Життєві історії

Вероніка чистила картоплю на борщ, як раптом пролунав телефонний дзвінок. Номер був невідомий. – Алло, Вероніка! – почула вона в слухавці жіночий голос. – Це Ольга, дружина вашого колишнього чоловіка! – Що вам треба? – сухо запитала Вероніка. – Як вам не соромно? – заявила Ольга. – Ви про що? – не зрозуміла Вероніка. – Ви що, чоловіка завели собі? Тільки розвелася, і вже іншого знайшла! – пояснила Ольга. – А вам яке діло? – здивувалася вона. – А я вам поясню, яке діло, – не витримала Оля, і все їй розповіла. Вероніка вислухала її, і аж застигла з телефоном у руках від почутого

– Алло, Вероніка, привіт. Прошу вас, заберіть назад свого чоловіка! Я вже не можу з ним жити!

Вероніка застигла з телефоном у руках. Ось це новини! Розлучниця дзвонить з таким проханням!

– Здрастуйте, Ольга! А чим вам мій чоловік не догодив? І півроку не минуло, як він, пішов від мене до вас!

– Ваш Роман просто нестерпний! То борщ йому з часниковими пампушками подавай, то якесь заливне. Раніше ми завжди додому їжу замовляли або в кафе ходили, і його все влаштовувало. А тут – не знаю, що на нього найшло.

Просить щодня чисту прасовану сорочку, а я йому прачка якась, цілодобово прасувати та прати. Я блогер, взагалі-то, мені відео знімати треба, а не сорочки гладити.

– Нехай Роман знайде хатню робітницю, адже гроші є.

– Та вже немає грошей, ви що. Ми на Мальдіви з’їздили, машину мені купили, та так, по дрібниці розійшлися. Зарплата в нього копійки, я більше заробляю, навіщо мені бідний чоловік, якому сорочки прасувати треба?

– Так і мені він не потрібний. Я насолоджуюся життям одна, ніяких борщів і сорочок, живу, сама для себе. Та й утримувати його я не збираюся. Тож, терпи та живи, сама обрала такого. Не здивуюсь, якщо він собі знайде ще когось, мене ж покинув, і тебе покине!

– Ха, порівняли, мене та себе! Від таких, як я не йдуть чоловіки! Я його виставляю, а він не йде, і що мені робити? Може ви якось вплинете?

– Ні, люба, якось сама! Додуматися ж, колишній дружині таке запропонувати!

Вероніка скинула дзвінок. Кому розкажи – не повірять! Адже ще півроку тому Вероніка дуже ображалася на розлучницю. Роман, закохався, каже, жити без неї не можу.

В інтернеті познайомилися, почали спілкуватись, потім зустрічатися. Він їй розповідав, що скоро в розкоші купатися буде, справу свою почати хоче. Зовні привабливий, от і повелася дівчина.

При розлученні чесно поділили майно, продали двокімнатну квартиру у центрі міста. Вероніка купила собі гарну однокімнатну квартиру, а Роман переїхав до Олі з грошима. І тепер грошей немає, розтратили все, жити ніде. Так йому і треба!

За кілька днів зателефонував і сам Рома.

-Вероніко … Вибач мені, га? Ця жінка ні на що не годиться! Цілими днями в телефоні зависає, а я сам готую, прибираю, перу. Ну, що це за дружина така? Хоч ми і не одружені з нею, але живемо разом, і всі функції дружини вона має виконувати повноцінно!

– Я виконувала, як ти називаєш, усі функції і що? Пішов до цієї дівчини. Тому що вона цікавіша, красивіша, стрункіша, і молодша, природно! Про що ж ти думав?

– Та відомо про що… Не тим місцем думав! Пристрасті вщухли, а борщу хочеться… Ну то що, пустиш мене назад? Адже не чужі люди…

– Роман, Роман… Невже ти думаєш, що після такого я тебе прийму назад? Я не прощаю зради, запам’ятай! Викреслила тебе з життя, живу і радію. Совісті вистачає ж лізти до мене! Іди вчись сам борщ варити, і буде тобі щастя!

Вероніка скинула дзвінок і голосно засміялася. Треба ж як вийшло! На душі було радісно, так тобі й треба!

Але Роман не думав відступати. Щодня він нагодився зустрічати Вероніку з роботи. Одного разу навіть букет троянд, які вже підвяли, приніс.

– Вероніко, ну може вистачить, га? Підемо додому? Я так скучив, не повіриш…

– Вірю звичайно, Оля з дому жене, тобі податися нікуди, от і ходиш за мною. Бачиш ці троянди? Ось і в мене до тебе все зів’яло, образив ти мене сильно! Мрію, щоб ти відстав від мене і не заважав жити!

– Ух, яка… Мене це навіть заводить, твоя холодність! Прям заново закохуюсь…

– Іди з Богом! Я тебе назад не прийму!

Роман знизував плечима, йшов, але наступного дня знову чекав на неї. Тоді Вероніка вирішила вдатися до хитрощів. Попросила колегу із сусіднього відділу проводити її додому.

– Вероніко, привіт. Це хто з тобою? — спитав Роман, побачивши поряд із колишньою незнайомого чоловіка приємної зовнішності.

– Це мій чоловік, вирішила розпочати нове життя. І тобі нема в ньому місця, прошу не турбувати мене!

Роман розгублено відступив. І зник на кілька днів.

Знову зателефонувала Ольга.

– Вероніка, ви що, чоловіка завели собі? Як не соромно! Тільки розвелася і вже іншого знайшла! Роман переживає дуже! Ні, щоб рідного чоловіка забрати і жити з ним далі, чужих чоловіків заводить!

Вероніка закотилася сміхом. Ось це претензію їй висунули! Коханка чоловіка сварить колишню дружину за погану поведінку! Нонсенс, абсурд!

– Ольго, вирішуйте свої проблеми самі і мене не чіпайте! Блокую обох, відчепіться вже від мене!

Як не дивно, але її більше не турбував колишній чоловік і його пасія. Від людей дізналася, що Роман поїхав кудись працювати на заробітки, там і лишився. Долю Олі не знала, але була впевнена, що ця дівчина не пропаде.

А Вероніка почала зустрічатися з тим самим колегою, який теж був у розлученні. Її влаштовувало, що вони не живуть разом, заміж більше не хотілося.

Зате щодня вона бігала на побачення, як у молодості, романтика, і жодних борщів та брудних шкарпеток!

Виявляється, життя після розлучення є, і цілком непогане! Вона навіть була вдячна колишньому чоловікові, що так все вийшло!

Ось як у житті буває, що чоловіка хочуть повернути, а вже не треба…

Вам також має сподобатись...

Христина з мамою, після бабусиних поминок, повернулися додому. – Доню, чай будеш? – запитала у Христина мама. – Не відмовлюся, – сумно відповіла донька. Мама взялася робити чай, а Христина сумно дивилася у вікно. Раптом, пролунав дзвінок у двері. Христина відкрила, і побачила на порозі незнайомого чоловіка. – Доброго дня, я нотаріус! Ваша бабуся мала заповіт, – сказав чоловік. Христина запросила гостя на кухню. Нотаріус розклав на столі папери, потів взяв якись листок і оголосив заповіт бабусі. Родичі вислухали останню волю жінки і заціпеніли від почутого

Степан дуже кохав Тетяну. Вони збиралися одружитися. – Синку, даремно ти зібрався одружуватися з Танькою, – сказала йому мати. – Сусіди кажуть, що бачили її в місті, де з ким… – Мамо, не слухай нікого! – обурювався Степан. – Тетяна скромна і ми любимо один одного. А за тиждень до весілля до Степана прийшов брат Тетяни. Він раптом дав йому в руки записку. – Це від моєї сестри, від Тетяни, просила тобі передати, – сказав він, і швидко пішов з двору. Степан сів на лавку і розгорнув папірець. Він прочитав написане й застиг, не вірячи своїм очам

Христина прийшла в гості до своєї найкращої подруги Наталки. Жінки сиділи на кухні і насолоджувалися ароматним чаєм. – Ну, Христино, про що ти хотіла поговорити? – запитала Наталка, згадавши слова подруги про важливу розмову. – Ах, так… Я тут зустрічалася з нашими однокурсниками у кафе, – почала було Христина. – Загалом у мене для тебе погані новини. – У когось з наших однокурсників якась біда? – захвилювалася Наталка. – Ні, – коротко відповіла Христина, взяла зі столу свій телефон, відкрила на ньому фото і повернула екран до подруги. – Ось, дивись! Наталка глянула на екран телефону і…ахнула від побаченого

Сергій ішов додому миритися з дружино. Треба було б купити коханій Олі квіти, як показували в серіалах. Але грошей не було… – Ну, що ж, доведеться розраховувати тільки на мою харизму! – подумав Сергій. Двері йому відкрили одразу – наче на нього чекали. На порозі стояв незнайомий накачаний мужик. – Вже… Мужика привела! – подумав Сергій. – А мене всього два тижні не було! – Ви – Сергій? – запитав чоловік. – Ольга попередила, що ви зайдете… – Я – Сергій, а ось ти хто?! – одразу наїжачився Сергій. – А я – новий господар квартири! – У сенсі – новий господар? А Олечка де? – здивувався Сергій. – А хіба ви не знаєте?! – тільки й сказав незнайомець