Про кохання

Анатолій поїхав у чергове відрядження. Чоловік приїхав, заселився в готелі, повечеряв. – Алло, я заїхав. Все добре, – подзвонивши дружині з холу готелю сказав він, і пішов у номер спати. Наступного дня Анатолій прокинувся рано, прийняв душ і почав збиратися на конференцію. Чоловік дістав із сумки сорочку, яку з любов’ю поклала йому дружина. Анатолій одягнув її, як раптом помітив, що в нагрудній кишені щось є. Він акуратно дістав з кишені маленький, акуратно складений аркуш паперу, прочитав його і застиг від несподіванки

Алла, як завжди, бездоганно одягнена і причесана, зупинилася біля жінок на лавці біля під’їзду.

– Добридень, – сказала вона.

– Доброго дня, вітаю, – відповіли безладним квартетом. – А де Данилович?

– Зараз вийде, зачекаю на свіжому повітрі.

За хвилину спустився чоловік Алли, Анатолій Данилович, привітався і, взявши дружину під руку, попрямував у бік супермаркету.

– Гарна пара, – сказала одна із жінок на лавці. – Ось тільки здають вже обоє.

– Що ти хотіла, 55 років разом – це серйозно. А вони як були солодкою парочкою, так і залишилися, – замріяно промовила друга жінка. – Рідко кому таке кохання випадає.

Це подружжя у райцентрі завжди було на увазі. Він 25 років був головним редактором районної газети, вона майже 20 років очолювала дитячий садок, який сама ж відкривала.

Усюди бували тільки разом, ходили виключно під ручку, зараз — тим паче, бо чоловік має вже проблеми. Їх завжди сприймали як єдине ціле. Ось і зараз жінки насамперед поцікавилися, де чоловік. А нещодавно йому довелося вийти в місто без Алли, і перший же зустрічний спитав:

— А чому ви сьогодні один?

Свого часу Анатолій Данилович був найкрасивішим чоловіком у райцентрі. Жінки не просто звертали на нього увагу – навіть жартує дружина, залицялися, проте він завжди залишався вірним їй. У газеті вів колонку на теми моралі та відкрито засуджував зрадників. А ще всі роки, що вони разом, у нього в паспорті лежить фотографія дружини. І зараз вона там.

Кохання у них взаємне. Аллі завжди хотілося зробити чоловікові приємне – так з’явився її фірмовий секрет. Записочки для коханого. Виїжджав на сесію (навчався заочно), пакувала речі і в рушник засовувала листок зі словами «Доброго ранку!». Складала сорочку, а в неї клала записку: «Ми вже скучили!». Навіть тут, вдома, коли ходив з друзями в кафе, примудрялася вкласти в кишеню куртки записку: «Приємно відпочити!».

Начебто просто, а скільки позитивних емоцій для обох! Та що записочки, вона сама завжди викликала в нього лише захоплення. Добре одягалася та одягається. Досі не вийде з дому у спортивних штанах — як можна в такому вигляді?!

З постаттю Алла ніколи не мала проблем (у молодості була гімнасткою). Слідкує за харчуванням, робить гімнастику. Захопилася скандинавською ходьбою та своєю жіночою компанією нарізають кола на шкільному стадіоні.

На лавці біля під’їзду не сидить, ніколи. Але якщо є хвилинка, висаджує квіти на клумбах біля під’їзду або прополює. Захопилася соломоплетенням, виготовляє вироби із будь-якого підручного матеріалу.

А ще, дивуючи чоловіка-журналіста, почала писати вірші. Причому її надихає все, аж до звичайної травинки.

Вірші на ура сприймають колишні колеги, учасники творчих зустрічей. Якось читала їх зі сцени у санаторії і, як вона ж сама сміється, прокинулася знаменитою. Наступного дня  відпочиваючі просили дозволу переписати рядки.

У Алли з чоловіком троє дітей, п’ятеро онуків — чудові. І це не їхня суб’єктивна думка! Виховувати дітей допомагала свекруха, з якою прожили разом 35 років. Тим не менше, мама завжди знала, з ким дружать, де бувають, запрошувала друзів дітей до себе.

Діти відчували батьківську справедливість та турботу, звідси й віддача.

P.S – Пам’ятайте, що жіноча привабливість не має віку. Слідкуйте за собою! Знаходьте захоплення, заняття до душі, займайтеся творчістю. Так ви будете цікаві собі та іншим.

Зберігайте в сім’ї вірність і даруйте один одному приємні миті.

Вчіться поступатися – це не слабкість, а ознака сили.

Живіть радісно!

Вам також має сподобатись...

Ірина допомогла матері зробити генеральне прибирання в квартирі. Вони випрали штори, купили нові тюлі… Ірина мила вікно на кухні, коли пролунав нерішучий дзвінок у двері. – Мамо, я відкрию! – гукнула дівчина. Вони витерла руки і пішла в коридор. Ірина відкрила двері й остовпіла від несподіванки. На порозі стояли батьки її коханого Миколи! – Що з ним сталося?! – ахнула Ірина, передчуваючи недобре. Батько Миколи якось дивно глянув на Ірину. – Іринко, не знаю, як тобі й сказати, – раптом почав він. – Микола нас про дещо попросив… Ірина стояла і не розуміла, що відбувається

Ігор приїхав із заробітків і одразу пішов до своєї коханої Олени. Він подзвонив у двері, але ніхто не відкривав… Раптом відкрилися двері сусідки, Ганни Петрівни. Бабуся оглянула Ігоря. – Ігорчику, ти?! – сплеснула руками вона. – Прийшов таки! Точно, як вона й казала… – Хто казав, Олена?! – запитав Ігор. – Так, Олена, – відповіла сусідка. – Вона поїхала і просила передати тобі листа. Ганна Петрівна винесла невеликий конверт. – Ти заходь, сідай у кімнаті, прочитай, – сказала жінка. – Дякую, – сказав Ігор. Він зайшов у кімнату й розкрив конверт. Ігор швидко прочитав написане й застиг з листом у руках

Іван Григорович довго стояв біля під’їзду свого будинку, когось вичікуючи. Нарешті, він побачив сусідку з п’ятого поверху. Він зрадів, і коли вона проходила повз, випростав спину й бадьоро привітався: – Привіт, Василівно! – Здрастуйте, – похмуро відповіла жінка і пішла далі. – Та, постривай, Василівно! – Іван підбіг до жінки. – Я тобі хочу дещо сказати. Чоловік якось ніяково замʼявся і нарешті заявив: – А приходь-но ти сьогодні, Василівно, на сьому вечора в парк… – Що-що? – здивувалась сусідка. Іван Григорович дістав з кишені якийсь жовтий папірець. Жінка здивовано розглядала його нічого не розуміючи

Павло повертався з роботи додому. За звичкою він глянув на своє вікно і застиг. На вікні були нові штори. – Що це ще таке?! – подумав він. – Помилився, мабуть. Він знову придивився. Ось його вікно, і на ньому нові штори. Перестрибуючи через дві сходинки, Павло добіг до квартири і відкрив двері. У кімнаті було прибрано й чисто. Вітерець легенько погойдував нові штори. Стіл був застелений чистою скатертиною. Павло оторопів