Життєві історії

Світлана повернулася додому раніше і вирішила приготувати романтичну вечерю для Віктора. Жінка запекла курочку, приготувала улюблений салат чоловіка, накрила стіл. До повернення Віктора залишалося менше години. Раптом у двері подзвонили. Стаілана відчинила і побачила на порозі молоду жінку. – Вибачте, а ви до кого? – запитала Світлана незнайомку. – А Віктор Сергійович вдома? – запитала гостя. – Зараз має повернутися з роботи. А ви по якій справі? – Світлана відчула щось недобре. – Взагалі, то я дружина Віктора Сергійовича, – заявила незнайомка. – Дівчино, ви про що? Яка дружина?! – Світлана здивовано дивилася на «гостю», не розуміючи, що відбувається

Віктор вирішив одружитися, коли йому вже було за тридцять. На той час він твердо встав на ноги. Своя квартира, своя машина та високооплачувана посада. Христина, дівчина, якій він зробив пропозицію, щойно з’явилася в офісі компанії після закінчення університету.

Збоку було помітно, що це зовсім непідходяща пара, аж надто різними вони були. Віктор – серйозна, відповідальна людина. Христина, яка з горем навпіл закінчила університет, не ставила за мету присвячувати життя роботі. Їй ні до чого були трудові успіхи. “Головне, – міркувала вона – вдало вийти заміж”. І, хоча Віктор був не такого вже високого польоту птах (лише начальник відділу), зате з перспективою кар’єрного зростання.

Коли Христина відповіла Віктору згодою на його пропозицію, то він відчув себе найщасливішою людиною на світі. А ось Христина, усвідомивши, з яким захопленням дивиться на неї чоловік, зробила висновок, що з нього можна отримати все, що вона хоче. І невдовзі вона заявила Віктору, що робота в офісі її зовсім не цікавить.

Віктор не заперечував проти відходу дружини з роботи. У той час він сподівався, що у них у сім’ї незабаром з’явиться поповнення, і Христина присвятить себе цілком домівці. Але тільки вона не поспішала з народженням дітей. Тепер у неї з’явилися кишенькові гроші, на які вона могла розважатися.

Віктору доводилося часто затримуватися на роботі. Та й у вихідні начальство про нього не забувало. Тож у себе вдома Віктор був рідкісним гостем. Але, схоже, такий порядок роботи чоловіка цілком влаштовував Христину. Незабаром у Христини з’явилося багато подруг друзів, з якими вона проводила весь свій вільний час.

У компанії, де авідпочивала Христина, її поважали. Ну, по-перше, за те, що вона завжди мала гроші, а по-друге, за її дотепність.

Якось Христина вирушила на кастинг, де набирали масовку для зйомок фільму. Режисер цього фільму відразу помітив її і спочатку запропонував їй роль другого плану. Так почалася її кар’єра у кіномистецтві. Зі своєю першою роллю Христина, за словами режисера, впоралася чудово. І після цього він пообіцяв їй участь у наступній картині.

Режисер був одруженою людиною, але розлучення, за його словами, було справою часу. Незабаром Христина вирушила разом із ним на зйомки нового фільму. Тепер вона вже не сумнівалася, що їй уготовано долю зірки екрану. Тому перед від’їздом вона повідомила свого чоловіка, що йде від нього.

Для Віктора це було справжньою несподіванкою. Він чомусь вірив у щирість їхніх стосунків. Коли настав термін чергової відпустки, то Віктор вирішив відвідати свою матір, яка проживала у селі. Віктор і там, перебуваючи у відпустці, не сидів склавши руки. Він підремонтував дах будинку. Поправив паркан і переробив ще багато справ.

А одного разу, прямуючи до колодязя за водою, він зустрів там, біля криниці свою колишню однокласницю Світлану. Колись Віктор намагався залицятися до неї. Так вже склалася доля Світлани, що в той час, коли вона закінчила школу, злягла її мати. Майже вся молодь поїхала із села, а дівчина залишитися там. Працювала вона на місцевій фермі, де була важка праця та мізерна зарплатня.

Мати Світлани пішла в інший світ кілька років тому, а ось Світлана так і залишилася в рідному селі. Віктор зі Світланою мав багато спільних тем. І за першою зустріччю були наступні. Спілкуючись із дівчиною, Віктор раптом зробив висновок, що ось вона та єдина, яку йому послано долею.

Наближався час від’їзду. І Віктор запропонував Світлані вирушити до міста разом із ним. Хоча Віктор перебував поки що в офіційному шлюбі з Христиною, але по суті він вважав себе вільною людиною. І, будучи невпевненим у тому, що Світлана прийме його пропозицію, вирішив поки що нічого їй не говорити про своє минуле життя. Світлана несподівано прийняла пропозицію Віктора, адже для неї це також був шанс розпочати нове життя.

Незабаром між ними виникло справжнє кохання. Віктор подав заяву на розлучення з Христиною і з нетерпінням чекав на той день, коли він зможе зробити пропозицію Світлані. Але одного разу, коли Світлана готувала вечерю на порозі квартири Віктору з’явилася Христина.

– Вибачте, а ви до кого? – Запитала Світлана незнайому їй жінку.

– Взагалі, то я дружина Віктора Сергійовича.

– Але хіба він одружений? – Здивувалася Світлана.

– Може вам паспорт показати? – Усміхнулася Христина.

Після цих слів Світлана швидко зібрала речі та вирушила на вокзал. Коли вона йшла до залізничних кас по її щоках стікали сльози. Такого вчинку від Віктора вона не чекала.

Коли Віктор повернувся додому і не виявив там Світлани, то зажадав пояснень від Христини.

– Любий, давай забудемо це непорозуміння. Так і бути, я прощаю тобі цю інтрижку. Адже ми любимо одне одного.

– Пішла геть, – вигукнув до неї Віктор.

Відразу після розлучення Віктор вирушив у рідне село.

Йому було дуже складно вкотре отримати прихильність Світлани. Але на цей раз йому допомогло свідоцтво про розлучення. І коли Віктор, ставши на коліно, простяг Світлані заповітну обручку, вона відповіла згодою.

Вам також має сподобатись...

– Ось, Маринко, старалася, вибирала, щоб тебе порадувати! – сказала посміхаючись мати. Вона простягла доньці важкий пакунок, у якому щось дзенькнуло. – Що це? – запитала Марина. – Та ти відкривай швидше, сама побачиш! – поквапила мати. Марина поставила згорток на стіл і почала розвʼязувати численні стрічки. – Маринко, акуратніше з упаковкою, – сказала мати. – Папір гарний, можна буде ще щось загорнути! Марина стрималася, щоб не обуритися… Вона нарешті відкрила свій подарунок на день народження й ахнула. – Що це таке? – тихо запитала вона, і взялася за голову від побаченого

Ніна Олександрівна дуже заслабла. – Вам треба в лікарню, – стурбовано сказала їй сусідка Ліза. – Лізонько, послухай мене, – прошепотіла Ніна Олександрівна. – Підійди до комоду, там у мене скринька дерев’яна стоїть. Візьми її. Мене не стане, а там всяке знайдеш… Жінка заплющила очі. А Ліза поспішила до телефону і викликала швидку. Ніну Олександрівну забрали у місто. Ліза повернулася додому, пішла в хату до Ніни Олександрівни і відкрила комод. Там вона знайшла між рушниками невелику дерев’яну скриньку. Відкривши її, Ліза застигла від здивування

Віра забрала доньку з танців і вони вирушили додому. Дорогою додому вони зайшли в магазин. Потрібно було купити продукти, та й Марійка просила чогось смачного. – Мамо, можна цю шоколадку? – спитала донька. – Бери. І візьми братові щось, – попросила Віра. Марійка радісно побігла вибирала собі солодощі і ті, які підійдуть маленькому братику. А Віра зайнялася іншими покупками. – Вірочка? – раптом почула жінка голос у себе за спиною. Віра обернулася, побачила перед собою жінку,  якийсь час намагалася згадати, хто це, а коли згадала, то…застигла на місці

Віка з своєю подругою Ларисою сиділи в кафе та пили каву. – Віка, вибач, що говорю це, але Сергій тобі зраджує, –  несподівано сказала Лариса. – Звідки знаєш? – спокійно спитала Віка. – Сам мені сказав, – усміхнулася подруга. –  Тобі? – здивувалася Вікторія. – А що тебе дивує? Я твоя подруга. Отож і поділився, – пояснила Лариса. – Цікаво…, – якось байдуже простягла Вікторія. – І що, подробиці не запитаєш? – Лариса не очікувала, що Віка відреагує так мляво. – А були подробиці? – перепитала та. – Ще й які! – несподівано сказала Лариса і все розповіла подрузі. Віка вислухала її і застигла від почутого