Віталік прокинувся рано-вранці. Настрій був поганий і привід для цього був, один вчорашній дзвінок тещі чого вартує.
– От як ця жінка примудряється одним своїм дзвінком зіпсувати весь настрій та бажання щось робити? – похмуро подумав чоловік і з сумом подивився на свою сплячу дружину, – Ось правильно кажуть, що з мамою нареченої потрібно до весілля знайомитися, поки є час передумати.
……………………..
А почалося все три роки тому, коли не стало тестя. Дружина Віталіка, Оксана була людиною доброї душі, ось і тут вона швидко пробачила матусі всі дитячі образи, поїхала до неї, допомогла продати квартиру в рідному місті мами та перевезла її сюди.
Але це було не все. Наступним кроком була покупка мамі дачі, щоб їй не було сумно, за гроші, які Віталік відкладав на машину.
І все б нічого, якби не одне але. Дача щось маму не розвеселила. І тепер Оксана з чоловіком кожен вихідний мали проводити на дачі то копаючи, то саджаючи, то підгортаючи. Фантазія у мами була шикарна і навіть попелюшка б давно втекла, але Оксана була сильна жінка, готова допомагати матусі навіть на якщо це не йде на корись своїй сім’ї.
До речі, теща була жінкою молодою, їй і п’ятдесяти ще не виповнилося і Віталік потай від дружини мріяв, що теща зустріне чоловіка своєї мрії і нарешті хтось інший копатиметься в цьому городі на дванадцяти сотках.
І ось учора саме прозвучало прохання терміново прибути до призначеного часу та розпочати сезонні роботи.
Віталій заварив собі каву і сів на кухні, – ну хоч посиджу трохи, теща сісти не дасть.
На кухню вийшла заспана дружина і сіла поруч із чоловіком, – щось я втомилася від цих поїздок, – зітхнула вона.
Віталік пожвавішав: – А давай не поїдемо, га?
– Ні, не поїхати не можна, потім ще гірше буде, – похмуро сказала Оксана, вже хто хто, а вона то добре знала як її маман вміє нерви вимотати.
…………………………
Через півгодини Віталік та Оксана їхали на старенькій машині, у бік дачі тещі. Не доїхавши приблизно кілька кілометрів машина затихла і Оксана вийшла розім’яти ноги, поки Віталій копався під капотом.
Раптом з узбіччя пролунав дивний звук, який привернув увагу молодої жінки. Вона озирнулася на всі боки, але нічого не побачила. Оксана пішла на звук. Її увагу привернув чорний мішок, який ворушився і явно не від подиху вітерця. Він був щільно зав’язаний. Оксана підскочила до мішка, розірвала його і побачила невелике цуценя, яке виглядало настільки жалісно, що в неї на очі навернулися сльози.
– Поїхали. – вигукнув чоловік
Роздумувати було ніколи, тому Оксана взяла цуценя і побігла до машини.
– Віталік, дивись кого я знайшла, якісь негідники в мішок його зав’язали, нічого, що я його забрала?
-Та все нормально, хоч комусь сьогодні пощастило.
…………………….
За десять хвилин машина в’їхала на дачну ділянку. Теща вже зустрічала доньку та зятя з лопатами в руках. Але цього разу щось пішло не за сценарієм.
Побачивши на руках у дочки цуценя, теща раптом кинула лопати і заголосила: – Ох ти ж малюк, зголоднів мабуіт.
-Мамо, ми його на дорозі знайшли у мішку.
-Як це у мішку?
-Та негідники якісь залишили.
-Господи, що коїться
Теща забрала цуценя з рук дочки: – Пішли малюк я тебе нагодую, а то ці стоять балакають, не думають що ти їсти хочеш.
…………………….
Це були перші вихідні, на яких теща не згадувала про город. А Віталій та Оксана навіть сходили на озеро викупатися.
……………………..
Пройшло 3 місяці, дачний сезон закінчився, а теща повернулася до міста. Потрібно віддати належне. З появою цуценя теща перестала ганяти молодих на город і тепер вони мали гуляти з цуценям на озері та в лісі. Але це вже відпочинок, а не робота.
Протягом осені та зими теща дзвонила молодим. А навесні практично перестала дзвонити. Оксана хвилювалася і сама дзвонила матері, але та вічно казала, що їй ніколи і клала слухавку.
І ось настав травень. Дачний сезон розпочався, а молодих чомусь навіть не покликали на дачу. Ось де б радіти, так ні, молоді стали переживати і в червні не витримали та поїхали на дачу. І ось там їх чекав сюрприз.
Як тільки вони увійшли в хвіртку, пролунав гучний гавкіт і їм назустріч вискочили дві собаки. Одна з них почала захоплено стрибати на молодих. А друга насторожено принюхувалась.
-Хто там до нас завітав? – пролунав незнайомий чоловічий голос. На ґанок вийшов підтягнутий чоловік років 50.
-Ой, а де мама? – здивувалася Оксана..
– Аааа, ви напевно донька Марії?
-Так, мене звуть Оксана, а це мій чоловік Віталій.
Весь цей час Віталій стояв і тільки крутив головою на всі боки.
– Віталік, – штовхнула його дружина, – привітайся хоч.
– Оксано, ти бачиш це??? Чи я сплю, – замість вітання сказав Віталік.
Оксана озирнулася і відкрила рота від подиву. Замість картоплі, помідор і іншого городнього господарства. Вся ділянка була засіяна травою. У осадку росли гарні квіти. На сонечку вчеплений гамак і стояв шезлонг.
-Ой, приїхали таки, а я то вас не чекала поки що, сюрприз ось хотіла зробити. – пролунав голос від хвіртки. Це мама повернулася з магазину.
………………………
Історія виявилася простою як світ. Вічно незадоволена Марія Вікторівна, отримавши цуценя, пережила давно забуте почуття материнства. Вона нянькалася з Пупсом, як з дитиною. Повернувшись у місто вона стала гуляти з ним у парку неподалік будинку і там до неї підійшов познайомитися красень чоловік, який вигулював свого пса. І ось уже майже півроку вони разом. Збираються одружитися.
А дача… а навіщо їм картопля, вони ж молоді. Вони хочуть краси та щоб дача була для відпочинку.
Ось так цуценя змінило життя однієї жінки, її доньки зятя та одного чоловіка.
А Оксана з Віталіком на дитинку чекають.
