Про кохання

Дмитро зі своєю дружиною Катериною сиділи на лавці біля кабінету і чекали своєї черги. – Ну що, ти готова? – єхидно посміхнувся до дружини Дмитро. – Добре подумала, бо назад вороття вже не буде? – Не переживай, – награно посміхнулась Катерина. – Все я ще краще за тебе обміркувала! Нарешті підійшла їх черга і вони зайшли в кабінет. – Яка причина розлучення? – запитала юристка й уважно подивилася на Дмитра і Катерину. Аж раптом Дмитро взяв пакет і дістав з нього ігристе! Всі обернулись на нього, не розуміючи, що відбувається

Дмитро зі своєю дружиною Катериною сиділи на лавці біля кабінету і чекали своєї черги.

– Ну що, ти готова? – єхидно посміхнувся до дружини Дмитро. – Добре подумала, бо назад вороття вже не буде?

– Не переживай, – награно посміхнулась Катерина. – Все я ще краще за тебе обміркувала!

Нарешті підійшла їх черга і вони зайшли в кабінет.

– Яка причина розлучення? – запитала юристка й уважно подивилася на Дмитра і Катерину.

Вона приготувалася почути традиційне: «Не зійшлися характерами».

Аж раптом Дмитро взяв пакет і дістав з нього ігристе!

Всі обернулись на нього, не розуміючи, що відбувається.

– Що ви собі дозволяєте?! – ахнула юристка.

– Тихіше! – сказав Дмитро. – Я розлучаюся перший раз у житті і хочу це відсвяткувати…

Полетів корок… Катерина, поки ще не колишня дружина, нервово засміялася.

Натомість пояснили – у вас двоє дітей, так, що подумайте.

Якщо не передумаєте, то приходьте в суд, тільки вже без ігристого.

Дмитро і Катерина поїхали додому. Ну, а куди ж іще? У паспорті – штамп і спільна адреса проживання, а ще, найголовніше, нажите за вісім років – Сашко і Наталка.

Вирішили вони дітей не засмучувати і не говорити їм поки, що тато і мама майже вільні один від одного люди…

Почалися всілякі незручні ситуації. Дмитро почав спати окремо. Дочка одразу запитала:

– Тату, а чого ти в залі спати ліг?

– Заслаб я, доню, переживаю за маму…

Потім дочка пішла до мами:

– Давай татові малиновий чай заваримо, бабуся казала, що він кращий за пігулки в сто разів?! – наївно запропонувала вона.

Катерина допомогла заварити дочці чай для батька. Потім, намагаючись бути непомітною, зворушена підглядала з-за кута за «лікуванням»…

Дмитро на роботу вставав раніше. До поїздки до юристки Катерина вставала заздалегідь – треба ж коханого чоловіка нагодувати.

Тепер вона спала. Майже колишній чоловік почав готувати сніданок сам.

Але якось дико готувати для себе одного, тож він розраховував на дітей і «сусідку-дружину».

У ролі чоловіка він міг вимагати вечерю і випрасувану сорочку. Тепер треба було попросити й подякувати…

– Дякую, люба, – казав Дмитро. – А можна мені запросити тебе в кафе?

– Так, у середу ввечері я вільна, – несподівано для себе погодилась Катя.

Час, який їм дали на «подумати» спрацював! У будинку знову закрутилося сімейне життя. І ось уже після роботи чути чоловічий голос:

– Що там є їсти, Катю?! Втомився я!

Дмитро знову відчув: все, моя, нікуди не дінеться.

Одним словом, все пішло по-старому. Просто, буденно без ніякої романтики. Ішло, ішло і знову прийшло до розлучення!

Виплакавши всі сльози надії ще до першої невдалої спроби розлучитися, Катерина була налаштована рішуче:

– Усе, з мене вистачить! – заявила вона. – Ми все правильно тоді вирішили! Нічого не змінилося! Навіщо ми живемо разом? Діти? Вони вже великі!

І оголосила:

– Діти! Ми з вашим батьком розлучаємося!

На цей раз все було по-справжньому, розлучилися офіційно. Син і дочка залишилися з мамою, а Дмитро пішов. Катерина наполягла.

Щоб бачитися з дітьми, він винайняв квартиру в будинку через дорогу. Возив їх до школи вранці. На канікули – до бабусі, влітку – на море.

Катерина, тим часом, відкрила свою справу, набрала клієнтів і з головою поринула у роботу. Вона мала хорошу освіту бухгалтерки.

– Ось у чому була моя помилка! – думала вона. – Я надто багато часу віддавала сім’ї. А тепер, коли діти підросли і колишній чоловік взяв на себе частину обов’язків по догляду за ними, я почуваюся вільною!

Квартири поряд, діти бігали туди-сюди, а потім почалося:

– Мамо, тато хоче, щоб ми всі разом поїхали на пікнік. Така погода хороша, будь ласка! Ну, мамо!

І як їм відмовити? Пікнік, аквапарк, потім Карпати на тиждень…

А потім Дмитро одного разу залишився ночувати… Потім ще раз…

– Катю, скажи, а навіщо я витрачаю гроші на орендовану квартиру? – нарешті, через якийсь час, запитав він.

І почали вони жити знову разом. Розписалися! Такі випробування пройшли – разом важко, нарізно ще гірше…

І знову на тобі! Через три роки туга така вже найшла, претензій накопичилося в них, один до одного знову…

На цей раз пішла Катя… Бізнес у неї йшов чудово, вона купила собі квартиру, подала на розлучення і пішла.

Діти два тижні жили з нею, два тижні з батьком. Колишні чоловік і дружина не бачилося, не розмовляли, повний ігнор, одним словом.

Декілька місяців вони спілкувалися виключно через дітей – а батько передав, а мама сказала…

А потім був день народження Сашка. Стіл, повітряні кульки, свічки…

Дмитро прийшов з букетом троянд – для Каті. Одягнений з голочки, за останнім словом моди, навіть від ігристого відмовився…

…Новий медовий місяць у Дмитра і Каті був таким чарівним, як ніколи. Вони поїхали у Венецію.

– А як ви хотіли?! – сміялася Катя. – Я ж тепер наречена з посагом!

Дмитро запропонував розписатися. В третій раз!

Але тут уже Катерина була проти. Вона остаточно зрозуміла – у ролі нареченого Дмитро прекрасний, а як чоловік – ну зовсім нестерпний.

І він не один такий. Майже всі ми такі.

Недарма ж кажуть, що справжнє кохання, це не те, що витримує роки розлуки, а те, що витримує роки близькості…

Вам також має сподобатись...

Олег з дружиною Поліною та її сестрою Тетяною приїхали на поїзд заздалегідь. Вони зібралися на відпочинок. У купе Олег прибрав під сидіння валізи. Всі переодяглися. – Добре б на четверте місце ніхто не прийшов, пам’ятаєш, як ми колись їхали в купе вдвох? – запитала Поліна чоловіка. – І не кажи, класно було! – підтримав дружину Олег. Але сам непомітно і якось тривожно подивився на годинник. А потім взагалі чогось вийшов у коридор… Таня теж вийшла і дивилася, як метушаться люди на платформі. Раптом повз вікно пробіг якийсь скуйовджений хлопець. Олег глянув на нього, загадково зітхнув і поспішив у купе

Софія трохи почекала біля паркану і тільки потім постукала в двері тітки Марії. – Заходьте! – почула вона і зайшла в хату. – Софійко, привіт! А я бачиш, заслабла… – Тітко Марія, вам бабуся бульйон передала. – Ой, дякую вам, мої любі! Раптом гримнули двері в сінях і в хату зайшов Віктор з глечиком молока. Щойно побачивши Софію, він чомусь густо почервонів

Олег був єдиним сином заможних батьків. Його батько мав свій продуктовий магазин. Мати Олега, Ганна Сергіївна, завідувала бухгалтерією. Батьки раділи, що син поряд з ними. – Треба Олежику нашому гідну наречену підшукати, – якось затурбувалася Ганна Сергіївна. – Та постривай ти! – махнув рукою батько. – Не поспішай… Він як впрягся в роботу, так ще й не гуляв до пуття! Дівок мало бачив. А ти його вже одружуєш… Ганна Сергіївна послухала тоді чоловіка. Та невдовзі сталося несподіване

Анатолій поїхав у чергове відрядження. Чоловік приїхав, заселився в готелі, повечеряв. – Алло, я заїхав. Все добре, – подзвонивши дружині з холу готелю сказав він, і пішов у номер спати. Наступного дня Анатолій прокинувся рано, прийняв душ і почав збиратися на конференцію. Чоловік дістав із сумки сорочку, яку з любов’ю поклала йому дружина. Анатолій одягнув її, як раптом помітив, що в нагрудній кишені щось є. Він акуратно дістав з кишені маленький, акуратно складений аркуш паперу, прочитав його і застиг від несподіванки