаже, то завжди по його виходило.

Та й доньці суперечити марно було, скільки вони з матір’ю з нею не розмовляли, умовляючи забути про Сергія, вона все одно їх не слухала.

Так і видав Юрій свою дочку за найкращого друга. І став йому тестем! І таке буває!

Колишній дружині і дітям Сергій допомагав, не забував про них. Але до Вероніки, як і обіцяв, він ставився, як до королеви.

А вона йому двох дітей народила.

Так і живуть вони разом уже багато років, синів виростили, поставили на ноги. Сергій посивів, а Вероніка ще красуня, але любить його. І до кінця його життя обіцяє любити!

Вам також має сподобатись...

Світлани була на обіді, тому вирішила подзвонити своїй матері. – Мамо, ти зараз удома? – запитала вона в слухавку. – Так, ти ж знаєш, що я зараз у відпустці, – відповіла мати. – Ти тільки нікуди не йди, мій директор хоче познайомитися з тобою! – А навіщо? – ахнула Наталя Петрівна. – Мамо, я сама не знаю! Мені здається, він закохався в мене. Ми скоро будемо… – Мамо! – гукнула Світлана з порога. – У нас гості! Наталя Петрівна вийшла в коридор. Вона глянула на директора і застигла від несподіванки. – О, Господи! Цього не може бути, – тільки й сказала вона

Марина зайшла до своєї сусідки Раїси Федорівни. – О, Боже, Маринко та ти ж заслабла! – ахнула та, глянувши на Марину. Невдовзі дівчина попила гаряченького чаю, і задрімала на дивані в сусідки. Прокинулася вона від голосів у коридорі. – У мене Маринка, сусідка, заслабла вона, – казала комусь Раїса Федорівна. Сусідці відповів якийсь чоловічий голос, і Марина встала з дивана. Незручно ж, розляглася тут слаба в чужій квартирі, а он гості прийшли! В кімнату зайшла Раїса Федорівна. – Прокинулася вже? – запитала вона. І тут двері в кімнату відкрилися, й Марина не повірила своїм очам

Віктор та Олена одружилися, зняли квартиру, і сьогодні прокинулися в одному ліжку. – Я дещо згадала, – раптом сказала Олена. Сьогодні у моєї подруги день народження. – То ми йдемо у гості? – зрадів Віктор. – В які ще гості? – Олена з подивом подивилася на чоловіка. – Сьогодні я йду в ресторан. – Ми йдемо! – поправив Віктор. – Ні, любий, я йду. Без тебе. І хочу попередити, що я можу бути там до самого ранку, бо ж там будуть гарні чоловіки! – пояснила дружина. – Що? Які ще чоловіки? – Віктор здивовано дивився на Олену, не розуміючи, що відбувається

Раїса поховала чоловіка Романа десять років тому… Її доньки вже дорослі були. Леся і Ніна жили своїми сім’ями, але матір не залишали, підтримували. Перші роки важко було, адже жила Раїса зі своїм Романом добре. Він її любив, слово поганого за життя не сказав… А тут покликала її подруга в гості. Там Рая й зустріла Степана. Сама не помітила, що закохалася, як дівчисько! Спочатку соромно було, від дочок приховувала зустрічі. Але Степан наполегливий був. Вирішили вони жити разом. Прийшла Раїса розповісти про своє щастя донькам, як тут почалося несподіване