Про кохання

Анатолій поїхав у чергове відрядження. Чоловік приїхав, заселився в готелі, повечеряв. – Алло, я заїхав. Все добре, – подзвонивши дружині з холу готелю сказав він, і пішов у номер спати. Наступного дня Анатолій прокинувся рано, прийняв душ і почав збиратися на конференцію. Чоловік дістав із сумки сорочку, яку з любов’ю поклала йому дружина. Анатолій одягнув її, як раптом помітив, що в нагрудній кишені щось є. Він акуратно дістав з кишені маленький, акуратно складений аркуш паперу, прочитав його і застиг від несподіванки

Алла, як завжди, бездоганно одягнена і причесана, зупинилася біля жінок на лавці біля під’їзду.

– Добридень, – сказала вона.

– Доброго дня, вітаю, – відповіли безладним квартетом. – А де Данилович?

– Зараз вийде, зачекаю на свіжому повітрі.

За хвилину спустився чоловік Алли, Анатолій Данилович, привітався і, взявши дружину під руку, попрямував у бік супермаркету.

– Гарна пара, – сказала одна із жінок на лавці. – Ось тільки здають вже обоє.

– Що ти хотіла, 55 років разом – це серйозно. А вони як були солодкою парочкою, так і залишилися, – замріяно промовила друга жінка. – Рідко кому таке кохання випадає.

Це подружжя у райцентрі завжди було на увазі. Він 25 років був головним редактором районної газети, вона майже 20 років очолювала дитячий садок, який сама ж відкривала.

Усюди бували тільки разом, ходили виключно під ручку, зараз — тим паче, бо чоловік має вже проблеми. Їх завжди сприймали як єдине ціле. Ось і зараз жінки насамперед поцікавилися, де чоловік. А нещодавно йому довелося вийти в місто без Алли, і перший же зустрічний спитав:

— А чому ви сьогодні один?

Свого часу Анатолій Данилович був найкрасивішим чоловіком у райцентрі. Жінки не просто звертали на нього увагу – навіть жартує дружина, залицялися, проте він завжди залишався вірним їй. У газеті вів колонку на теми моралі та відкрито засуджував зрадників. А ще всі роки, що вони разом, у нього в паспорті лежить фотографія дружини. І зараз вона там.

Кохання у них взаємне. Аллі завжди хотілося зробити чоловікові приємне – так з’явився її фірмовий секрет. Записочки для коханого. Виїжджав на сесію (навчався заочно), пакувала речі і в рушник засовувала листок зі словами «Доброго ранку!». Складала сорочку, а в неї клала записку: «Ми вже скучили!». Навіть тут, вдома, коли ходив з друзями в кафе, примудрялася вкласти в кишеню куртки записку: «Приємно відпочити!».

Начебто просто, а скільки позитивних емоцій для обох! Та що записочки, вона сама завжди викликала в нього лише захоплення. Добре одягалася та одягається. Досі не вийде з дому у спортивних штанах — як можна в такому вигляді?!

З постаттю Алла ніколи не мала проблем (у молодості була гімнасткою). Слідкує за харчуванням, робить гімнастику. Захопилася скандинавською ходьбою та своєю жіночою компанією нарізають кола на шкільному стадіоні.

На лавці біля під’їзду не сидить, ніколи. Але якщо є хвилинка, висаджує квіти на клумбах біля під’їзду або прополює. Захопилася соломоплетенням, виготовляє вироби із будь-якого підручного матеріалу.

А ще, дивуючи чоловіка-журналіста, почала писати вірші. Причому її надихає все, аж до звичайної травинки.

Вірші на ура сприймають колишні колеги, учасники творчих зустрічей. Якось читала їх зі сцени у санаторії і, як вона ж сама сміється, прокинулася знаменитою. Наступного дня  відпочиваючі просили дозволу переписати рядки.

У Алли з чоловіком троє дітей, п’ятеро онуків — чудові. І це не їхня суб’єктивна думка! Виховувати дітей допомагала свекруха, з якою прожили разом 35 років. Тим не менше, мама завжди знала, з ким дружать, де бувають, запрошувала друзів дітей до себе.

Діти відчували батьківську справедливість та турботу, звідси й віддача.

P.S – Пам’ятайте, що жіноча привабливість не має віку. Слідкуйте за собою! Знаходьте захоплення, заняття до душі, займайтеся творчістю. Так ви будете цікаві собі та іншим.

Зберігайте в сім’ї вірність і даруйте один одному приємні миті.

Вчіться поступатися – це не слабкість, а ознака сили.

Живіть радісно!

Вам також має сподобатись...

Марина з чоловіком Валерієм купили хату в селі. В перший день Марина вирішила сходити у сільський магазин. Раптом жінка побачила, що за вітриною голосно сваряться якісь дід із бабою… – Може, через якусь спірну ділянку землі такі пристрасті, чи що? – подумала Марина. Повертаючись додому, вона побачила ту саму бабусю, яка заходила у двір навпроти її будинку. – Ну й сусіди! – подумала Марина. Наступного дня Валерій, пішов шукати по селу теслю – він вирішив поставити у дворі стіл з лавками. Валерій повернувся швидко. Марина глянула з ким він прийшов і застигла від здивування

Микола прокинувся рано, насмажив млинців, зварив борщ. Зібрав гостинці і вирушив відвідати дружину. Ганна занедужала і вже кілька тижнів лежала в палаті. – Ну як ти, кохана? – усміхнувся Микола, зайшовши в палату. – Краще, але я відчуваю, не довго мені лишилося, – сумно промовила вона. – Не говори нісенітниць, – спробував змінити тему Микола. – Миколо, я винна перед тобою. І я повинна тобі відкрити одну таємницю. Скільки мені ще лишилось…, – раптом почала Ганна. – Ти про що? – здивувався чоловік. – Не зупиняй, послухай, – сказала Ганна і все розповіла чоловіку. Микола вислухав дружину і застиг від почутого

Алла йшла додому і думала, що їй купити з нового одягу. Вона була запрошена на день народження в ресторан. Тут вона зупинилася біля перукарні. Алла відкрила двері і зайшла в салон. – Що бажаєте, стрижку, чи фарбування? – запитала її молода майстриня. – Та я ще не знаю точно, що хочу, – засоромилася Алла. – Але з хвостиком вже точно не варто, щоб було… Вона сіла у крісло, і майстриня почала пропонувати їй різні зачіски. Раптом у перукарню зайшов якийсь чоловік і сів у сусідньому кріслі. Алла глянула на нього і застигла від несподіванки

Марина залишила свого синочка в бабусі й пішла в торговий центр. Через пару днів у них із чоловіком Славком мала бути річниця – десять років шлюбу. Марина довго розглядала запонки, і нарешті купила гарні, з блакитним камінцем. – Якраз під колір його очей, – задоволено подумала Марина. Вона йшла по торговому центру повз інші відділи. В обід біля прилавків було галасливо й багатолюдно. Марина якраз ішла повз відділ жіночого одягу. Вона не збиралася туди заходити, але за звичкою глянула на вітрини і ледь не скрикнула від того, що вона там раптом побачила