Дмитро був популярним у школі.
Дівчатка так і вилися за ним.
Але Дмитру подобалася Тетяна. Вона сиділа перед ним, на першій парті.
Дмитро звик до її шовкового русявого волосся, зібраного в пучок на маківці. Дівчина, коли була в настрої, хвостик раз у раз виляв з боку в бік, трохи зачіпаючи парту Дмитра.
Дмитро намагався приховувати свої погляди на Таню, він боявся жартів з боку хлопців.
Таня зовсім не виділяла Дмитра, його це засмучувало, але він тішився тільки тим, що всі уроки може спостерігати за нею, сидячи поряд.
Найголовніше, що нерозділене почуття, що ховалося в його душі, не могло знайти ні в кого підтримки та співчуття.
Матері чи батькові він соромився розповісти про своє захоплення.
Однак його двоюрідна сестра, яка іноді відвідувала їхню родину на вихідних, побачила смуток в очах Дмитра, як тільки запитала його про школу і про стосунки з однолітками.
Ірина була старша за Дмитра на два роки, але виглядала трохи молодшою, оскільки була невисока і худенька. Але дівчина мала яскраву зовнішність. Вона була брюнеткою з блакитними очима і гарною фігурою…
…Дмитро зробив собі бутерброд з ковбасою і тільки но сів за стіл, коли на порозі зʼявилась Ірина.
– Слухай, Дмитре, ти якийсь дивний останнім часом, – почала вона з порога. – Ти закохався, чи що? По очах бачу, що не такий, як завжди. Чи в тебе в школі проблеми? Давай, розповідай!
Дмитро, виклав Ірині про свою симпатію до Тані…
– Порадь, що мені робити! Я навіть не знаю, з чого почати. Я прямо ніяковію перед нею… – попросив Дмитро.
– Все зрозуміло, закохався по вуха… Але я пропоную чудовий випробуваний варіант. Незабаром буде новорічний вечір у школі. Ми підемо разом, – сказала Ірина.
– Разом? Ми? – не зрозумів Дмитро. – Навіщо?
– Я буду в ролі твоєї дівчини. Нехай усі так подумають. Зрозумів? Нехай вони побачать, що ти й у цій справі не новачок. Як у навчанні, і в шахах…
– А що подумає Таня? – захвилювався Дмитро. – Вона ж не стане зі мною дружити після цього.
– Ого, заспокойся! Якраз стане. Ти потім, згодом все їй розкажеш, – розповідала свій сценарій Ірина.
– Ти думаєш, це допоможе? – знову засумнівався Дмитро.
– Ось побачиш. Сто відсотків гарантію даю, обіцяю! – запевнила Ірина.
Наближався новорічний вечір. Коли хлопці й дівчата напередодні прикрашали в актовому залі ялинку, Дмитро намагався бути поруч із Танею.
Він подавав їй іграшки, а коли вона стояла на драбині, розповідав анекдоти.
Таня посміхалася, видно було, що в неї був хороший настрій.
Нарешті, Дмитро спитав, чи вона піде на вечір, і Таня відповіла:
– Звичайно, мене батьки більше поки що нікуди не пускають…
…В актовому залі у призначену годину гриміла музика. Ведучі проводили конкурси, вітали учнів і вчителів.
Зрештою, почалася дискотека, на яку так усі чекали. Школярі почали танцювати навколо ялинки, і ось тоді в залу зайшов Дмитро. Він запізнився, і його відсутності ніхто б і не помітив, але тепер, коли оголосили повільний танець, Дмитро вийшов першим у центр залу з гарною ошатною дівчиною і почав танцювати, обійнявши її за талію.
Дівчина поклала руки на плечі Дмитра, вони погойдувалися в такт музиці під світлом прожектора і були схожі на зіркову акторську пару із голлівудського фільму.
Всі замовкли, дивлячись на них. Сукня на Ірині була з блискучого матеріалу, вона світилася біля ялинки і здавалася ідеальною красунею.
– Хто це така? – почали шепотітися хлопці.
– Це Дмитро її привів. Напевно, його дівчина, – пояснювали однокласники Дмитра.
– Нічого собі Дмитро… Дівчина ого яка красуня.
– Ось тобі й мовчун, і скромник…
Інші пари теж вийшли танцювати, але Ірина з Дмитром встигли зробити фурор.
Вони так ніжно дивилися один на одного, так весело про щось розмовляли, що у всіх не було сумнівів у їхніх стосунках.
Пробувши на вечорі з пів години, Дмитро з Іриною пішли, чим знову здивували всіх.
– Пішли гуляти… Щасливі… – шепотілися дівчата.
Таня з подивом дивилася вслід парочці. Дмитро навіть не глянув у бік дівчат, ніби й не було їх зовсім.
Після канікул усі повернулися до навчання. Тепер Дмитро помітив пильну увагу до себе всіх у класі. Дівчата не зводили з Дмитра очей, намагаючись розглянути те, чого раніше не помічали. А він за наполяганням Ірини зробив модну стрижку, білий комірець сорочки вигідно підкреслював його смаглявий відтінок шкіри, а краватка і зовсім збила з пантелику всіх, навіть вчителів.
– Ти на директора школи став схожий, Дмитрику, – сміялися хлопці. – Ти не одружуватися часом зібрався?
– Поки що ні, але, якщо доведеться… – загадково посміхався Дмитро і замовк.
Він намагався не показувати вигляду, що вражений Іриною та її пророцтвом.
Таня почала якось мило йому посміхатися, частенько питаючи в нього то стирачку, то переписати домашнє завдання, яке вона не встигла вдома доробити.
Слово за слово, Таня й Дмитро почали невимушено спілкуватися, а невдовзі і разом повертатися після уроків. Жили вони недалеко один від одного.
– Ну, сестричко, з мене буде, – весело говорив Дмитро Ірині під час зустрічі.
– А я що казала? – сміялася Іра. – Звертайся, якщо що. До речі, я люблю молочний шоколад!
Незабаром дружба Тані і Дмитра стала звичною для всього класу. Пара вже сиділа разом на першій парті. Таня підтяглася в навчанні, і час від часу на перерві було чути її сміх. Значить, Дмитро знову радує її своїми дотепами.
– І хто б міг подумати? Наш скромник і мовчун раптом розповідатиме анекдоти… – шепотілися хлопці за їхньою спиною. – Ох, спокусник…
Тільки одного разу Таня спитала Дмитра про ту дівчину, яку бачила на новорічному вечорі з ним.
– А, та це моя найулюбленіша… Сестричка, – раптом видав Дмитро.
– Сестричка? – оторопіла Тетяна.
– Так, захотілося їй на наш вечір потрапити, от я й пошкодував її і взяв, щоб удома їй не сумувати. Вона дуже хороша, я вас познайомлю, – пообіцяв Дмитро.
Таня посміхнулася. Вона так прив’язалася до Дмитра, що нізащо не захотіла б з ним розлучатися. Навіть якби в нього і була раніше кохана. А тут – сестра всього лиш.
А Дмитро, проводжаючи Таню додому після побачення, читав її улюблені вірші, ходив навколо неї, як артист під час вистави, жестикулював та зображував закоханого.
Вони йшли весняною алеєю, Таня сміялася, а Дмитро раптом підхопив її на руки і поніс, трохи пританцьовуючи.
– Що ти, Дмитре, що ти, постав мене! Побачать! – просила Таня.
А Дмитро говорив:
– Якщо скажеш, що любиш мене, тоді поставлю…
– Люблю, люблю, звісно, сам знаєш!
Дмитро поставив Таню на стежку, і вони пішли під руку далі.
– Як же ж ти змінився, – сказала Таня. – Став зовсім іншим.
– Через тебе став, це факт. А це добре, чи погано? – не вгавав Дмитро.
– Добре. Мені добре… – сміялась Таня.
…З тих шкільних років минуло багато часу. А ця весела парочка «Тетяна плюс Дмитро» стала єдиною у класі, хто поєднав свої долі.
Вони досі щасливі і радіють успіхам своїх двох синочків…
