-У вас знову бардак у коридорі, як завжди, – сказала Алла Андріївна якось торжествуюче і весело замість вітання. «Починається,” – подумала Аліна, побачивши свекруху, і …
Весь тиждень Ніна готувалася до Великодня. Квартиру вимила до блиску, пасок напекла… А вже яєць нафарбувала! І звичайних, і в лушпинні цибулі, і з чаєм каркаде! І ось настала Страсна субота. Ніна почала збиратися в церкву, щоб освятити все, що приготувала до свята… Вона вбралася в нове біле пальто, взяла яскравий шарфик і вирушила до церкви. Ніна вийшла на зупинці і пішла по тротуару до церкви… До храму, окрім неї йшло багато людей. Раптом Ніна обернулася і застигла від побаченого. – Боже, та хто це такий? – тільки й подумала вона
Весь тиждень Ніна готувалася до Великодня. Квартиру вимила до блиску, пасок напекла. А вже яєць нафарбувала! І традиційних, і в лушпиння цибулі, і хитромудрих – …
Наталя готувала вечерю, коли у двері постукали. – Ви Наталя? – сказала якась незнайомка. – Так, а ви хто? – запитала Наталя. – Я коханка вашого чоловіка, – раптом сказала жінка. – Олега? – перепитала Наталя. – Олежика, – поправила її гостя. – І ви з моїм чоловіком кохаєте один одного? А я заважаю вашому щастю? – єхидно сказала Наталя. – Що він Вам наговорив? Що діти у нас маленькі, і він не може покинути їх? – Ні… Він сказав, що потрібно почекати, поки… поки вашого батька не стане…, – раптом сказала гостя. Наталка застигла почувши таке, жінка не розуміла до чого тут її батько
Наталя готувала вечерю, коли хтось постукав у двері. – Дивно, у нас дзвінок є, і всі знайомі про це знають, – подумала жінка, відчиняючи двері. …
Вероніка насмажила котлеток, зварила картоплю і сіла на кухні чекати свого чоловіка Миколу. Невдовзі в коридорі почувся шурхіт і на порозі зʼявився Микола. – О, а чого ти тут сидиш сама? – здивувався він. – Вечерю хоч приготувала? А то і так нічого не робиш цілими днями. – І тобі привіт, – сказала Вероніка. – Я зварила картоплю і котлетки посмажила… – А салат?! – запитав Микола. – Хіба ти не знаєш, що я хотів салат? – Нема салату! – відповіла Вероніка. – Ти краще скажи мені, що це таке? Вероніка поклала перед Миколою якийсь папірець. Микола очі витріщив від побаченого
Вероніка жила з батьками і була щасливою. От тільки її мама вже хотіла бавити онуків, а дочка все не поспішала заміж. Були в неї хлопці, …
Ольга відкрила двері своїм ключем. Вона зайшла на кухню і поставила важкі сумки з продуктами на стіл. Ольга жила з бабусею, Зінаїдою Федорівною. Сьогодні дівчина вирішила приготувати смачну вечерю, бо мала сказати старенькій дещо важливе… Увечері, зібравшись із духом, Ольга сказала нерішуче: – Бабусю, я хочу тобі дещо сказати… – Ну що там у тебе трапилося? – роздратовано запитала Зінаїда Федорівна. – Давай кажи! – Ти ж знаєш мою подругу Вероніку? – запитала Ольга. – Вона поїхала в інше місто. Працює. Живуть вони в гуртожитку… – Хто це «вони»? – здивовано запитала бабуся. Вона не розуміла, що відбувається
Ольга відкрила двері своїм ключем, зайшла на кухню і втомлено поставила повні сумки на кухонний стіл. І тут одразу ж пролунав незадоволений голос бабусі: – …
Федір прокинувся рано, але вставати не поспішав. Неділя, вихідний, можна й поніжитися в ліжку… – Федоре, ти чого лежиш?! – гукнула його з кухні дружина Ольга. – Нас батьки чекають! – Ольго, я не зрозумів, які ще батьки? – здивовано запитав чоловік. – Мої! – ахнула Ольга. – Твої тесть із тещею. Я ж учора тобі казала, що поїдемо до них на Великдень. Ти погодився. Щось змінилося, чи що? – Ох змінилося, Олечко… Я до твоїх батьків сьогодні їхати не буду! – Так, а що ж там таке сталося?! – Ольга дивилася на чоловіка і не розуміла, що відбувається
Федір прокинувся рано, але вставати не поспішав. Неділя, вихідний день, можна й поніжитися в ліжку… – Федоре, ти чого лежиш?! – гукнула йому з кухні …
На кухні чувся звук чашок і ложок. – Видно, бабуся Оля вже встала, – подумала Марійка. Аромат випічки розбудив її. – Сьогодні ж Світле Воскресіння! Видно це бабуся Оля спекла паску з родзинками! – вирішила Марійка. Вона відкинула ковдру і розплющила очі. – Господи Ісусе, та як же це я таке собі понавигадували?! – Марія Михайлівна присіла на ліжку. – Давно бабусі моєї нема вже… Насниться ж… Марія Михайлівна тихенько пройшла на кухню. Вона привідкрила двері і застигла на порозі. – Господи, хто це сюди приніс?! – ахнула жінка нічого не розуміючи
На кухні стукали чашки, гриміли ложки, видно, бабуся вже встала. Яскраві промінчики сонця пробралися між зрушеними шторами і заграли відблисками. Медово – ванільний, солодкий аромат …
Роман тільки-но досмажив коржики, як у двері хтось постукав. – Ліза, сестричка, у садку, – здивувався він. – Тато на роботі. Гості до нас не ходять… Хто це може бути? Роман швидко вимив руки, витер кухонним рушником, і побіг відкривати. За дверима стояла незнайома жінка. – Привіт, ти, мабуть, Ромчик? – з порога запитала вона і посміхнулася. Роману її посмішка здалася знайомою… – Так, Ромчик, – сказав хлопець. – А ви хто така? І звідки ви знаєте моє імʼя? – Ох, Ромчику, так в житті все складно… – пробурмотіла незнайомка. – Та хто ви така?! – Роман не розумів, що відбувається
Ромчик дивиться на сестричку і йому було шкода її до сліз. Йому і себе було шкода, але її все ж таки більше, напевно тому, що …
Лариса приїхала до своєї подруги у гості, постукала у двері. Тетяна довго не відкривала, а коли відкрила то Лариса побачила, що подруга дуже засмучена. – Щось сталося? – захвилювалася Лариса. – Та так…спогади наринули, – усміхнулася Тетяна. – Заходь, будемо чай пити. Лариса з Тетяною зайшли на кухню. Раптом Лариса побачила на столі купу фотографій, які Тетяна розглядала до приходу подруги. Погляд Лариси зупинився на одному з фото, жінка придивилася до нього і застигла на місці. – Цього не може бути! – тільки й подумала вона
– Ларисо, добре, що ти зайшла. Саме до чаю! – Тетяна гостинно відчинила двері. – Адже хотіла тобі подзвонити. Я вчора у торговий центр заскочила, …
– Фух! – Валентина важко опустилася на табуретку і витерла з чола піт. – Залишилося в шафі речі поскладати, почепити фіранки і можна фарбувати крашанки! Валя часто розмовляла сама з собою, особливо зараз, коли лишилася зовсім одна. Жінка посиділа декілька хвилин і вирушила в кімнату, наводити порядок у шафі. Валя вийняла всі речі і взялася витирати пил. Раптом на самій верхній поличці шафи вона щось відчула під рукою. – А це ще що? – жінка стала на табуретку і побачила на полиці якісь листи. Валя глянула на них і застигла на місці
– Фух! — Валентина сіла на табурет і витерла з чола піт. – Фіранки почепити, залишилося підлогу протерти і можна фарбувати крашанки. Валентина часто розмовляла …