Ліза давно вже здогадувалася, чоловік їй зраджує, але вчора отримала доказ – вона сама побачила в його машині іншу жінку!
Їхні обійми і поцілунки не залишали сумнівів, що зустрічаються вони вже давно і стосунки у них далеко не просто дружні.
Жінка випурхнула з машини і пішла в салон краси, у той самий, куди прямувала Ліза.
Вона була записана на манікюр.
Звичайно, Ліза нікуди не пішла – подзвонила і скасувала запис.
Чоловік у цей час уже поїхав, і Ліза вирішила піти додому, щоб поговорити з ним.
Але Ігор з’явився вдома далеко за північ. Ліза не спала, але не стала влаштовувати сварку – переживала розбудити дітей.
Вже вранці вона одразу ж задала чоловікові всі питання, які її цікавили.
Він не відмовлявся, сказав, що навіть радий, що вона сама все дізналася, тому що він все одно планував піти з сім’ї.
– Я вже давно не бачу в тобі жінку, ти весь час зайнята і говориш тільки про роботу або дітей. Наше життя стало прісним і нудним, – сказав Ігор. – Ти не приділяєш мені жодної уваги! Мені здається, що ти навіть за собою стежиш не для того, щоб мені подобатися, а тому, що цього вимагає твоя робота!
– За собою я стежу тому, що це насамперед треба мені самій. А якої уваги ти хотів? – поцікавилася Ліза.
– Та хоч якоїсь! Ти приходиш додому і одразу починаєш щось готувати, мити, прибирати. Або займаєшся дітьми, а я почуваюся абсолютно зайвим у цьому домі. У тебе на мене ніколи немає часу!
– А якби ти, любий, приходячи додому, сам зайнявся дітьми, хоча б уроки в них перевірив, поки я готую вечерю, то в мене якраз таки звільнився б час і на тебе, – заперечила йому дружина. – Але ти одразу сідаєш у крісло і відмахуєшся від Софійки й Андрія. Ось вони й перестали звертатися до тебе.
– Коротше, я не хочу більше сидіти в цьому болоті, мені всього тридцять сім, а живучи з тобою, я почуваюся пенсіонером! – заявив Ігор.
– І ти знайшов собі жінку-свято, з якою тобі весело? – поцікавилася Ліза.
– Так, Лариса – дуже цікава жінка, мені з нею ніколи не буває нудно, вона не дістає мене своїми проблемами, вона вміє легко йти по життю! – відповів Ігор.
– Здогадуюся, що вона не йде по життю, а пурхає – без мети, без відповідальності, як метелик, а вірніше бабка. А коли зима настане, що робитимете? – усміхнулася Ліза.
– Ось у цьому вся ти! Ти не вмієш радіти життю, і життя проходить повз тебе. Я йду. Мені з тобою не по дорозі.
Коли Ігор, скинувши в сумку деякі речі, гримнув дверима, з дитячої кімнати обережно визирнули Софійка й Андрій.
– Тато більше не житиме з нами? – запитав восьмирічний син.
– Думаю, ні, – чесно сказала Ліза.
– Мамо, ти тільки не переймайся, – сказала одинадцятирічна Софійка. – У нас у класі у багатьох батьки у розлученні, і нічого, нормально живуть.
– Гаразд, ходімо снідати. Млинців я сьогодні не насмажила, але омлет зараз зроблю.
…Наступного дня, поки діти були в школі, а Ліза на роботі, Ігор забрав із квартири усі свої речі. Увечері Ліза отримала повідомлення:
«Подав на розлучення. Сподіваюся, ти не заперечуватимеш».
Ліза відповіла йому:
«На розлучення згодна, завтра подам на аліменти.»
Ігор одразу подзвонив:
– Що ти мене ганьбиш?! Я сам буду переказувати гроші на дітей.
– Ні, я не хочу зайвий раз спілкуватися з тобою, тому аліменти ти платити будеш офіційно, – відповіла Ліза.
– Я, може, переказав би більше, аніж ти отримуватимеш офіційно.
– А нам більше не треба. Досить того, що є за законом, – сказала Ліза і закінчила розмову.
Розлучили Лізу й Ігоря на першому ж засіданні. Заяву подав чоловік, але дружина проти розлучення не заперечувала, вказала причину – невірність чоловіка, тож проблем не виникло.
– Ну, ось тепер я вільний. Зараз Лариса зі своїм чоловіком розлучиться, і ми з нею одразу одружимося, – сказав Лізі Ігор, виходячи з будівлі суду.
– А Лариса заміжня? – здивувалася Ліза.
– Так, але вона вже подала заяву на розлучення. Дітей у них із чоловіком немає, тож там усе буде простіше, аніж у нас, – відповів Ігор.
– Ну, гаразд, бажаю вам щастя, – сказала Ліза й пішла.
Але на цьому історія не закінчилась. Далі сталося несподіване.
Микола, чоловік Лариси, повернувся з рейсу – він був моряком на торговому судні, і, влаштувавши вдома бурхливу сварку, вирішив піти «по–чоловічому поговорити» з Ігорем.
«Розмова» закінчилася дуже сумно для обох чоловіків: Микола потрапив у відділок, а Ігор – у лікарню.
Перед тим, як Ігоря виписали з лікарні, до Лізи прийшла мати – Ніна Леонідівна.
– Лізо, за Ігорем після того всього потрібен догляд. Там йому ще довго відновлюватися. Я вже немолода, мені доглядати його буде важко. Ви з ним хоч і розлучилися, але прожили у шлюбі тринадцять років. Тож це твоя відповідальність. Забирай чоловіка до себе. Вас все таки троє: десь тобі й діти допоможуть. Ігоря виписують через два дні, я його до тебе привезу.
– Навіть не думайте, Ніно Леонідівно. Ігор від мене сам пішов, на розлучення теж сам подав. Він, до речі, збирався одружуватися з Ларисою, чоловік якої і влаштував все це. Так що я тут ні до чого. Розбирайтеся з Ігорем самі. Може, Лариса захоче його доглядати? Бо ж вона за нього заміж збиралася.
– Ну і підступна ж ти, Лізо! Радієш, мабуть, що так все сталося. Бо ж це все через тебе! – обурилася колишня свекруха.
– Чому це через мене?! Я його з дому не виставляла і до чужих дружин не відправляла – пішов сам. Нудно йому вдома стало, діти заважали, різноманітності захотілося – ну, ось тепер у нього все змінилося, все по-іншому.
Якийсь час Ліза з дітьми жили спокійно. В принципі їхнє життя майже не змінилося – просто вечеряли тепер без Ігоря. Ліза як робила сама всю роботу вдома, так і продовжує її робити. Як сама займалася дітьми, так і займалася.
Але через два місяці вона отримала запрошення в суд: Ігор подав на поділ майна.
Але він змушений був його відкликати після того, як юрист Лізи пояснив йому, що частку в квартирі йому не отримати, тому що вона належала дружині до шлюбу, а те, що вони там двічі переклеювали шпалери, значення не має.
– Можете претендувати на частину домашньої техніки, але тоді буде зустрічний позов щодо поділу машини, – сказав юрист. – Ми вам пропонуємо угоду: ви нічого не ділите, а Ліза не претендуватиме на машину. Вирішуйте.
Отак і закінчився в Ігоря пошук веселого життя.
Лариса все ж таки розлучилася з Миколою.
Але Ігоря вона навіть не відвідала – полетіла далі назустріч пригодам і легкому життю…
